Постанова

від 01.08.2006 по справі 25/217-06-6070а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/217-06-6070А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"01" серпня 2006 р.Справа  № 25/217-06-6070А

       За позовом: Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м. Одеса

до відповідача: ТОВ “Діліжанс-Тур”, м. Одеса

         про стягнення штрафу в сумі 2250 грн.

Суддя:  Малярчук І.А.

В засіданнях приймали участь представники:

Позивача:  Усова П.В., довіреність №8/17 від 15.05.06 р.

Відповідача: Дьогтєв С.Г., довіреність  від 21.06.06 р.

В судовому засіданні 01.08.06 р. приймали участь представники:

Позивача:  Усова П.В., довіреність №8/17 від 15.05.06 р.

Відповідача: не з'явився.

       Суть спору: про стягнення штрафу в сумі 2250 грн.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає,  надав суду пояснення від 10.05.06 р. вх.№9593, додаткові пояснення від 05.07.06 р. вх.№14318, в яких пояснив обставини справи, законодавство, яке враховано  при виявленні правопорушень.

Відповідач надав суду заперечення  від 04.07.06 р. вх.№14182 та від 13.07.06 р. вх.№14976, згідно якого позов не визнає, вказує на те, що твердження позивача про необхідність зазначення в рекламних матеріалах відомостей про найменування органу, який видав ліцензію, номер ліцензії та дати її видачі не ґрунтується на вимогах закону. При цьому, відповідач зазначає, що буклети, флаєри та картки, мали розповсюджуватися  як єдиний  рекламний матеріал, крім того в буклетах та флаєрах зазначені відомості про найменування органу, який видав ліцензію, номер ліцензії та дати її видачі.

Стосовно застосування в рекламній продукції російської мови, відповідач вказує на те, що Конституцією України використання російської мови в рекламних виданнях не заборонено, як не заборонено  ані ст.6 Закону України “Про рекламу”, ані ст.33 Закону України “Про мови в Українській РСР”, тому не може розглядатися як порушення. Крім того, як зазначає відповідач, відповідну рекламну продукцію планувалось використовувати  для рекламування послуг  ТОВ “Діліжанс-Тур”  серед російських партнерів  підприємства.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

Згідно розпорядження на проведення перевірки №00000115 від 23.01.06 р.     Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів 26.01.06 р. було проведено перевірку ТОВ “Діліжанс-Тур” стосовно додержання законодавства про рекламу, за результатами якої складено акт  №0476, в якому встановлено ознаки  порушення законодавства про рекламу щодо змісту реклами  з боку замовника реклами  ТОВ “Діліжанс-Тур”, зокрема в друкованій продукції (картки) розповсюджено  рекламну інформацію щодо туристичних послуг, без позначення в тексті реклами  відомостей про найменування органу, який видав ліцензію, її номер та дату видачі. Крім того, текст реклами у друкованій продукції (картки; буклети; каталоги) виконані тільки російською мовою, без наявності української мови.

На підставі вищезазначеного акту 10.02.06 р.  Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів було прийнято рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №13, яким за порушення вимог законодавства України щодо змісту реклами, визначених ст.ст.6, 8 Закону України “Про рекламу”, у відповідності до вимог п.4 ст.27 Закону України “Про рекламу” накладено на ТОВ “Діліжанс-Тур” штраф у розмірі 2250 грн. та зобов'язано останнього  у 10-денний термін з дня отримання рішення сплатити у встановленому порядку  штраф у зазначеному розмірі до державного бюджету України.

      Однак відповідачем не було сплачено штраф у встановленому порядку, що стало підставою для Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів звернутися до господарського суду з даним позовом.

      Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

      Відповідно до п.п.8, 11 ст.1 Закону України “Про рекламу” від 03.07.1996 р. №270/96-ВР реклама - інформація про  особу  чи  товар,  розповсюджена  в будь-якій  формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Рекламодавець -  особа,  яка  є  замовником  реклами  для  її виробництва та/або розповсюдження.

       ТОВ “Діліжанс-Тур” є рекламодавцем, а замовлена ним та подалі розповсюджена  друкована продукція (буклети, флаєри, картки), що містить інформацію про надання туристичних послуг  є рекламою в розумінні п.8 ст.1 Закону України “Про рекламу”.

    Відповідно до  ч.4 ст.8 Закону України „Про рекламу”  реклама видів діяльності,  які відповідно до законодавства потребують  спеціального  дозволу,   ліцензії,  повинна   містити посилання на номер спеціального дозволу,  ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію.

   Частиною 1 ст.6 Закону України “Про рекламу” визначено, що  застосування   мови  у  рекламі  здійснюється  відповідно  до чинного законодавства України про мови.

       Згідно ст.36 Закону України „Про мови в Українській РСР„ №8312-11 від 28.10.1989 р. тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами та т.ін. виконуються українською мовою Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.

        Як вбачається із наданої в матеріали справи копій друкованої продукції (буклети, флаєри, картки), що були предметом перевірки, проведеної Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів 26.01.06 р., вони викладені лише на російській мові, що не відповідає вимогам ст.36 Закону України “Про мови в Українській РСР”, а також частина цієї друкованої продукції, зокрема картки не містить інформації, передбаченої  ч.4 ст.8 Закону України  „Про рекламу”, а саме немає посилання на номер спеціального дозволу,  ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав спеціальний дозвіл, ліцензію.

    Відповідальність за порушення  законодавства  про  рекламу несуть: рекламодавці, винні: у порушенні  порядку  розповсюдження  реклами,  якщо  реклама розповсюджується ними самостійно. Спеціально  уповноважений  центральний  орган  виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в   Автономній   Республіці   Крим,   областях,  містах  Києві  та Севастополі за поданням  органів  державної  влади,  зазначених  у статті  26 цього Закону,  або самостійно у випадках,  передбачених цією статтею,  крім тих,  які віднесено  виключно  до  компетенції Антимонопольного    комітету    України    та    які   регулюються законодавством  з  питань  авторського  права  та  суміжних  прав, накладають  штрафи  у  порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої   цієї   статті,   -   у   розмірі   п'ятикратної  вартості розповсюдженої реклами. Вартість розповсюдженої реклами  визначається  виходячи  з договірної  (контрактної)  вартості  без  урахування суми внесених (нарахованих)  податків,  зборів  (обов'язкових   платежів),   які встановлені    Законом  України    "Про    систему  оподаткування" (п.5 ч.1, п.1 ч.4, ч.5 ст.27 Закону України „Про рекламу”).

      З огляду на наявний в матеріалах справи розрахунок штрафних санкцій згідно ст.27 Закону України “Про рекламу”, що є додатком до акту перевірки від 26.01.06 р., сума штрафних санкцій була визначена позивачем на підставі рахунку, виставленого ТОВ “Діліжанс-Тур” згідно Договору №01/11 від 13.12.05р., за виготовлення поліграфічної продукції, яким зазначено вартість друкованої продукції та карток в сумі 450 грн.

      Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що відповідачем, як рекламодавцем розповсюджено рекламу у вигляді буклетів, флаєрів, карток з недодержанням вимог ч.1 ст.6, ч.4 ст.8 Закону України “Про рекламу”, суд вважає правомірним накладення на відповідача Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів рішенням №13 від 10.02.06 р. про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу  штрафу в розмірі 2250 грн.

        Вищевказане рішення було одержане відповідачем 16.02.06 р., однак протягом 10 днів не було виконано останнім у встановленому порядку та не оскаржено у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим, суд вважає правомірними заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави штрафу в сумі 2250 грн., що є підставою для їх задоволення в повному обсязі.

       Посилання відповідача на лист Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №9251-3-11/17 “Щодо мови реклами” судом не приймається до уваги, оскільки в цьому ж листі зазначено, що  згідно зі ст. 150  Конституції України,  право давати офіційне тлумачення законів України належить до компетенції Конституційного Суду України, роз'яснення інших  органів    виконавчої    влади    мають рекомендований характер.

        Згідно ч. 1 ст.69 КАСУ доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань   свідків,   письмових   і   речових  доказів,  висновків експертів.

Частиною 1 ст. 71 КАСУ передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному,повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

         Таким чином, суд вважає  заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь держави штрафу в сумі 2250 грн. обґрунтованими та правомірними, що є підставою для їх задоволення.

Згідно ч.4 ст. 94 КАС України  понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з  відповідача.

Керуючись ст.ст. 94, 161-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                 ВИРІШИВ:

1.          Задовольнити позов повністю.

2.          Стягнути з ТОВ “Діліжанс-Тур” (65009, м. Одеса, вул. Грецька,45, код ЄДРПОУ 24535467) 2250(дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. штрафу на користь державного бюджету України: на р/р 31114106600008, МФО 828011 в Управління  державного казначейства Одеської області, код ЄДРПОУ 23213460, код бюджетної  класифікації 23030300, код виду  сплати 105.

         Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 Малярчук І.А.