Постанова

від 01.03.2011 по справі 27/219-10(33/143-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/219-10(33/143-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 року                                                        Справа №  27/219-10(33/143-10)

          Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лотоцької Л.О. –доповідача;   

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О.  № 228 від 16.02.2011 року)

при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.

   За участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні на 17.02.2011 року:

від позивача:  Доброгорський О.В. представник, довіреність №20  від 12.05.10;

від відповідача:  Карабаз А.І. директор, наказ №3-1/К  від 09.04.01;

від відповідача:  Стан В.І. представник, довіреність №б/н  від 10.01.11;

від відповідача:  Буденко Ю.Ф. представник, довіреність №б/н  від 10.01.11.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компаніі "Етос плюс", м.Підгородне,  Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 року по справі № 27/219-10(33/143-10)

за позовом:  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ   

до:  Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компаніі "Етос плюс", м.Підгородне,  Дніпропетровської області     

про  стягнення збитків і неустойки

ВСТАНОВИВ:

            У квітні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ  звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компаніі "Етос плюс", м.Підгородне,  Дніпропетровської області про стягнення, згідно уточнення до позовної заяви, з відповідача на користь державного бюджету України збитків в розмірі 450,21 грн. та неустойки в сумі 12353,65 грн.

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 року по справі № 27/219-10(33/143-10) (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь державного бюджету неустойку у розмірі 6627,04 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь державного бюджету неустойки в розмірі 5726,61 грн. та збитків в сумі 450,21грн. Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету 66,27 грн. - державного мита та 122,15 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач  подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 року по справі № 27/219-10(33/143-10) скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

       Скаржник вважає що, лист від 01.09.09 року № 05-03-07337 є нічим іншим, як одностороннім розірванням договору оренди з боку Позивача, що суперечить п.10.2 договору оренди. Зазначає, що своєї згоди на розірвання договору оренди він не давав і ніяких додаткових угод з вищезазначених підстав не підписував тому, з цих підстав, позовна заява задоволенню не підлягає.

            Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що з урахуванням приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 10.1 договору, спірний договір є припиненим з 01.10.09 року у зв'язку з закінченням терміну дії та відмовою позивача від подальшої пролонгації. Оскільки відповідачем, в порушення п. 2.5 договору, орендоване майно за актом приймання-передачі повернуто не було, позивачем за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року були нараховані штрафні санкції.

        Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року апеляційна скарга була прийнято до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 17.02.2010 року.

            У судовому засіданні 17.02.2011 року оголошувалась перерва до 01.03.2011 року.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компаніі "Етос плюс", м.Підгородне підлягає задоволенню частково, з наступних підстав:

            Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області –орендодавець та Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компаніі "Етос плюс", м.Підгородне –орендар був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2247-ОД, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно –приміщення в адміністративній будівлі інституту, площею 45,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 6, оф.406 на 4 поверсі 4-х поверхового будинку, що знаходиться на балансі ДДПІ.

            Відповідно до п. 10.1 договору строк дії договору встановлений з 01.02.2006 року по 01.01.2007 року включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря, може бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

             За ст.73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах.

 Зважаючи на те, що договір припинив свою дію з 01.10.2009 року, позивач у вересні 2009 року звернувся до відповідача з вимогою про припинення дії договору оренди з 01.10.2009 р. внаслідок закінчення строку на який його було укладено та на необхідність повернення такого майна.

             Відповідач приміщення не повернув і продовжив користуватися орендованим майном, оскільки вважав договір продовженим.

             Це стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час користування орендованим майном та збитків за фактичне користування майном у позадоговірний період.

            Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

              Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

             Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України.

             Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

             Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

              Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним не пізніше одного місяця після закінчення строку договору.

             Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

         Відповідно до п.2.5. договору у разі припинення договору майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

             Крім того, п.5.6. договору встановлює обов'язок орендаря у разі припинення Договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

           Пунктом 7.3 договору встановлено обов'язок орендодавця письмово повідомити орендаря, не пізніше, ніж за 30 діб про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору.

        Позивач повідомив відповідача листом №11-03-08167 від 01.10.2009 року про припинення з 01.10.2009 року дії договору оренди нерухомого майна від 01.02.2006 року № 12/02-2247-ОД.

            Факт повідомлення зазначеного листа представником філії підтверджується витягом з реєстру.

            За змістом ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавець може повідомити орендаря про припинення орендних відносин не тільки протягом місяця після закінчення строку дії договору, але й до цього часу. Зазначений в ч. 2 ст. 17 названого Закону строк є граничним для повідомлення, але не виключає направлення такого повідомлення раніше.

          З урахуванням наведеного, договір оренди № 12/02-2247-ОД від 01.02.2006 року є таким, що припинив свою дію.

  Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

        Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах визначених договором оренди.

              Обов'язок орендаря повернути майно в разі закінчення строку дії договору оренди передбачений і п.5.6 договору.

                     Однак, в порушення умов договору, відповідачем орендоване приміщення не повернуто у строк та в повному обсязі.

               Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

                     У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст.611 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

          Враховуючи, що відповідачем в період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року сплачувалась орендна плата в розмірі 5726,61 грн. і цей факт не заперечується представником позивача.

              Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року, зроблені без урахування приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, оскільки наведеною нормою обмежено строк нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями від дня коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

             З урахуванням наведеного, сума нарахованої неустойки складає 6082,34 грн. (за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року включно).

          З урахуванням сплаченої відповідачем суми 5726,61 грн. стягненню підлягала неустойка в сумі 355 грн. 73 коп.

          Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України  від 20.01.2011 року у справі № 33/218-10.

              Посилання скаржника на Закон України № 1759 від 15.12.2009 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" відхиляється, оскільки вказане рішення набрало чинності після закінчення строку договору.

              В порушення приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції не дослідив умов договору в частині відповідальності сторін, не перевірив правильності розрахунку позивача, а саме не встановив щомісячний розмір плати, яку мав би сплачувати орендар, починаючи з 01.10.2009 року, який (розмір), в свою чергу, мав бути подвоєний, а потім зменшений на суму,  фактично сплачену в цьому місяці в якості орендної плати.

             Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 450,21грн.

           Відповідно до п. 2 ч. 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

           Позивачем не виконані вимоги ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України та не доведена можливість отримання відповідної суми доходів з огляду в тому числі і на необхідність передачі майна в оренду шляхом проведення конкурсу (ст.73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009р.”).  

           Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що  мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

   Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -          

ПОСТАНОВИВ:

           Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компаніі "Етос плюс", м.Підгородне,  Дніпропетровської області задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 року по справі № 27/219-10(33/143-10) скасувати.

            Прийняти нове рішення.

            Позовні вимоги задовольнити частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компаніі "Етос плюс", м.Підгородне,  Дніпропетровської області(52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Поштова, 83, ідентифікаційний код 30996945) на користь державного бюджету  неустойку в сумі 355 грн. 73 коп.

                Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компаніі "Етос плюс", м.Підгородне,  Дніпропетровської області (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Поштова, 83, ідентифікаційний код 30996945) на користь державного бюджету в особі відділення Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровська в УДКУ в Дніпропетровській обл. (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31118095700005, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24246786) 3 грн.60 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергосервісної компаніі "Етос плюс", м.Підгородне,  Дніпропетровської області (52001, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгороднє, вул. Поштова, 83, ідентифікаційний код 30996945) на користь державного бюджету в особі відділення Державного казначейства в Жовтневому районі м. Дніпропетровська в УДКУ в Дніпропетровській обл. (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31118095700005, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24246786) 4 грн.20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

              В решті позову відмовити.

      Головуючий суддя                                                                                 Л. О. Лотоцька

      Суддя                                                                                                        Р. М. Бахмат

      Суддя                                                                                                        О.С.Євстигнеєв

Постанова виготовлена в повному обсязі 03.03.2011 року