Постанова

від 10.03.2011 по справі 16/242-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/242-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 року                                    Справа №  16/242-10

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:   Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів: Білецької Л.М., Лисенко О.М.

при секретарі: Коваль Ю.Ю.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Максіма-2006”  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 року  у  справі № 16/242-10

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Аляска ЛД”, м. Київ

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Максіма-2006”,                                 м. Дніпропетровськ

про стягнення 284 439 грн. 79 коп.

                                                    ВСТАНОВИВ:

       Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 року у справі № 16/242-10 (суддя Загинайко Т.В.) позовні вимоги задоволено частково.

       Стягнуто з відповідача на користь позивача 174 400 грн. 94 коп. –заборгованості, 16 847 грн. 61 коп. –пені, 1 466 грн. 54 коп. –інфляційних нарахувань, 4 328 грн. 97 коп. –річних, 1 970 грн. 43 коп. –витрат по сплаті державного мита та 163 грн. 49 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Рішення мотивовано порушенням відповідачем вимог ст.ст. 525,526 ЦК України, ч. 1 ст. 193, ч.2 ст.265 ГК України, умов договору поставки №М-60004 від 19.02.2008 року, наявністю заборгованості за отриманий товар в розмірі  174 400 грн. 94 коп., правом ТОВ “Аляска ЛД”  стягнути відповідно до ст.625 ЦК України  інфляційні та 3% річних та відповідно до п.8.10 договору пеню.

       В стягненні заборгованості в розмірі 83 620 грн. 40 коп. та нарахувань на цю суму судом  відмовлено, оскільки позивачем сума заборгованості не підтверджена первинними документами, оформленими належним чином.

        Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних.     

        В апеляційній скарзі  зазначає, що відповідно до п.6 додатку №4 до договору оплата товару має відбуватися протягом 30 календарних днів від суми реалізованого товару, тобто, строки оплати сторонами узгоджено.

        Суд неправомірно погодився з періодом нарахування відповідачу пені виходячи з дати направлення вимоги на оплату та застосувавши положення ст.530 ЦК України.

        В судове засідання представник відповідача не з'явився.

        Відзив на апеляційну скаргу позивач не надав, в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

       Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

       Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

       Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

       Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2008 року між сторонами укладено договір поставки   № М - 60004 (далі –договір).

       Відповідно до умов договору постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) товар згідно до замовлення, яке є  невід'ємною частиною договору. Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених додатком №4 до договору.

       Згідно п.1.2 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

        Як вбачається з наявних у справі видаткових накладних, які зазначено в оскаржуваному рішенні і які мають відношення до договору поставки   № М - 60004  від 19.02.2008 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 183 143 грн. 79 коп.

        Докази того, що  вказана позивачем сума заборгованості в розмірі 83 620 грн. 40 коп.  теж стосується поставки товару за договором № М - 60004  від 19.02.2008 року в матеріалах справи відсутні. Первинними документами, оформленими належним чином, сума не підтверджена. Накладні на цю заборгованість стосуються інших правовідносин, про що зазначено господарським судом.

         Відповідно до додатку №4 до договору сторони передбачили, що оплата товару проводиться відповідачем кожні 30 календарних днів виходячи з суми реалізованого товару. Тобто строк виконання договору, в розумінні ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України не узгоджено, не визначено ні календарна дата виконання зобов'язання, ні подія, яка неминуче має настати, та з якою має бути пов'язана оплата продукції.

         Відповідно до ч. 2 ст. 530 Господарського процесуального кодексу України якщо строк (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

         Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009 року позивач  направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за договором поставки, про що свідчить фіскальний чек “Укрпошти” від 01.09.2009 року №2842.

         Отже, з урахуванням поштового пробігу зазначеної вимоги, відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 13.09.2009 року.

         Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

       Відповідач умови договору та вимоги закону порушив, доказів належного виконання зобов'язання  господарському суду не надав.

       Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання відповідачем позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Розрахунок зазначених сум відповідає періоду заборгованості та її розміру.

       Як було зазначено вище, строк виконання зобов'язання сторонами не встановлено. Тому при розрахунку періоду заборгованості господарський суд правомірно виходив з положень ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та дати направлення позивачем вимоги на оплату.

       З цього ж періоду, з урахуванням вимог ч.1 ст.258, ч.3 ст.267, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України розрахована судом і пеня, передбачена п.8.10 договору № М - 60004  від 19.02.2008 року.

       Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень.

       Відповідачем апеляційна скарга не доведена.

       Рішення суду про часткове задоволення позову обґрунтоване наявними на час розгляду справи доказами, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

       Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                    П О С Т А Н О В И В :

       Апеляційну скаргу залишити без  задоволення.

       Рішення господарського суду Дніпропетровської області від                   09.12.2010 року у справі № 16/242-10 залишити без змін.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

        Головуючий  суддя:                                                           Т.А. Верхогляд

        Суддя:                                                                                   Л.М. Білецька

        Суддя:                                                                                   О.М. Лисенко