Рішення

від 10.03.2011 по справі 5013/129/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/129/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "10" березня 2011 р.Справа № 5013/129/11

 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/129/11

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Автоторіно", м. Одеса

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград",          м. Кіровоград,

про стягнення 139084,05 грн.     

Представники сторін:

від позивача - участі не брали,

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоторіно" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград" заборгованості в сумі 146456,61 грн, з яких 104106,00 грн основного боргу, 12391,26 грн пені, 7010,64 грн штрафу, 22948,71 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані непроведенням відповідачем у повному обсязі оплати за поставлені за договором від 27.10.2008 № 002348-2008F автомобілі Fiat Doblo Combi.

Позивач направив суду  заяву про уточнення позовних вимог від 01.03.2011 вих. № 40, яка фактично є заявою про зменшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 139084,05 грн, з яких 104106,00 грн основної заборгованості, 8185,90 грн пені, 3843,44 грн 3% річних, 22948,71 грн збитків від інфляції.

З урахуванням статті 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає вказану заяву.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов в розумінні статті 59 Господарського процесуального кодексу України та інших витребуваних документів до суду не подав.

Конверт з примірником ухвали суду від 04.02.2011 про порушення провадження у даній справі повернутий органом поштового зв'язку на адресу суду з відміткою на конверті "Організація виїхала".

Господарським судом враховується, що вказаний процесуальний документ був направлений судом за адресою відповідача, яка вказана в позовній заяві позивачем, та яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград", який міститься в матеріалах справи. Відповідно до вказаного витягу місцезнаходження   відповідача - м. Кіровоград, вул. Тореза, буд. 27Б.

Поряд з тим, господарським судом враховано, що згідно вказаного витягу в графі "Статус відомостей про юридичну особу" зазначено "відсутність юридичної особи за місцезнаходженням".

Тому, господарським судом повторно разом з ухвалою про відкладення розгляду справи від 21.02.2011, на вказану адресу відповідача, а також на адреси, інформація про які наявна в матеріалах справи, а саме: м. Кіровоград вул. Комарова, 48/149, м. Кіровоград,                            вул. Мурманська, 12 направлено вказані процесуальні документи.

Органом поштового зв'язку повернуто на адресу суду, направлені відповідачу за адресами: м. Кіровоград, вул. Тореза, 27Б та м. Кіровоград, вул. Комарова, 48/149, процесуальні документи із відміткою на конверті "Організація  виїхала" та "За зазначеною адресою не проживає".

Конверт з примірником ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.02.2011 та ухвали про відкладення розгляду справи від 21.02.2011, направлений за адресою:                     м. Кіровоград, вул. Мурманська, 12, на адресу суду не повернуто, як і відсутня інформація про отримання/неотримання їх відповідачем.

Відтак відповідач не повідомляв державного реєстратора стосовно зміни свого місця проживання, а тому, відповідно, несе відповідальність за всі процесуальні наслідки неподання таких відомостей державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Позивачем направлено також клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване перебуванням повноважних представників у відрядженні до м. Миколаїв.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів на підтвердження позовних вимог, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без представників  сторін.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд,

                                                              ВСТАНОВИВ:

Між  товариством з обмеженою відповідальністю "Автоторіно" (Продавець) та  товариством з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград" (Покупець) 27.10.2008 укладено договір № 002348-2008F (далі - Договір), згідно пунктів 1.1 та 1.2 якого Продавець зобов'язався  поставити, а Покупець прийняти і оплатити нові, тобто такі, що не були у використанні транспортні засоби, а саме легкові автомобілі Fiat Doblo Combi 2008 року випуску, тип кузову - фургон, номера кузова - ZFА 22300005652874 та ZFА 22300005653654, номери двигунів відповідно 6108366 та 4598556.

Згідно розділу 2 Договору, Продавець зобов'язався також поставити автомобілі, провести  митне оформлення і передати їх Покупцю не пізніше 30.10.2008 на умовах даного Договору. Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти у Продавця і оплатити автомобілі у строки, встановлені даним Договором.

Вартість автомобілів, як зазначено у третьому розділі Договору, складає 179106,00 грн та включає в себе оплату доставки автомобілів від виробника Продавцю, мита, акцизного збору, митних процедур.

Відповідно до пункту 4.2 Договору оплата здійснюється Покупцем у розмірі      179106,00 грн не пізніше 01.11.2008.

Право власності на автомобілі переходить до Покупця з моменту повної оплати  автомобілів, згідно пунктів 4.1, 4.2  Договору.

Договір підписано  представниками сторін та скріплено печатками.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем умов Договору.

Продавцем поставлено Покупцеві: автомобіль марки Fiat Doblo Combi, двигун                № 6108366, кузов - ZFА 22300005652874 вартістю 103908,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 27.10.2008  № РНА-000106 (а.с. 22), актом приймання-передачі транспортного засобу від 27.10.2008 (а.с. 23) та довіреністю від 20.10.2008 серія НБИ            № 793289 (а.с. 19), а також автомобіль марки Fiat Doblo Combi, двигун № 4598556, кузов  - ZFА 22300005653654 вартістю  75198,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 27.10.2008  № РНА-000107 (а.с. 75), актом приймання-передачі транспортного засобу від 27.10.2008 (а.с. 24) та довіреністю від 20.10.2008  серія НБИ № 793289 (а.с. 19).

Таким чином, з урахуванням п. 4.2 Договору, відповідач за отримані автомобілі  повинен був розрахуватись не пізніше 01.11.2008.

В матеріалах справи міститься лист б/н б/д, згідно якого відповідач гарантує провести оплату за поставлені автомобілі до 27.12.2008.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 06.04.2009 з вимогою погашення заборгованості в строк до 20.04.2009 (а.с. 55 - 57).

Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині оплати отриманої Продукції  виконано частково, а саме погашено заборгованість  в сумі 75000,00 грн, а саме: 21.07.2009 - 5000,00 грн, 23.07.2009 - 10000,00 грн, 24.07.2009 - 5000,00 грн, 27.07.2009 - 5000,00 грн, 28.07.2009 - 5000,00 грн, 29.07.2009 - 5000,00 грн,30.07.2009 - 5000,00 грн,31.07.2009 - 5000,00 грн, 05.08.2009 - 5000,00 грн,10.08.2009 - 5000,00 грн, 11.08.2009 - 5000,00 грн, 12.08.2009 - 5000,00 грн, 13.08.2009 - 5000,00 грн, 04.11.2009 - 5000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 25 - 53).

З урахуванням проведених оплат, заборгованість відповідача станом на день звернення до суду  склала 104106,00 грн.

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.  

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарським судом враховано положення  статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, доказів погашення заборгованості не надано, господарський суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Автоторіно" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград" основної заборгованості в сумі 104106,00 грн  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підлягають стягненню з відповідача заявлені позивачем також 3 % річних та інфляційні нарахування, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача розмір 3 % річних за період з 05.11.2009 по 28.01.2011 становить 3843,44 грн (а.с. 117) та інфляційних нарахувань за період з  листопада 2008 року по січень 2011 року становить 22948,71 грн (а.с. 117).

За розрахунком суду збитки від інфляції за період з  листопада 2008 року  по січень 2011 року складають 36486,66 грн, тому господарський суд задовольняє позовну вимогу в цій частині у межах заявлених позовних вимог.

Позивачем також заявлено до стягнення пені за період з 29.07.2010 по 28.01.2011 в сумі 8185,90 грн (а.с. 117).

В силу статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610-612  ЦК України).

Господарським судом враховано, що сторонами у пункті 10.2 Договору визначено, що  за прострочку оплати Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми невиконаного  або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється  у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення  виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вказаних норм права, нарахування пені повинно припинитись 02.05.2009.

Позивачем визначено період нарахування пені - з 29.07.2010 по 28.01.2011.

Таким чином, за розрахунком суду, розмір пені за період з 02.11.2008 по 02.05.2009 складає 21399,73 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а саме в сумі  8185,90 грн.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення  ним рішення, про що відповідачем не заявлялось.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України  на відповідача покладаються судові витрати на державне мито в сумі 1390,84 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                               ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автомир-Кіровоград" (25013,                   м. Кіровоград, вул. Тореза, 27Б, ідентифікаційний код  34362002, п/р 260007905 в АППБ "Аваль", МФО 323538) на користь товариства з обмеженою відповідальністю  "Автоторіно" (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-А, ідентифікаційний код  35768568,              п/р 26008001317341 в філії ЗАТ "ОТБ БАНК", МФО 328986) заборгованість в сумі 139084,05 грн, з яких 104106,00 грн  основної заборгованості,  8185,90 грн пені, 3843,44 грн 3% річних, 22948,71 грн збитків від інфляції, а також судові витрати на державне мито в сумі 1390,84 грн та  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  236,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                                                                    В.Г.Кабакова