Постанова

від 24.02.2011 по справі 5020-3/332

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 р. № 5020-3/332

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів: Грейц К.В.,

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.,

розглянувши касаційні ска рги - Товариства з обмеженою в ідповідальністю "77"

- ОСОБА_1 - особи, яка не п риймала участь

у справі

на постанову від 14.12.2010

Севастопольського апеля ційного господарського суду

у справі господарського с уду м. Севастополя № 5020-3/332

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ра ди

до Товариства з обмеженою ві дповідальністю "77"

про зобов'язання повернути ма йно

за участю представників: п озивача - не з' явились

відповідача - Деледивки С.Г.

скаржника - не з' явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарсь кого суду м. Севастополя від 10 .03.2010 (суддя Головко В.О.), залишен им без змін постановою Севас топольського апеляційного г осподарського суду від 14.12.2010 (ко легія суддів у складі голову ючого судді Ткаченка М.І., судд ів Маслової З.Д., Антонової І.В .), позовні вимоги, уточнені пі д час розгляду справи, Фонду к омунального майна Севастопо льської міської ради (правоп опередник позивача) до Товар иства з обмеженою відповідал ьністю "77" (далі - відповідач) з адоволені повністю, зобов' я зано відповідача звільнити в будовані нежитлові приміщен ня загальною площею 95,30 м2, підв ального поверху житлового бу динку, що розташовані по АД РЕСА_1, в м. Севастополі, та пе редати їх позивачеві за акто м приймання-передачі.

Відповідач, не погоджуючис ь з рішенням та постановою у с праві, в поданій касаційній с карзі просить їх скасувати т а направити справу на новий р озгляд до господарського суд у першої інстанції, посилаюч ись на порушення господарськ ими судами попередніх інстан цій норм матеріального і про цесуального права, а саме: ст. 358 Цивільного кодексу України , ст. ст. 10, 17 Закону України "Про о ренду державного і комунальн ого майна", рішення Конституц ійного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп-2004.

Також судові акти у справі о скаржує ОСОБА_1 - особа, я ка не приймала участь у справ і, і просить вказані рішення і постанову скасувати, справу направити на новий розгляд д о господарського суду першої інстанції, посилаючись на пр ийняття судами рішень стосов но її прав і обов'язків, а тако ж порушення ними норм матері ального і процесуального пра ва, а саме: ст. 358 Цивільного код ексу України, рішення Консти туційного Суду України від 02.0 3.2004 № 4-рп-2004.

Відзивів на касаційні скар ги не надійшло.

Представники позивача та о соби, яка не приймала участь у справі, своїми процесуальни ми правами на участь в судово му засіданні касаційної інст анції не скористались.

Відповідно до розпорядже ння Секретаря другої судової палати Вищого господарськог о суду України від 24.02.2011 № 03.08-05/146 у з в' язку з тим, що судді Бакулі на С.В. та Глос О.І. приступили д о виконання своїх обов' язкі в, розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відп овідальністю "77", призначеної до перегляду в касаційному п орядку на 24.02.2011 колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Грейц К.В. - головуючий, Рогач Л.І., Сибіга О.М., здійснюється у постійном у складі колегії суддів: голо вуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.

Заслухавши у відкритому с удовому засіданні пояснення представника відповідача, п еревіривши повноту встановл ення обставин справи та прав ильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарс ьких судів, колегія суддів Ви щого господарського суду Укр аїни дійшла висновку, що каса ційна скарга Товариства з об меженою відповідальністю "77" н е підлягає задоволенню, а кас аційне провадження за касаці йною скаргою ОСОБА_1 - осо би, яка не приймала участь у сп раві, підлягає припиненню, ви ходячи з наступного.

Судами попередніх інстанц ій під час розгляду справи вс тановлено, що на підставі роз порядження голови Севастопо льської міської державної ад міністрації від 25.08.1998 № 1641-р "Про п риймання в комунальну власні сть житлових будинків Держав ного підприємства "Севморриб порт" житловий будинок по А ДРЕСА_1 був переданий ДП "Сев моррибпорт" до комунальної в ласності міста.

04.12.1998 між Управлінням майном Севастопольської міської де ржавної адміністрації (оренд одавець) та ТОВ "77" (орендар) укл адено договір оренди № 2859, за ум овами якого орендодавець пер едає, а орендар приймає у тимч асове платне користування не житлове вбудоване приміщенн я, що розташоване по АДРЕСА _1, загальною площею 95, 3 м2, яке з находиться на балансі РЕП-9 дл я використання під офіс, мага зин (п. 1.1 договору); передача ма йна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права вла сності на це майно, орендар во лодіє та користується майном впродовж строку оренди на ум овах договору (п. 2.2 договору); м айно вважається повернутим о рендодавцю з моменту підписа ння акту прийому-передачі (п. 2 .4 договору); за користування м айном орендар сплачує орендо давцю орендну плату у розмір і 799 грн. за рік, яка вноситься з 05.12.1998 на рахунок орендодавця що місячно, не пізніше 20 числа по точного місяця (п.3.1 договору); орендар оплачує також експл уатаційні витрати в сумі 37,17 гр н. (п. 3.5 договору); договір діє 3 р оки з 05.12.1998 до 04.12.2001 (п. 9.1 договору); зм іна договору та його пролонг ація (продовження строку) зді йснюється за наявності згоди обох сторін та оформляється угодою, яка підписується сто ронами та є невід'ємною части ною договору оренди. До сплив у строку дії договору оренди орендар вправі звернутись в місячний строк з письмовою з аявою про продовження (проло нгацію) договору. За наявност і згоди орендодавця договір продовжується на строк, який встановлюється орендодавце м, у вищезазначеному порядку (п. 9.3 договору); дія договору пр ипиняється у випадках, зокре ма, закінчення строку оренди , на який він був укладений, та відсутності згоди сторін на його продовження (п. 9.4 договор у); у разі припинення договору оренди чи його розірвання ор ендар зобов'язується у 3-денни й строк передати майно оренд одавцю по акту прийому-перед ачі (п. 9.7 договору); взаємовідно сини сторін, які не врегульов ані договором оренди, реглам ентуються чинним законодавс твом України (п. 12 договору).

На виконання умов д оговору орендодавець на підс таві акту приймання-передачі майна (приміщення) від 04.12.1998, зат вердженого начальником Упра вління майном міста Севасто польської міської державної адміністрації, передав спір не майно орендареві.

Судами встановлено, щ о у зв'язку з відсутністю запе речень сторін, строк дії дого вору двічі продовжено: до 04.12.200 4 та до 04.12.2007.

Листом від 17.12.2007 № 3796 пози вач повідомив відповідача пр о припинення договірних відн осин між ними з вимогою повер нути орендоване майно за акт ом прийому-передачі в строк, в становлений договором, однак відповідач орендоване майно не повернув. 09.04.2009 позивач ем при перевірці ефективност і використання, виконання ра ніше діючого договору оренди та технічного стану об'єкту к омунальної власності - вбудо ваних нежитлових приміщень п ідвального поверху житловог о будинку, розташованого за а дресою: м. Севастополь, вул. Ко рчагіна, 40, встановлено, що вка зані вище нежитлові приміщен ня зайняті ТОВ "77" без належним чином оформленого договору оренди, у зв'язку з чим позивач направив відповідачеві акт перевірки від 09.04.2009 для поверне ння майна у 30-денний строк, одн ак ці вимоги відповідачем та кож не виконані, що і стало під ставою для пред' явлення дан ого позову, обґрунтованого п риписами ст. ст. 17, 26, 27 Закону Укр аїни "Про оренду державного т а комунального майна", ст. 526, ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Задовольняючи позовні в имоги, суди попередніх інста нцій дійшли висновку про їх п ідставність і ґрунтовність, посилаючись на те, що Фонд ком унального майна Севастополь ської міської ради є належни м позивачем у справі, оскільк и на нього покладені функції по управлінню комунальним м айном, у тому числі і спірним п риміщенням, і є правонаступн иком орендодавця, отже, саме в ін може вимагати повернення орендованого майна після зак інчення строку договору орен ди, який було продовжено на то й самий термін і на тих самих у мовах, на яких цей договір укл адався, за умови, якщо проти ць ого не заперечує жодна із сто рін договору, що відповідає п риписам ст. 764 Цивільного коде ксу України, при цьому, закон н е передбачає обов'язкового д одержання сторонами письмов ої форми оформлення поновлен ня (продовження) договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов' язок суб' єктів госпо дарювання та інших учасників господарських відносин вико нувати господарські зобов' язання належним чином відпов ідно до закону, інших правови х актів, договору, а за відсутн ості конкретних вимог щодо в иконання зобов' язання - ві дповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються ві дповідні положення Цивільно го кодексу України з урахува нням особливостей, передбаче них цим Кодексом. Кожна сторо на повинна вжити усіх заході в, необхідних для належного в иконання нею зобов' язання, враховуючи інтереси другої с торони та забезпечення загал ьногосподарського інтересу .

Згідно статті 17 Закону Укра їни "Про оренду державного та комунального майна" (в редакц ії Закону, що діяла на час укла дення договору) термін догов ору оренди визначається за п огодженням сторін, у разі від сутності заяви однієї із сто рін про припинення або зміну умов договору оренди протяг ом одного місяця після закін чення терміну дії договору, в ін вважається продовженим на той же самий строк і на тих са мих умовах, які були передбач ені договором.

Аналогічні приписи містис ь норма ч. 4 ст. 284 Господарськог о кодексу України.

Відповідно до ст. 764 Цивільно го кодексу України якщо найм ач продовжує користуватися м айном після закінчення строк у договору найму, то, за відсут ності заперечень наймодавця протягом одного місяця, дого вір вважається поновленим на строк, який був раніше встано влений договором.

Таким чином, договір оренди вважається продовженим в ра зі відсутності проти цього з аперечень як зі сторони орен додавця, так і зі сторони орен даря, отже, як правильно встан овлено господарськими судам и попередніх інстанцій, дого вір оренди № 2859 від 04.12.1998 був двіч і продовжений на той самий ст рок, на який він укладався, тоб то, на три роки, до 04.12.2004 та до 04.12.2007, а перше заперечення орендода вця проти подальшого продовж ення договору оренди відбуло сь 17.12.2007, отже, спірний договір д іяв до 04.12.2007.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державно го та комунального майна" дог овір оренди припиняється в р азі, зокрема, закінчення стро ку, на який його було укладено . Аналогічне правило містить п. 9.4 договору.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону Україн и "Про оренду державного та ко мунального майна" у разі розі рвання договору оренди, закі нчення строку його дії та від мови від його продовження аб о банкрутства орендаря він з обов`язаний повернути орендо давцеві об`єкт оренди на умов ах, зазначених у договорі оре нди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивіль ного кодексу України у разі п рипинення договору найму най мач зобов`язаний негайно пов ернути наймодавцеві річ у ст ані, в якому вона була одержан а, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було о бумовлено в договорі.

Пунктом 9.7 договору оренди с торони передбачили, що у разі припинення договору оренди чи його розірвання орендар з обов'язується у 3-денний строк передати майно орендодавцю по акту прийому-передачі

Таким чином, вимога позивач а повернути об' єкт оренди ґ рунтується на умовах договор у та положеннях чинного зако нодавства, отже, підлягає зад оволенню.

Колегія суддів вважає ріше ння і постанову у справі зако нними і обґрунтованими, а дов оди касаційної скарги непере конливими, враховуючи таке.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК Укр аїни кожна із сторін повинна довести належними та допуст имими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи запе речень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені п евними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування .

В обґрунтування доводів ка саційної скарги, які аналогі чні доводам апеляційної скар ги, відповідач, погоджуючись з фактом припинення договор у оренди, вважає, що договір пр ипинив свою дію 04.12.2001 і надалі н е продовжувався, в зв' язку з чим він припинив сплачувати позивачеві орендні платежі, отже, на думку відповідача, по зивач пропустив строк позовн ої давності, який був встанов лений ст. 71 ЦК УРСР.

Втім, зазначені доводи судо м апеляційної інстанції прав омірно не прийняті до уваги, о скільки відповідач не спромі гся довести за допомогою нал ежних засобів доказування ні факту припинення договору с аме 04.12.2001, ані підставності його перебування у спірному прим іщенні після цієї дати, крім т ого, позов у даній справі пред 'явлений у зв'язку із закінчен ням строку дії договору 04.12.2007, а не у зв' язку з виникненнмя заборгованості з орендної пл ати, отже, в межах 3-річного стр оку позовної давності.

Стосовно доводів касаційн ої скарги про те, що Фонд комун ального майна Севастопольсь кої міської ради є неналежно ю стороною у справі через те, щ о спірне майно не є комунальн им майном, а належить на праві спільної сумісної власності громадянам, що проживають в ж итловому будинку, а також дов одів касаційної скарги ОСО БА_1 щодо прийняття судами р ішень стосовно її прав та обо в'язків, колегія суддів Вищог о господарського суду Україн и зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону Ук раїни "Про приватизацію держ авного житлового фонду" прив атизація державного житлово го фонду - це відчуження кварт ир (будинків), кімнат у квартир ах та одноквартирних будинка х, де мешкають два і більше най мачів, та належних до них госп одарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) держа вного житлового фонду на кор исть громадян України.

Згідно з п. 2 ст. 10 цього Закону допоміжні приміщення (кладо вки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачі в безоплатно і окремо приват изації не підлягають.

Згідно офіційного тлумаче ння, що дане в рішенні Констит уційного Суду України №4-рп/2004 в ід 02.03.2004 у справі за конституцій ним зверненням Ярового Сергі я Івановича та інших громадя н про офіційне тлумачення по ложень пункту 2 статті 10 Закон у України "Про приватизацію д ержавного житлового фонду" т а за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення пол ожень статей 1, 10 цього Закону (с права про права співвласникі в на допоміжні приміщення ба гатоквартирних будинків), до поміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, коляс очні і т. ін.) передаються безо платно у спільну власність г ромадян одночасно з приватиз ацією ними квартир (кімнат у к вартирах) багатоквартирних б удинків. Підтвердження права власності на допоміжні прим іщення не потребує здійсненн я додаткових дій, зокрема, ств орення об' єднання співвлас ників багатоквартирного буд инку, вступу до нього.

Відповідно до ст. 1 Закону Ук раїни "Про об' єднання співв ласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщен ня багатоквартирного будинк у - приміщення, призначені для забезпечення експлуатац ії будинку та побутового обс луговування мешканців будин ку (сходові клітини, вести бюлі, перехідні шлюзи, позакв артирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горищ а, підвали, шахти і машинні від ділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні прим іщення). Цією ж статтею зазнач ено, що частина допоміжних пр иміщень, яка забезпечує нале жне функціонування жилого бу динку, є неподільним майно м, яке згідно зі ст. 19 цього З акону перебуває у спільній ч астковій власності співвлас ників багатоквартирного буд инку і не підлягає відчуженн ю.

Отже, зазначений Закон та ін ші законодавчі акти не визна чають, яка ж саме частина допо міжних приміщень (до яких нал ежать підвальні) є неподільн им майном, що не може бути відч ужене або передане в оренду, у нормовуючи лише необхідніст ь забезпечення належного фун кціонування жилого будинку, відтак, можливість відчуженн я або передачі в оренду, в дано му випадку, підвальних примі щень залежить від знаходженн я в цих приміщеннях майна, обл аднання, що безпосередньо по в' язане з функціонуванням ж илого будинку (наприклад, якщ о в підвальному приміщенні р озташована насосна, трансфор матор тощо, то таке допоміжне приміщення визнається непод ільним майном і не підлягає в ідчуженню).

Зазначений Закон містить т акож поняття загального м айна, до якого входить част ина допоміжних приміщень жит лового комплексу (до яких нал ежать і підвальні приміщення ), що можуть використовуватис ь згідно з їх призначенням на умовах, визначених статутом об' єднання, яке може бути ст ворене в будинку будь-якої фо рми власності з числа тих, хто приватизував або придбав кв артиру, також власника будин ку або його уповноваженої ос оби, власників жилих приміще нь, а також власників нежилих приміщень.

Згідно зі ст. 19 цього Закону з агальне майно перебуває у сп ільній частковій власності с піввласників багатоквартир ного будинку. Власники примі щення володіють, користуютьс я і в установлених цим Законо м межах розпоряджаються спіл ьним майном.

З наведеного можна дійти та ких висновків:

1) підвальні та горищні прим іщення є допоміжними приміще ннями житлового комплексу;

2) згідно з вимогами Закону п ідвальні та горищні приміщен ня можуть бути віднесені як д о категорії неподільного май на, що не підлягає відчуженню , так і до категорії загальног о майна, що є спільною частков ою власністю всіх співвласни ків багатоквартирного будин ку, і можуть бути відчужені ви нятково за їх згодою;

3) якщо у будинку створене об ' єднання власників, то для з ' ясування питання про поряд ок і умови відчуження або зда чі в оренду таких приміщень, я кі віднесені до загального м айна, слід керуватися і стату том об' єднання.

Водночас, цим Законом не вст ановлено в імперативному пор ядку, що всі допоміжні приміщ ення відносяться до загально го або неподільного майна.

Разом з тим, за змістом ст. 1 З акону України "Про об' єднан ня співвласників багатоквар тирного будинку" нежиле прим іщення - приміщення, яке належ ить до житлового комплексу, а ле не відноситься до житлово го фонду і є самостійним об' єктом цивільно-правових відн осин.

Між тим, відповідач не довів належними і допустимими док азами, що орендоване приміще ння належить до загального а бо неподільного майна, яке пе ребуває у спільній частковій власності співвласників баг атоквартирного будинку.

Крім того, колегія суддів за значає, що предметом спору у с праві є вимога зобов' язальн ого характеру щодо виконання орендарем обов' язку поверн ути майно в зв' язку з закінч енням терміну оренди, а не поз ов з встановлення і захисту п рава власності, отже, Фонд ком унального майна Севастополь ської міської ради є належни м позивачем у справі, оскільк и є правонаступником орендод авця спірного приміщенням, в ідтак, саме він може вимагати повернення орендованого май на після закінчення строку д оговору оренди.

Відповідно до припи сів статті 107 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни касаційну скаргу на поста нову апеляційного господарс ького суду мають право подат и особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд п рийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов 'язків, тобто, в рішенні суду б езпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учаснико м яких є скаржник, містяться с удження чи висновки суду про його права чи обов'язки у відп овідних правовідносинах.

Стаття 1 ГПК України перед бачає право на звернення до г осподарського суду за захист ом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Саме з метою таког о захисту норма ст.107 ГПК Украї ни надає право на звернення з касаційною скаргою особам, я ких не було залучено до участ і у справі, що стосується їх пр ав і обов' язків.

Таким чином, з аналізу вказа них норм вбачається, що підст авою для надання певній не за лученій до участі у справі ос обі права на звернення з каса ційною скаргою є саме поруше ння її прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок вирішення судами спору в спр аві, до участі в якій ця особа обов' язково підлягал а залученню як така, що мала пе вні права і обов' язки у спір них правовідносинах.

Судове рішення, оскаржуван е не залученою особою, повинн о безпосередньо стосуватися прав та обов' язків цієї осо би, тобто судом мало бути розг лянуто й вирішено спір про пр аво у правовідносинах, учасн иком яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міс титься судження про права та обов' язки цієї особи у відп овідних правовідносинах. Ріш ення є таким, що прийняте про п рава та обов' язки особи, яка не була залучена до участі у с праві, якщо в мотивувальній ч астині рішення містяться вис новки суду про права та обов' язки цієї особи, або у резолют ивній частині рішення суд пр ямо вказав про права та обов' язки таких осіб. В такому випа дку рішення порушує не лише м атеріальні права осіб, не зал учених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що вит ікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав лю дини і основних свобод полож ення про право кожного на спр аведливий судовий розгляд пр и визначенні його цивільних прав і обов' язків. Будь-який інший правовий зв' язок між скаржником і сторонами спор у не може братися до уваги.

Аналогічної правово ї позиції щодо оскарження ос обами у касаційному порядку рішень та постанов господарс ьких судів у порядку ст.107 ГПК У країни, тобто, тими, які не бул и залучені до участі у справі , дотримується Верховний Суд України (постанова від 02.09.2008 у с праві № 23/294).

Разом з тим, як зазнача лось вище, предметом даного с пору є орендні правовідносин и, втім, касаційна скарга особ и, яку не було залучено до учас ті у справі, не містить доводі в, що скаржник ОСОБА_1 є уча сником спірних правовідноси н.

Отже, колегія суддів Вищог о господарського суду Україн и вважає, що Жунько Наталією Євгенівною не доведено, що ос каржені судові рішення і пос танова безпосередньо стосую ться її прав та обов' язків, у зв' язку з чим у суду касацій ної інстанції відсутні право ві підстави для розгляду по с уті прийнятої до провадження касаційної скарги.

Враховуючи викладене, в кон тексті суб' єктного складу, визначеного у ст. 107 Господарс ького процесуального кодекс у України, колегія суддів дій шла висновку, що порушене за к асаційною скаргою ОСОБА_1 - особи, яка не приймала учас ть у справі, касаційне провад ження підлягає припиненню.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновк у, що під час прийняття рішенн я та постанови у справі, суди п опередніх інстанцій не припу стились порушення або неправ ильного застосування норм чи нного матеріального та проце суального законодавства, а, о тже, підстави для їх скасуван ня або зміни відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 11 19, 11111 Господарського процесуал ьного кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тов ариства з обмеженою відповід альністю "77" залишити без задо волення.

Постанову Севастопольсь кого апеляційного господарс ького суду від 14.12.2010 у справі го сподарського суду міста Сева стополя № 5020-3/332 залишити без змі н.

Касаційне провадження у с праві за касаційною скаргою ОСОБА_1 припинити.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Ба куліна

О.І.Глос