Рішення

від 14.03.2011 по справі 4/60

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/60

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.03.11 р.                                                                                    Справа № 4/60                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за участю представників сторін:  

від позивача –  Афанасова О.П. – довіреність від 02.02.2011р.,

від відповідача – не явився,

за позовом -           Луганської регіональної торгово-промислової палати м. Луганськ

до відповідача -     Товариства з обмеженою відповідальністю „Вабі-Сабі” м. Донецьк

про стягнення 193 641,59грн. заборгованості (попередньої оплати), інфляційних, 3%річних, пені, штрафу,

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач заявив (з урахуванням клопотання від 14.03.2011р. про зменшення суми позову), позовні вимоги про стягнення заборгованості (попередньої оплати) в сумі  166 923,54грн. та за несвоєчасне виконання строку поставки витрати від інфляції від суми попередньої оплати в розмірі 9514,64грн. нарахованих за період з серпня 2008р. по січень 2011р., 3% річних в сумі 2442,11грн. за період з 14.07.2008р. по 25.01.2011р., пені нарахованої на підставі п. 6 ч. 231 Господарського кодексу України в сумі 6415,12грн. і штрафу в розмірі 5% вартості товару, нарахованого відповідно до п. 4.7 договору в сумі 8346,18грн.

          В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №01/1-КП-254/1 від 22.05.2008р. з специфікацією №1, рахунок-фактуру №1-33 від 30.05.2008р. на суму 166927,46грн., який виставлений позивачу для оплати, платіжне доручення №1695 від 04.06.2008р. на суму 166927,46грн., яким перераховані кошти в якості попередньої оплати, претензію №25.15-247 від 02.03.2009р., яка направлена відповідачу з вимогою поставки товару.

          Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора, так і ухвали суду були направлені боржнику - стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 14.02.2011р. № 14/4-13/151.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір за наявними матеріалами, наданими позивачем в оригіналі і які являються достатніми для вирішення спору по суті на підставі ст.75 ГПК України без явки представника відповідача та відсутністю відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом –

ВСТАНОВЛЕНО:

          Предметом позову є стягнення заборгованості за оплачені але не одержані товари відповідно до умов договору купівлі-продажу №01/1-КП-254/1 від 22.05.2008р. з специфікацією №1,  та наслідки у вигляді нарахування штрафу, пені, 3%ріних і витрат від інфляції.

2

Згідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм Цивільного кодексу  України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Судом після правової оцінки договору, встановлено наступне: за договором купівлі-продажу №01/1-КП-254/1 від 22.05.2008р. з специфікацією №1, продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) покупає та сплачує товар, на умовах цього договору в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в специфікаціях, що підтверджується актом приймання-передачі товару від продавця до покупця  (п. 1.1 договору).Продавець повинен передавати покупцю товар окремими партіями в строк не пізніше 40 днів з моменту отримання попередньої оплати, в кількості та асортименті, узгодженими сторонами в специфікаціях (рахунках-фактурах) (п. 2.1 договору).Доставка здійснюється транспортом продавця до магазину „Лугань” за адресою: м. Луганськ, вул. К. Маркса, 1 (п. 2.2 договору). Відповідно до п. 3.1 договору оплата проводиться на умовах 100% попередньої оплати від суми товару, що поставляється згідно рахунку продавця. Строком фактичної оплати товарів вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або передачі їх в касу продавця (п. 3.3 договору). На виконання умов договору підписана специфікація №1 до договору згідно якої відповідач повинен поставити позивачу товар на загальну суму 166923,54грн.

Таким чином, сторонами передбачені конкретні порядок та умови оплати товару.

Сторонами визначений термін, протягом якого діє договір – до 31.12.2008р. включно, а в частині проведення кінцевих розрахунків між сторонами – до повного їх виконання (п. 5.1 договору).

Таким чином, договір, на який посилається позивач, вважається укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру №1-33 від 30.05.2008р. на суму 166927,46грн., який сплачений в повному обсязі позивачем платіжним дорученням №1695 від 04.06.2008р.

Враховуючи, що відповідно до п. 2.1 договору продавець повинен передавати покупцю товар окремими партіями в строк не пізніше 40 днів з моменту отримання попередньої оплати, в кількості та асортименті, узгодженими сторонами в специфікаціях (рахунках-фактурах), поставка товару повинна бути здійснена відповідачем до 14.07.2008р., що ним не зроблено та є порушенням умов договору.

Таким чином, не отовареними залишились грошові кошти на загальну суму 166927,46грн. (позивач просить стягнути 166923,54грн.).

У відповідності з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, але не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач направив відповідачу претензію №25.15-247 від 02.03.2009р., яка направлена на дві адреси, вказані у договорі, про що свідчать штампи поштового відділення з описом вкладення, з вимогою поставки товару, яку відповідач залишив без реагування.

Відповідачем, на час звернення із позовом, поставка товару не здійснена, грошові кошти на вимогу про їх повернення позивачу не повернуті, тому господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 166923,54грн. суми попередньої оплати в повному обсязі.

3

З моменту пред'явлення вимоги, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем за користування грошовими коштами.

Відповідно до пункту 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.

Строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних витрат фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Враховуючи неповернення грошових коштів, позивач нарахував на суму попередньої оплати 9514,64грн. інфляційних витрат за період з 1003.2009р. по січень 2011р., та за цей же строк  3%річних в сумі 2442,11грн.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що грошові кошти відповідачем не повернуті, позивачем наданий обґрунтований розрахунок сум, що підлягають стягненню, господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, задовольняє позовні вимоги щодо стягнення річних в сумі 2442.11грн. та інфляційних витрат в сумі 9514,64грн. в повному обсязі.

4

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з боржника 8346,18грн. штрафу в розмірі 5%  вартості товару, нарахованого відповідно до п. 4.7 договору, суд  виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.4.7 договору продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 5% вартості товару, що поставляється в разі ухилення (відмови) продавця від відвантаження товару, що повністю відповідає п. 1.1 договору.

Приймаючи до уваги доведеність невиконання відповідачем зобов'язань по поставці товару, вимога позивача щодо застосування наслідків у вигляді штрафу в розмірі, передбаченого п.4.7 договору  є законною і такою, що задовольняється.

Крім нарахування штрафу, позивач вимагає стягнути з боржника пеню в розмірі 6415,12грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, яке передбачено п.7.6 договору. Пункт договору, на який посилається позивач в обґрунтування нарахування пені, не передбачає відповідальність сторони.

Обов'язок повернути суму попередньої оплати, коли зобов'язання щодо поставки продукції (товарів, виконання робіт) не виконано, не можна вважати грошовими зобов'язаннями  постачальника до моменту пред'явлення ним вимоги щодо повернення грошових коштів.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня застосовується лише в тому разі, коли сторонами договором прямо передбачені вид відповідальності, її розмір, а також доведений факт непоставки товару у встановлені договором строки.

Приймаючи до уваги, що сторонами не передбачений а ні вид відповідальності , а ні розмір пені за несвоєчасне виконання постачальником грошових зобов'язань,  вимога позивача щодо стягнення з боржника пені в розмірі 6415,12грн. не задовольняється як недоведена.

          Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст. 526,530,546,547,549,55,551,610,612,625,629,693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67,174,180,181,193,230,231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

          Задовольнити позов частково.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вабі-Сабі” м. Донецьк-83012, пр. Ленінський, 35/66 (місцезнаходження: м. Донецьк, вул. Бессарабська, 24), ЗКПО 33703341 на користь Луганської регіональної торгово-промислової палати м. Луганськ-91055, вул. М. Раскової, 7 „а”, ЗКПО 02944811 суму попередньої оплати в розмірі 166923,54грн., витрати від інфляції в сумі 9514,64грн., річні проценти в сумі 2442,11грн., штраф в розмірі 8346,18грн. за не поставку товару, державного мита в сумі 1872,26грн. та 226,39грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                                                               Гринько С.Ю.                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 14.03.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.