Постанова

від 22.02.2011 по справі 18/246-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/246-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2011 року                                    Справа №  18/246-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),          

суддів: Герасименко І.М., Сизько І.А.

при секретарі: Савіні В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Ахмістов О.М., довіреність №120-08/90  від 30.12.10,  представник;

від відповідача: Борт П.С., довіреність №б/н від 03.08.2010р.,

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Бластко" на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  30.11.2010р. у справі №18/246-10

за позовом відкритого акціонерного товариства "Азот", м.Черкаси

до закритого акціонерного товариства "Бластко", с.Новоіванівка, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення 128 854грн.56 коп.

ВСТАНОВИВ:

      - рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010р. у справі №18/246-10 (суддя-Петрова В.І.) позов відкритого акціонерного товариства (далі-ВАТ)"Азот" задоволено частково, з закритого акціонерного товариства (далі- ЗАТ)”Бластко” на користь позивача стягнуто 81744грн.76коп. основного боргу, 9538грн.92коп. пені, 4683грн.05коп. трьох процентів річних та 10838грн.94коп. втрат від інфляції, в решті в позові відмовлено у зв”язку з перерахунком господарським судом суми втрат від інфляції за період з квітня 2009р. по вересень 2010р.;

         - не погодившись з прийнятим рішенням, ЗАТ”Бластко” подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позову;

     - у поданій скарзі йдеться про розгляд справи господарським судом без досконалого дослідження факту отримання товару саме ЗАТ”Бластко”, оскільки копії платіжної вимоги №53345 від 08.01.2009р. та квитанції про приймання вантажу №42101982, подані позивачем, не є належними доказами в підтвердження такого факту;

     - позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2008р. ВАТ”Азот”(постачальником) та ЗАТ”Бластко”(покупцем) укладено договір №878-416, на підставі якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець –прийняти та оплатити товар в кількості 68т.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору відвантаження товару має здійснюватися партіями залізничним транспортом. Транспортна інструкція надається постачальнику не пізніше 10 днів до початку відвантаження товару. Терміни поставки: грудень 2008 –січень 2009р.р.. Після відвантаження товару платіжна вимога та заводський паспорт якості повинні бути передані покупцю. Датою відвантаження товару вважається дата оформлення залізничної накладної.

П.4.1 договору встановлений обов'язок покупця з проведення платежу в розмірі 100 процентів вартості відвантаженого товару і витрат, пов'язаних з його доставкою залізничним транспортом до станції призначення протягом 60 календарних днів з дати відвантаження згідно з платіжною вимогою, одержаною від постачальника.

У випадку порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період порушення строків оплати за кожен день прострочення.

30.12.2008р., згідно з умовами договору, відповідач направив позивачу транспортну інструкцію (лист №399) із вказівкою відвантаження 1 вагону аміачної селитри (64т) за реквізитами: вантажоодержувач - відкрите акціонерне товариство “Коростенський щебзавод”, станція Коростень-Житомирсткий Південно-Західної залізниці.

На виконання умов договору позивач відвантажив за вказаними вище реквізитами аміачну селитру в кількості 68т, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу №42101982 від 07.01.2009р.

08.01.2009р. для оплати вартості відвантаженого товару позивачем виставлено рахунок №53345 на суму 101744грн.76коп.

Як підстави для оплати позивачем зазначені договір №878-416 від 29.12.2008р., залізнична квитанція №42101982 та дата відвантаження 07.01.2009р.

Зобов'язання по оплаті вартості відвантаженого товару виконані відповідачем частково.

Платіжним дорученням №1259 від 21.10.2010р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 20000грн. з посиланням на рахунок №53345 від 08.01.2009р.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 81744грн.76коп.

Докази погашення цієї суми заборгованості в матеріалах справи відсутні та відповідачем в процесі розгляду справи не надані.

У зв”язку з несвоєчасною оплатою позивачем, за період з 20.03. по 20.09.2010р. нарахована пеня в сумі 9538грн.92коп., за період з 01.03.2009р. по 20.09.2010р. три проценти річних в сумі 4683грн.05коп. та за період квітень 2009р. –серпень 2010р. втрати від інфляції  в сумі 12887грн.76коп.

    Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

      Згідно з ст.611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 Кодексу боржник,  який прострочив  виконання  грошового  зобов'язання,  на вимогу  кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а  також три  проценти  річних  від  простроченої  суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо  досліджуваної справи, то з урахуванням наведених норм, вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: невиконання відповідачем зобов'язань за договором №878-416 від 29.12.2008р. в частині оплати вартості товару та ненадання ним належних доказів, які б спростували таке невиконання позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 81744грн.76коп. основного боргу, 9538гн.92коп пені, 4683грн.05коп. річних та 10828 грн.94коп. втрат від інфляції.

В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки основний борг в сумі 20000грн. сплачено відповідачем до звернення з позовом.

При цьому колегія суддів погоджується з перерахунком господарським судом суми втрат від інфляції.

Одночасно слід зазначити, що у зв”язку з невідповідністю визначеного позивачем періоду нарахування пені вимогам ст.232 Господарського кодексу України (20.03.-20.09.2010р), колегією суддів проведено перерахунок відповідної суми.

Пеню за несвоєчасне проведення оплати вартості поставленого товару слід обчислювати за період з 09.03. по 09.09.2009р.

З урахуванням розміру подвійної облікової ставки Національного банку України за цей період сума пені дорівнює 11746грн.22коп., але приймаючи до уваги ціну позову остання підлягає стягненню з відповідача в сумі, що не перевищує 9538грн.92коп.

Таким чином, підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи скаржника визнані колегією суддів безпідставними, оскільки в порядку ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України докази в підтвердження факту помилкового направлення на адресу позивача транспортної інструкції, листа від 12.10.2010р. №330 про розстрочення боргу (а.с.59), а також перерахування платіжним дорученням №1259 від 21.10.2010р. грошових коштів в сумі 20000грн. або докази звернення з позовом про повернення цих коштів як безпідставно перерахованих ним не надані.

      Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

      - рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  30.11.2010р. у справі №18/246-10 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

  Головуючий                                                                                          І.Л.Кузнецова                                                                                                                                               

 Суддя                                                                                                       І.М.Герасименко                            

  Суддя                                                                                                      І.А.Сизько

                                                                                                                           Повна постанова складена 02.03.2011р.