Постанова

від 03.03.2011 по справі 20/281-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/281-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2011 року                                    Справа №  20/281-10

  Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого Прокопенко А.Є.–доповідач,

  суддів: Дмитренко А.К., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання Савін В.Ю.

За участю представники сторін:

від позивача:  Яковенко П.А. представник, довіреність №184/10  від 23.12.10;

від відповідача:  Гаврилова О.В. представник, довіреність №1216  від 29.12.10;

від відповідача:  Голіков Д.Р. представник, довіреність №1210  від 29.12.10;

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2010р. у справі №20/281-10

за позовом  дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ 

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпропетровськ 

про стягнення 2 532 814 грн. 40 коп.

У відповідності зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувались перерви по справі до 25.01.2011р., 17.02.2011р., 03.03.2011р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.10р. по справі № 20/281-10 (суддя Пархоменко Н.В.) частково задоволено позов  дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ про стягнення з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпропетровськ            977 056 грн. 15 коп. основного боргу 619 359 грн. 41 коп. пені                          714 027 грн. 86 коп. інфляційних, 222 371 грн. 01 коп. –3% річних., 25 329 грн.  державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз", м. Дніпропетровськ на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ 977 056 грн. 15 коп. основного боргу 154 359 грн. 78 коп. пені 714 027 грн. 86 коп. інфляційних, 222 371 грн. 01 коп. –3% річних, 25 329 грн.  державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить його скасувати та винести нове рішення, яким позовні вимоги позивача в частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2010р. скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі –                     977 056 грн. 12 коп., посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2010 року між позивачем  Дочірньою компанією „Газ України” НАК „Нафтогаз України” (постачальник) та відповідачем, Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз”  (покупець) був укладений договір постачання  природного газу №06/09-2380-Р, відповідно п.1.1 якого позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов договору, позивач протягом грудня 2009р. передав відповідачу природний газ на суму 19 139 608,69 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно п. 5.1 договору покупець здійснює оплату за поставлений газ протягом 3-х банківських днів з дати підписання актів прийому-передачі.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково у сумі 18 162 552,27 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі  977 056,12грн.

Відповідач доказів погашення боргу у судове засідання не надав, наявність боргу не спростував.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного  кодексу  України.  

Відповідно статей  525, 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання повинні виконуватися  належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1. договору за порушення строків оплати відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми боргу, за розрахунком позивача пеня становить  619359,41 грн. за період з 05.04.2010р. по 05.10.2010р.

Відповідно статті  625 Цивільного  кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також  3% річних  від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів  не встановлений договором  або законом,  інфляційні втрати підлягають стягненню у сумі -714 027,86 грн. за період січень –серпень 2010р., 3% річних  - у сумі 222 371,01 грн. за період з 12.01.2010р. по 05.10.2010р.

Враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, ті обставини ,що крім пені , позивач нарахував інфляційні та 3% річних, господарський суд зменшив розмір стягуваємої пені до 25% від суми належної до стягнення, та стягнув пеню у  сумі 154 839,78 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу щодо арифметичних помилок, здійснених позивачем при нарахуванні пені, інфляційних втрат та 3% річних, не підтверджуються матеріалами справи.

Так, контррозрахунок відповідача фактично повторює розрахунок ДК «Газ України», однак містить арифметичні помилки, та в ньому відсутні деякі результати обчислюваних сум,: стягнення в період з 05.04.10р. до 27.05.10р. за 52 дні складає 0,00 грн. Між тим облікова ставка, що діяла в той час становить 10,25 %, подвійна 20,5% тобто за кожен день нараховується 0,0562%, а тому сума нарахованої пені за цей період складає 559 335,92 грн.

Також в розрахунку Відповідача невірно вказані періоди розрахунків за які обчислюється пеня, а саме кількість днів прострочення, на які нараховується пеня: період розрахунку з 10.08.10 по 05.10.10 складається з 57 днів, а в розрахунку відповідача вказано 54 дні, що призвело до помилкового визначення нарахованої суми пені за цей період.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Відповідні індекси розраховуються, починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків (лист Верховного суду України від 03.04.1997 року №62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).

При нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця,  індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, розрахунок збитків внаслідок інфляційних процесів наведений позивачем в позовній заяві відповідає вимогам закону та є вірним.

Поряд з цим господарським судом при розгляді справи не взято до уваги, що відповідач зазначив у своїх запереченнях щодо порушення щодо нього ухвалою від 14.10.2005 року  провадження у справі про банкрутство №Б24/235/05 (та одночасне введення мораторію на задоволення вимог кредиторів), провадження у якій до цього часу не припинено, а зупинено ухвалою від 26.02.2009 року у зв'язку із положеннями абзацу 4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" вживається у цьому Законі в тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення справи про банкрутство (ст. 11, абз. 1 ч. 4 ст. 12 цього Закону).

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне   виконання   грошових зобов'язань   і   зобов'язань   щодо    сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

 За змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

До апеляційного господарського суду разом з клопотанням від 18.02.11р. за №11/3-484 відповідачем надано ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.09р. та 26.02.09р. по справі №Б24/235/05 на підтвердження його заперечень.

Приймаючи до уваги викладене, господарський суд безпідставно прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення пені, у задоволенні цієї частини вимог слід відмовити в повному обсязі. У зв'язку з викладеним, рішення господарського суду підлягає зміні, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ відмовити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2010р. у справі №20/281-10 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз”, м. Дніпропетровськ на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ –977 056 грн. 12 коп. основного боргу, 714 027 грн. 86 коп. інфляційних, 222 371 грн. 01 коп. 3% річних, 19 134 грн. 55 коп. державного мита, 180 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне  забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ."

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий                                                                        А.Є.Прокопенко

Суддя                                                                                    А.К.Дмитренко

Суддя                                                                                   Л.В.Чоха

Постанова складена 09.03.2011р.