Постанова

від 10.03.2011 по справі 40/174-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/174-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 року                                    Справа №  40/174-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М.(доповідач)    

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:       

від позивача:  Заклецький В.В., представник, довіреність № 14/23142  від 24.12.10;

від відповідача:  Шляєв І.В., юрисконсульт, довіреність № 488  від 01.01.11;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2010 року у справі                 № 40/174-10

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг 

до  Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ 

про стягнення 1469 грн. 00 коп.  

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства “Придніпровська залізниця” про стягнення 1 469 грн. вартості недостачі дизельного палива.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2010 року у справі              №40/174-10 (суддя Красота О.І.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі у зв'язку з не доведенням відповідачем своєї вини у недостачі вантажу.

Не погодившись із рішенням, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а позові відмовити, посилаючись на те, що 30.04.2010 року при проходженні цистерни через станцію Кременчук, на підставі телеграмного розпорядження №881А від 22.04.2010 року стосовно переважування на станції цистерн з мастильно –паливними матеріалами, було проведено контрольне зважування цистерни, за результатами якого виявлено недостачу вантажу у кількості 1 250 кг.

Зазначені обставини були зафіксовані актами загальної форми № 220 від 30.04.2010 року, №221 від 30.04.2010 року та комерційним актом станції Кременчук № АК 154061/4/8.

Відповідно до вказаних актів цистерна прибула на станцію Кременчук в справному стані, зі справним ЗПУ відправника без ознак втрати та доступу до вантажу, маса вантажу розходиться із зазначеного в накладній відправником на 1 250 кг, справне ЗПУ відправника № Ж411075 представника станції було зрізано та направлено на експертизу, цистерна відправлена  з новим ЗПУ станції Кременчук, з яким і прибула в непошкодженому стані на станцію призначення.

А отже, зазначає скаржник, вина залізниці у несхоромному перевезенні спростовується належними доказами та вбачається вина вантажовідправника у внесенні невірних відомостей стосовно маси вантажу при його відправленні.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

19.02.2010 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Континент Нафто Трейд” (постачальник) був укладений договір поставки №1645-09, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити позивачу товар згідно до специфікації до договору, а позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до умов специфікації №7 до договору постачальник зобов'язувався поставити на адресу позивача паливо дизельне Л 0,2-62 ДСТУ 305-82 у кількості 720, 0 тон на загальну суму 4 406 997 грн. 60 коп.(без ПДВ).

На виконання умов договору постачальник направив на адресу позивача, погоджений у специфікації №7 товар.

Вказаний товар за спірним вагоном № 74038548 надійшов на адресу вантажоодержувача (позивача по справі) по накладній №43019138.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажів у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 Статут залізниць України (далі Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Пунктом 2 розділу 28 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України) затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 року №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Відповідно до статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Пунктом 5 Інструкції П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування чи ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач зобовязаний витребувати від органу транспорту складання комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу транспорту від складання комерційного акту, вантажоодержувач зобовязаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку, передбаченому даною Інструкцією.

На попутній станції Кременчук Південної залізниці складено Акт загальної форми від 30.04.2010 року №66 про те, що вагон відчеплений на контрольне переваження вантажу, вантаж під охороною.

Крім зазначеного акта загальної форми залізницею складено Акт загальної форми від 30.04.2010 року №220 згідно до якого при переважуванні виявлена недостача 1 250 кг, та від 30.04.2010 року, згідно до якого ЗПУ відправника справне, номер ЗПУ відповідає номеру ЗПУ зазначеному у документах.

На тій же станції складено і Комерційний акт від 30.04.2010 року АК №154061/4/8, згідно до якого вантаж прямував від станції відправлення Кагамликської Південної залізниці до станції призначення Інгулець Придніпровської залізниці за залізничною накладною №44927540, відправник Закрите акціонерне товариство Торговий дім “Укртатнафта”, вантажоотримувач –“Інгулецький ГЗК”.

Відповідно до вказаного комерційного акта вантаж прибув у справному вагоні №74038548 зі справним ЗПУ вантажовідправника №411075, яке було зрізане та вилучено. Накладено ЗПУ Варта Універсал станції Кременчук №А 523147 за справні пломбувальні  провушини, зливний пристрій зачинений, течі і доступу до вантажу немає. Вагон зданий під охорону.

Нестача склала 1250 кг.

На станції призначення Інгулець зроблена відмітка про те, що під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено.

Згідно з пунктом 6.14 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, передбачено, що у разі відчеплення вагона через його несправність станція, на якій відчеплено вагон, зобов'язана скласти про це акт загальної форми і досильну дорожню відомість, за якою вагон після усунення несправності направляється за призначенням.

У досильній дорожній відомості у графі "Найменування вантажу" робиться відмітка: "Досилається до основної відправки

---

(вказуються станція відправлення і станція призначення) N ___", а також найменування одержувача і його адреса.

У накладній і дорожній відомості на маршрут або групу вагонів робиться відмітка про відчеплення вагона із зазначенням номера акта загальної форми і досильної дорожньої відомості. Копія акта додається до комплекту перевізних документів.

Відомості про відчеплений вагон викреслюються з накладної, дорожньої відомості. Відмітка про відчеплення вагона засвідчується підписом працівника і календарним штемпелем станції.

Як вбачається з наведеного пункту Правил оформлення перевізних документів відчеплення передбачено тільки для несправного вагону.

Як вбачається з комерційного акта від 30.04.2010 року АК № 154061/4/8 вантаж прибув у справному вагоні. Відчеплення справного вагона зі справним ЗПУ пунктом 6.14 Правил оформлення перевізних документів не передбачено.

Доказів складання Акта про технічний стан вагона (п.15 Правил складання актів) суду не надано.

Також слід зазначити, що у первісній залізничній накладній № 44927540 відмітки про відчеплення вагону із зазначенням номера акта загальної форми і досильної накладної відсутні. Також відсутні і відмітки про складання комерційного акта згідно до вимог п.4.3 Правил оформлення перевізних документів.

Крім того, в досилочній накладній № 43019138 зазначено, що вантаж відправлено зі станції Кременчук за ЗПУ відправника, в той час коли в комерційному акті зазначено, що з вагона № 74038548 30.04.2010 року ЗПУ відправника № 411075 знято, та накладено ЗПУ Варта Універсал М станції Кременчук № А 523147.

Пункт 6.14 Правил оформлення перевізних документів не містить особливостей заповнення залізничної накладної перевізником. Отже, залізницею згідно до п.2.1 Правил оформлення перевізних документів при відправленні вантажів за пломбами або запірно-пломбувальними пристроями (ЗПП) відправника –“За пломбами (ЗПП) відправника, номери ЗПП....” –повинні були б зазначені реквізити ЗПП, за якими залізниця здійснила досилку цистерни.

Також судова колегія зауважує, що в досильній накладній № 43019138 відправником –Начальником станції –вказана та ж сама вага брутто, тара нетто, як і в первинній накладній відправника - ЗАТ “ТД “Укртатнафта”, в той час коли за комерційним актом від 30.04.2010 року АК № 154061/4/8 визначено недостачу в 1250 кг.

Залізницею згідно до п.2.1 Правил оформлення перевізних документів при відправленні спірного вагону повинна була б бути вказана "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах” маса з урахуванням вартості недостачі.

Частиною 2 пункту 8 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу № 334 від 28.05.2002 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 08.07.2002 року за №567/6855, якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт робиться відмітка на зворотному боці накладної.

Пунктом 4.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що при складанні акта в графі 5 зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено.

Отже, комерційний акт повинен був слідувати разом із комплектом первинних перевізних документів, останній складений по відправці № 44927540, а не за досильною накладною № 43019138, вантаж за якою згідно до штемпеля станції Кременчук прийнятий залізницею до перевезення 30.04.2010 року, тобто в день складання і актів загальної форми і комерційного акта.

Слід зауважити, що у первісній залізничній накладній № 44927540 відсутні відмітки про складання комерційного акта.

З огляду на викладене і те, що залізницею за наведених обставин не доведено з посиланням на норми діючого законодавства правомірність складання досилочної накладної при перевезенні вантажу у справному вагоні і за твердженням залізниці при справному перевезені, а також оскільки перевізні документи мають вказані вище суперечливості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки залізницею не доведено відсутності своєї вини у несхоронному перевезенні в порядку вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду  Дніпропетровської області від 16.12.2010 року по справі № 40/174-10 –залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                            О.М.Лисенко

Суддя                                                                                 О.В.Джихур

Суддя                                                                                 О.М.Виноградник      

Повний текст постанови підписаний 12.03.2011 року