Рішення

від 15.03.2011 по справі 5013/210/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/210/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "15" березня 2011 р.Справа № 5013/210/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/210/11

за позовом: приватного підприємства "Будмаш-96", с. Гряда Жовківського району Львівської області  

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Кайботт", смт. Дмитрове,                 м. Олександрія Кіровоградської області     

про стягнення 43 440,91  грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Приватним підприємством "Будмаш-96" подано позов про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю "Кайботт" 43440,91 грн. боргу, з яких 11000,00 грн. внесеної попередньої оплати за Договором № 32 від 31.07.2009 року, 1475,91 грн. інфляційних нарахувань, 440,00 грн. - 3% річних та 30525,00 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору  № 32 від 31.07.2009 року.

Відповідач у поданому відзиві на позов (вх.№ 02-15/6635/11 від 10.03.2011 року) позовні вимоги визнав частково. В частині повернення грошових коштів за непоставлений товар в сумі 11000,00 грн. відповідач позов визнав, в частині нарахування пені  в сумі 30525,00 грн., 3% річних в сумі 440,00 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1475,91 грн. -  заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський  суд встановив наступне.

Між приватним підприємством "Будмаш-96" (далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кайботт" (далі - Покупець) було укладено договір № 32 від 31.07.2009 року (далі - Договір, а.с. 9-10), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар (бітум) узгодженими партіями (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити вартість Товару в асортименті, кількості згідно з поданими заявками, узгодженими з постачальником, які є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 9-10).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонами   Договору узгоджено термін та умови передачі товару, а також форму та порядок проведення розрахунків за отриманий товар.

За п. 4 .2. Договору № 32 від 31.07.2009 року Покупець зобов'язується здійснити 100% оплату товару попереднім платежем в повному об'ємі в строки згідно рахунків на попередню оплату. Підставою для перерахунку попередньої оплати за товар  є рахунок на попередню оплату Постачальника. Датою оплати вважається день зарахування  грошових коштів  на розрахунковий рахунок  постачальника, який вказаний в рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на розрахункові рахунки відповідача було перераховано 222 760,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями: № 131 від 27.08.2009 року на суму 65760,00 грн., № 137 від 08.09.2009 року на суму 67000,00 грн., № 138 від 10.09.2009 року на суму 10000,00 грн., № 139 від 14.09.2009 року на суму 80000,00 грн. (а.с. 11, 13, 15, 16).

Згідно п.п. 3.1, 3.2. відвантаження товару по договору № 32 від 31.07.2009 року здійснюється автомобільним транспортом покупця протягом 2-х робочих днів з моменту надходження оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

Між тим, взяті на себе зобов'язання за Договором щодо своєчасної поставки  товару відповідач належним чином не виконав. Поставку товару здійснено частково, всього на суму 180366,60 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000126 від 31.08.2009 року на суму 65149,00 грн.  та видатковою накладною №РН-0000135 віл 08.09.2009 року на суму 115217,60 грн. (а.с. 12, 14).

В подальшому відповідачем  було повернено частину коштів в сумі 31393,40 грн. за недопоставлений товар, що підтверджують банківські виписки: 21.09.2009 року  - 10000,00 грн., 12.11.2009 року  - 5393,40 грн., 27.11.2009 року - 10000,00 грн.,  30.11.2009 року - 6000,00 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с. 17-20).

Отже, в результаті недопоставки товару попередньо оплаченого позивачем та неповернення в повному обсязі попередньо сплачених коштів виникла заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 11000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем додано акт звірки взаєморозрахунків від 01.11.2010 року підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с.21), яким встановлена заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 11000,00 грн., що свідчить про те, що відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем у зазначеній сумі.

Крім того, відповідач подав відзив на позов, в якому визнав позовні вимоги в частині повернення грошових коштів в сумі 11000,00 грн., однак заперечив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що вимогу про повернення грошових коштів не отримував і лише 28.12.2010 року ним було отримано претензію з вимогою повернути грошові кошти.

За приписами ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу,  у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частина 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.

З метою досудового врегулювання спору, позивач  звертався до відповідача з претензією № 1 від 22.12.2010 року на повернення сплачених ним коштів в розмірі 11000,00 грн. (а.с. 52-54), яка була отримана відповідачем, що підтверджується копіями відповідного поштового повідомлення (а.с. 56) .

Поміж тим, вказану суму відповідач позивачеві не повернув, доказів поставки товару у повному обсязі на сплачену позивачем суму або доказів сплати боргу відповідачем до суду не подано.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондується з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 11000,00 грн. основного боргу та наявність підстав для їх задоволення.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення пені з відповідача на користь позивача в розмірі 30525,00 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 5.5. Договору  передбачено, що у випадку прострочки відвантаження товару в установлений даним договором строк, постачальник зобов'язується сплати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено господарським судом відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар Покупцю у визначені Договором строки, а отже зобов'язання відповідача не є грошовим.

Оскільки останній платіж у розмірі 80000,00 грн. надійшов на рахунок відповідача 14.09.2009 р., у відповідності до п.п. 3.1., 3.2. Договору кінцевим терміном виконання відповідачем зобов'язання згідно Договору є 16.09.2009 року, що підтверджує в позові і сам позивач.

Відтак, нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання має здійснюватись починаючи з 17.09.2009 року та відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняються 17.03.2010 року, тобто  через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки інше Договором не передбачено.

Позивачем же пеня  нарахована та заявлена до стягнення за шість останніх місяців до подання позову, а саме, за період з 10.08.2010 року по 10.02.2011 року, що не відповідає як умовам самого Договору, а також вимогам чинного законодавства.

Крім того, господарський суд звертає увагу і на те, що п.п. 5.5 Договору визначено, що у разі просрочки відгрузки товару у встановлений даним договором строк, Постачальник зобов'язується виплатити Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, однак Договором не визначено від чого саме ставиться у залежність нарахування пені із застосуванням подвійної ставки НБУ.  

За таких обставин, в задоволенні  позовних вимог про стягнення пені слід відмовити, оскільки позивачем необґрунтовано визначено період її нарахування.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1475,91 грн. інфляційних втрат  та 440,00 грн. 3% відсотків річних за період з жовтня місяця 2009 р. по січень місяць 2011 р.

Вказані вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із норми, викладеної в ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що нарахування інфляційних втрат та  трьох процентів річних здійснюється лише за грошовим зобов'язанням.

В даному випадку у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем лише після звернення позивача до відповідача з претензією № 1 від 22.12.2010 року про повернення грошових коштів в сумі 11 000,00 грн.

Згідно п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки грошове зобов'язання про повернення позивачу грошових коштів в сумі 11 000,00 грн. виникло лише на при кінці грудня 2010 року, у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України нарахуванню підлягає інфляційні втрати та три відсотки річних за січень 2011 року, а отже в межах строку, пред'явленого позивачем.

За таких обставин, враховуючи наведені норми,  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних  та інфляційних втрат підлягають частковому  задоволенню, а саме 3% річних в розмірі 158,82 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 110,00 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними, а тому правові підстави для їх задоволення відсутні.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                       ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кайботт" (28040, Кіровоградська область, м. Олександрія, смт. Дмитрове, вул. Ціалковського, 11, код 35767138, банківські рахунки не відомі) на користь приватного підприємства "Будмаш-96" (90380, Львівська область, Жовківський  район, с. Гряда, р/р 2600501058624 у Другій Львівській філії ВАТ "Кредобанк", МФО 385372, код 33663021) заборгованість в сумі 11 268, 82 грн., з яких 11 000 грн. - основний борг, інфляційні втрати - 110 грн., 3% річних - 158,82 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 112,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 61,36 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Суддя                                                                                                          Л.С. Коротченко

Повне рішення складено 21.03.2011 р.