Ухвала

від 21.03.2011 по справі 2/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ  С У Д

Кіровоградської області

У Х В А Л А

"21" березня 2011 р.                                                  Справа № 2/93

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Деревінської Л.В.  розглянув справу № 2/93 від 28.12.2010 року

за заявою кредитора - управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії,                     м. Олександрія Кіровоградської області

до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Дюран Лімітед",                              м. Олександрія Кіровоградської області

про банкрутство відсутнього боржника

ПРЕДСТАВНИКИ:

від кредитора - Звєрєва К.Л., довіреність № 1  від 04.01.11;

від боржника - участі не брав;

                                                      В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії подано заяву про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Дюран Лімітед" з причин неспроможності останнього сплатити заборгованість в сумі 211,02 грн., з яких 174,10 грн. фінансова санкція та 36,02 грн. пеня.

В якості доказів наявності у боржника ознак відсутнього боржника кредитором надано довідку № 18855/10/15-076 від 02.11.2010 року Олександрійської ОДПІ, відповідно до якої товариство з обмеженою відповідальністю "Дюран Лімітед" (код 34741461) останню звітність подало 07.07.2009 року.

Ухвалою від 28.12.2010 року господарський суд порушив провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Дюран Лімітед".

Згідно частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником  протягом  трьох  місяців після встановленого для  їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 52 Закону у разі, якщо громадянин - підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі  ненадання  боржником  протягом року до органів  державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за  наявності  інших ознак,  що  свідчать  про  відсутність  підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство  відсутнього боржника  може  бути  подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не  зараховуються  недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння  шкоди життю  і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди,  зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої  участі. Склад  і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги,  сума  кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити  боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви  про  порушення  провадження  у справі про банкрутство, якщо інше  не  встановлено  цим  Законом.

Відповідно до п. 4.5. Рекомендацій Вищого господарського суду від 04.06.2004, № 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Закон не зазначає, які зобов'язання належить вважати податком і збором (обов'язковим платежем) і які саме суми мають враховуватися господарським судом при порушенні провадження у справі про банкрутство за такими вимогами.

Господарські суди не можуть застосовувати положення статті 1 Закону щодо визначення терміну "грошове зобов'язання" до зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки у частині 2 статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 10.02.2004 у справі N 3-26к04 за заявою ДПІ у м. Хмельницькому про визнання ЗАТ "Спецкомунбуд" банкрутом).

Частиною другою статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції Закону України від 18.02.97 № 77/97-ВР, що діяв станом на 21.10.10 р. - дату порушення провадження у справі про банкрутство) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції Закону України від 18.02.97 N 77/97-ВР) будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають. З огляду на наведене закон не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Таким чином, у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суд виходить з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.

Проте кредитори з вимогами щодо пені, штрафів, інших фінансових санкції, які є публічно-правовими санкціями, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, згідно з частиною 1 статті 14 Закону вправі подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника.

Розмір штрафів і пені відповідно до частини другої статті 15 Закону має бути включений до реєстру вимог окремо та задовольнятися у шосту чергу відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 31 Закону.

Згідно заяви про порушення справи про банкрутство та доданих до неї документів заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Дюран Лімітед" перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Олександрії в сумі 211,02 грн. складається лише з заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Олександрії не надало доказів наявності у боржника заборгованості по відрахуванням на соціальне страхування та збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Оскільки, визначені кредитором грошові вимоги до боржника складаються лише з сум штрафним санкцій, тому вони не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону.

Тобто, наявність таких грошових вимог не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і за ст. 52 Закону.

Таку правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 01.09.10 р. по справі № Б38/32-10 про банкрутство Спільного українсько-французького підприємства "Компанія "Коло Франко".

Відповідно до п. 36 постанови пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 5, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 4-1, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                    У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 2/79 про банкрутство відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Дюран Лімітед" ( 34741461) припинити.

2. Вважати закінченою дію мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, введеного ухвалою суду від 28.12.2010 року про порушення провадження у справі.

3. Скасувати заходи щодо забезпечення вимог кредиторів у вигляді заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Дюран Лімітед" ( 34741461) і всім його органам управління відчуження у будь - який спосіб належних боржнику на праві власності та закріплених за ним на праві повного господарського відання основних засобів (фондів) та вчинення дій щодо ліквідації та реорганізації юридичної особи боржника, застосовані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 28.12.2010 року.

4. Ухвала про припинення провадження у справі може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

5. Примірники цієї ухвали направити кредитору, боржнику, Олександрійській об'єднаній державній податковій інспекції, Сектору з питань банкрутства у Кіровоградській області Державного департаменту з питань банкрутства, Олександрійському міськрайонному суду, міському ВДВС Олександрійського міськрайонного управління юстиції, державному реєстратору виконавчого комітету Олександрійської міської ради та Головному управлінню статистики в Кіровоградській області.

         Суддя                                                                     Л. В. Деревінська