Ухвала

від 02.03.2011 по справі 5013/79/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/79/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  С У Д

Кіровоградської області

У Х В А Л А

"02" березня 2011 р.                                                  Справа № 5013/79/11

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Поліщук Г.Б. розглянув справу №5013/79/11

за заявою кредитора - Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції, 27400, Кіровоградська область, м.Знам'янка, вул.Чайковського, 7/55

до боржника - приватного підприємства "Ільвест Плюс", 27400, Кіровоградська область,Знам'янський район, с.Копані

про банкрутство відсутнього боржника, -

                                               П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від кредитора - головний державний податковий інспектор юридичного відділу Подлєсний В.В., довіреність б/н від 07.02.2011р.

від боржника - участі не брали.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника кредитора, господарський суд, -

                                                      В С Т А Н О В И В:

Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Кіровоградської області з заявою про порушення справи про банкрутство приватного підприємства "Ільвест Плюс" відповідно до ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість по платежах до бюджету в сумі 1190,00 грн., а встановлені актами факти свідчать про неподання боржником протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством.

Ухвалою господарського суду від 28.01.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника приватного підприємства "Ільвест Плюс", від сторін та Головного управління статистики у Кіровоградській області витребувано документи, необхідні для розгляду даної справи. Зокрема, кредитора до судового засідання зобов'язано надати документальні докази наявності заборгованості боржника, підтвердженої виконавчими документами, по податках і зборах (обов'язкових платежах), справляння яких передбачено законодавством України.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2011р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неподанням кредитором витребуваних ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі доказів, необхідних для розгляду даної справи.

В судовому засіданні 02.03.2011р. представник кредитора підтримав заявлені вимоги. Проте кредитором не виконано в повному обсязі вимоги ухвал господарського суду від 28.01.2011р. та 09.02.2011р. стосовно надання доказів, необхідних для розгляду даної справи. Зокрема, не надано господарському суду документальні докази наявності заборгованості боржника, підтвердженої виконавчими документами, по податках і зборах (обов'язкових платежах), справляння яких передбачено законодавством України.

Представник боржника в судових засіданнях 09.02.2011р. та 02.03.2011р. участі не брав, вимоги суду щодо надання відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство та інших доказів не виконав.

Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, дослідивши наявні матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає припиненню з наступних підстав.

Згідно із ст.1 Закону про банкрутство, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, за приписами Закону про банкрутство, боржником може бути суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможний виконати свої зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (втратив чинність на підставі п.2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України), визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону, а всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. У силу ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Наведені вище норми кореспондуються із нормами Податкового кодексу України (набрав чинності з 01.01.2011р.), відповідно до ст.8 якого в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори. Перелік цих податків і зборів міститься в ст.9 та 10 цього Кодексу. Відповідно до п.9.4 ст.9 та п.10.5 ст.10 названого Кодексу, установлення загальнодержавних та місцевих податків і зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Положення Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначають, що пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

За змістом ст.ст. 111, 113, 129 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції та/або пеня є мірою фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Виходячи з аналізу наведених норм, законодавство не відносить суми пені та штрафу (штрафні санкції), що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказане також узгоджується із приписами ст. 1 Закону про банкрутство, згідно з якими до складу грошових зобов'язань боржника, тобто цивільно-правових зобов'язань боржника, не зараховується, зокрема, недоїмка (пеня та штраф).

Відповідно до п. 4.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.04 №04-5/1193 у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство  суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.  

Проте кредитори з такими вимогами, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство (у даному випадку ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Таким чином, суми заборгованості зі сплати пені та штрафу (штрафних санкцій), в т.ч. застосовані за порушення податкового законодавства, не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора та відповідно впливати на порушення справи про банкрутство боржника.

При цьому суд враховує те, що положення ст. 52 Закону про банкрутство, яка передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника, не встановлюють будь-яких виключень з вищевказаного загального правила.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором вказано, що податковий борг боржника становить 1190 грн.

Втім, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до податкових повідомлень-рішень №0001341500/0 від 19.08.2009р. (а.с. №9), №0001791500/0 від 12.11.2009р. (а.с.№12), №0000111510/0 від 12.05.2010р. (а.с.№15), №0000301510/0 від 20.08.2010р. (а.с.№18), прийнятих на підставі актів про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки подання податкової звітності  №258/1510/35102066 від 19.08.2009р. (а.с. №8), №341/1510/35102066 від 12.11.2009р. (а.с. №11), №109/1510/35102066 від 12.05.2010р. (а.с. №14), №203/1510/35102066 від 20/08/2010р. (а.с. №17) нараховано штрафні санкції на загальну суму 1190,00 грн.

Отже, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять виключно штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Таким чином, вказана заборгованість боржника перед бюджетом не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Аналогічну правову позицію було викладено у постановах Вищого господарського суду України від 11.01.2011р. у справі №П29/2139-10, від 18.01.2011р. у справі №Б24/221-10, від 02.02.2011р. у справі №23/68.

Крім того, необхідно відзначити, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону про банкрутство визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з частиною першою зазначеної статті заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер. Проте, згідно із абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника .

Отже, за Законом про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема, виконавчими.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка. За приписами частини 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (частина 2 вказаної статті).

Однак, ініціюючим кредитором не надано відповідних доказів безспірності  грошових вимог до боржника в розумінні Закону про банкрутство.

На підставі приписів ст. 5 Закону про банкрутство і ст. 4-1 ГПК України суд у справі про банкрутство застосовує норми ГПК України, які мають універсальний характер.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство та необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 5, 6, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 2, 13, 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування", положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 41, 33, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                               У Х В А Л И В:

1. Припинити провадження у справі №5013/79/11 про банкрутство приватного підприємства "Ільвест Плюс", м.Знам'янка (код ЄДРПОУ 35102066).

2. Вважати закінченою дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, введеного ухвалою суду від 28.01.2011 року про порушення провадження у справі.

3. Скасувати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів в частині заборони приватному підприємству "Ільвест Плюс" і всім його органам управління відчужувати у будь-який спосіб належні боржнику на праві власності основні засоби та вчиняти дії щодо ліквідації та реорганізації юридичної особи боржника, застосовані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 28.01.2011 року.

4. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

5. Примірники цієї ухвали направити кредитору, боржнику, сектору з питань банкрутства у Кіровоградській області Державного департаменту з питань банкрутства, Головному управлінню статистики у Кіровоградській області, Знам'янському міськрайонному суду Кіровоградської області, відділу ДВС Знам'янського міськрайонного управління юстиції, виконавчому комітету Знам'янської міської ради для державного реєстратора.

         Суддя                                                                                                    Г.Б. Поліщук