Постанова

від 26.09.2006 по справі 25/217-06-6070а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/217-06-6070А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" вересня 2006 р. Справа № 25/217-06-6070А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді             Разюк Г.П.

суддів:                              Колоколова С.І.,

Петрова М.С.

при секретарі                   Бухтіяровій О.Г.

за участю представника відповідача –Дьогтєва С.Г. за довіреністю б/н від 29.06.06р.

позивач не з'явився /про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №1690215 від 21.09.2006р./    

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діліжанс-Тур», м. Одеса /далі - Товариство/

на постанову господарського суду Одеської області від 01 серпня 2006 року

у справі   № 25/217-06-6070А

за позовом Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів /далі - Управління/

до скаржника

про стягнення штрафу в сумі 2 250 грн.

встановив:

20.06.2006р. Управління звернулося до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Товариства про стягнення з останнього штрафу у розмірі 2 250 грн. з мотивів наявності в діях позивача порушення законодавства про рекламу та притягнення його до відповідальності з дотриманням вимог чинного законодавства.

Постановою господарського суду Одеської області від 01.08.2006 р. (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено повністю. Постанова суду першої інстанції мотивована порушенням відповідачем, як рекламодавцем, вимог ч.1 ст.6, ч.4 ст.8 Закону України “Про рекламу” /зі змінами та доповненнями/ та правомірним накладенням Управлінням штрафу за порушення законодавства про рекламу  в розмірі 2250 грн..

Не погоджуючись з постановою господарського суду, Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду від 01.08.2006р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд розглядаючи спір:

- неправильно витлумачив та застосував до спірних правовідносин приписи ч.4 ст.8 Закону України “Про рекламу”, згідно якої забороняється реклама видів діяльності, які відповідно до законодавства потребують спеціального дозволу, ліцензії без їх наявності у підприємства,

- помилково встановив фактичні обставини справи, що полягають в хибному розрахунку позивачем суми штрафних санкцій у відповідності до вартості всієї виготовленої рекламної продукції, замість вартості лише карток, на яких не вказано номер спеціального дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію,

- не прийняв до уваги приписи ст.33 Закону України „Про мови в Українській РСР„ №8312-11 від 28.10.1989 р. та положення підпункту „с” пункту 1 ст.13 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, а тому застосування російської мови на рекламній продукції не є порушенням українського законодавства про рекламу,

- не врахував приписи ст.250 Господарського кодексу України, відповідно до яких адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та їх юридичну оцінку та заслухавши представника відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова є обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству та матеріалам справи виходячи з наступного.

26.01.2006р. працівниками Управління складено акт перевірки дотримання Товариством законодавства про рекламу № 0476 /а.с.7-8/.

Відповідно до цього акту перевіркою встановлено, що замовником реклами ТОВ „Діліжанс-Тур” в друкованій продукції розповсюджено рекламну інформацію щодо туристичних послуг без позначення в тексті реклами відомостей про найменування органу, який видав ліцензію, її номера та дати видачі, чим порушено ч.4 ст.8 Закону України „Про рекламу”. Крім того, в рекламному буклеті відповідача реклама виконана лише російською мовою, чим порушено вимоги статті 6 Закону України „Про рекламу”.

На підставі зазначеного акту, 10.02.2006 р. Управлінням було прийнято рішення №13 про накладення на відповідача штрафу у розмірі 2250 грн. за порушення вимог законодавства України щодо змісту реклами, визначених в ст.ст.6, 8 Закону України „Про рекламу” та зобов'язано Товариство у 10-денний термін з дня отримання рішення сплатити у встановленому порядку штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету України.

Товариство у зазначений термін суму штрафу у добровільному порядку не сплатило, що стало підставою для звернення суб'єкта владних повноважень до господарського суду з адміністративним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками, викладеними в постанові господарського суду Одеської області та додатково зазначає наступне.

Відповідно до статті 10 Конституції України, держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Підпунктом „с” пункту 1 ст.13 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (Україна приєдналась до зазначеної Хартії Законом України від 15.05.2003р. №802-ІV) встановлено, що Сторони зобов'язуються в межах своєї країни запобігати практиці, яка заважає використанню регіональних мов або мов меншин в економічній або соціальній діяльності.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України „Про рекламу”, застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до чинного законодавства України про мови.

Відповідно до статті 35 Закону України „Про мови в Українській РСР” від 28.10.89 N 8312-XI, тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами і т. ін. виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не може прийняти доводи скаржника про відсутність порушення законодавства про рекламу при використанні російської мови на рекламній продукції, так як міжнародно-правові норми, приписи Конституції України та чинного законодавства про мову та рекламу передбачають, що замовник рекламної продукції вільно може поряд з українською мовою використовувати у друкованій продукції рекламну інформацію на регіональній мові чи мові меншин, де така продукція розповсюджується, а відтак в спірних правовідносинах не має місця порушенням приписів Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України „Про рекламу”, реклама видів діяльності, які відповідно до законодавства потребують спеціального дозволу, ліцензії, повинна містити посилання на номер спеціального дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію.

Таким чином місцевий господарський суд зробив цілком обґрунтований висновок про відсутність на частині друкованої продукції (картки), що міститься в матеріалах справи /а.с.42-51/, посилання на номер спеціального дозволу,  ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію, що є порушенням вищевказаної статті закону.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про рекламу” особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади,  або самостійно накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на рекламодавців за вчинення дій, що порушують законодавство про рекламу, у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдженої реклами.

Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Законом України „Про систему оподаткування”.

Порушення вимог законодавства про рекламу допущені відповідачем при замовлені всієї рекламної продукції, а отже і твердження скаржника щодо неправильного зазначення вартості рекламної продукції та помилковості розрахунку Управління сум штрафних санкцій спростовується наявними в матеріалах справи договором №01/11 від 13.12.2005р. по наданню послуг відповідачу з виготовлення поліграфічної продукції /а.с.58-59/ та рахунками про вартість такої продукції, з яких вбачається вартість рекламної продукції що складає 450 грн., а тому сума штрафу в розмірі 2 250 грн. розрахована правильно та у відповідності з вимогами законодавства.

Відповідно до вимог ст.250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Беручи до уваги той факт, що порушення законодавства про рекламу виявлено Управлінням 26.01.2006р., а останнє звернулось до господарського суду з адміністративним позовом –20.06.2006р., колегія суддів вказує на правомірність застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкції в межах встановленого шестимісячного строку.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Одеської області та вважає її ухваленою з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Постанову  господарського суду Одеської області від 01.08.2006р. по справі №25/217-06-6070А залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діліжанс-Тур»- без задоволення.

Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст.ст. 211, 212 КАС України.

Ухвалу складено 27.09.2006р.

Головуючий    суддя                                                                       Г.П. Разюк

Суддя                                                                                                 М.С.Петров

     Суддя                                                                                                С.І. Колоколов