Постанова

від 17.03.2011 по справі 24/145-10-4777

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/145-10-4777

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" березня 2011 р. Справа № 24/145-10-4777

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук

при секретарі судового засідання: Довбиш О.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Зудова В.В.

представники відповідачів у судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Механізована колона № 16” відкритого акціонерного товариства „Південбудмеханізація”

на рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2010 р.

у справі № 24/145-10-4777

за позовом Державного підприємства „Білгород-Дністровський морський торговельний порт”

до відповідачів 1) Приватного підприємства „Зовніштранс”

2) Дочірнього підприємства „Механізована колона № 16” відкритого акціонерного товариства „Південбудмеханізація”

про стягнення 91 564,13 грн.

По справі оголошувалась перерва до 17.03.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” звернулось з позовом про стягнення солідарно з ПП „Зовніштранс” та ДП „Механізована колона № 16” ВАТ „Південбудмеханізація” заборгованості за надані послуги у розмірі 76812,97 грн., пені –7439,04 грн., 3% річних –1439,81 грн. та інфляційні –1001,50 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.11.2009 р. між ним та ДП „Механізована колона № 16” ВАТ „Південбудмеханізація” укладено договір № 164 про надання послуг по перевалці на експорт зернових навалом. Пунктом 1.3 даного договору передбачено, що експедитором вантажу є ПП„Зовніштранс”. Позивач на виконання умов договору надав другому відповідачу послуги по схоронності вантажу на складі, подачі-вбиранню вагонів, користуванню та перевантаженню вагонів,  ватажно-розвантажувальним роботам, з внутрішньо-портового експедитування, виготовленню комплекту документів, штивка та переважування автомашин. За надані послуги були виставлені рахунки № 4283 від 31.12.2009 р. та № 74 від 05.01.2010 р. на загальну суму 76812,97 грн., які всупереч умовам договору не сплачені (а.с.2-8).

24.11.2010 р. позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ДП „Механізована колона № 16” ВАТ „Південбудмеханізація” заборгованість у розмірі 76812,97 грн., пені –12313,57 грн., 3 % річних –1071,65 грн., інфляційні –1365,94 грн. (а.с.100-107)  

Заперечення на позовну заяву відповідачі не надавали.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2010 р. (суддя Оборотова О.Ю.), позов задоволено в повному обсязі з мотивів обґрунтованості заявлених вимог (а.с. 140-142).

Не погодившись з даним рішенням, ДП „Механізована колона № 16” ВАТ „Південбудмеханізація” 21.01.2011 року звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати, посилаючись на порушення судом правил територіальної підсудності та відсутності підстав щодо стягнення пені, оскільки позивач повідомив підприємство про виконані, відповідно до договору № 164, роботи лише 11.01.2011 р., п.6.5. договору розмір пені не встановлений.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, яке задоволено судовою колегією, згідно ст.ст. 53, 93 ГПК України, про що зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 27.01.2011 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги частково, виходячи із наступного.

30.11.2009 р. між ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Механізована колона № 16” ВАТ „Південбудмеханізація” укладений договір № 164 про надання послуг портом, згідно якого порт організовує та виконує операції по перевалці на експорт зернових навалом, у кількості не менше 1500 тон щомісячно, а замовник –оплатити надані йому послуги у розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Порт виконав свої зобов'язання, у відповідності до умов вищезазначеного договору в повному обсязі, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме заявками на виконання робіт, товарно-транспортними накладними, картками обліку експортних вантажів, накопичувальними картками, відомостями плати за користування вагонами, відомостями плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальними картками зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів. (а.с. 16-20, 25-79). Загальна сума виконаних робіт склала 76 812,97 грн., згідно виставлених рахунків № 4283 від 31.12.2009 р., № 74 від 05.01.2010 р.

Факт надання портом вищевказаних послуг і неоплата другим відповідачем зазначених рахунків підтверджений представником останнього під час розгляду апеляційної скарги, наявність заборгованості ним не оспорюється.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 76 812,97 грн.

Щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для розрахунку пені, 3% річних та інфляційних слід визначити період прострочення.

Відповідно до п.3.5. договору № 164 від 30.11.2009 р. остаточні розрахунки здійснюються вантажоволодільцем протягом 10 банківських днів (тобто без урахування вихідних) після закінчення вантажних операцій та момента виставлення портом рахунку.

Пунктом 6.5. вищевказаного договору передбачено, що вантажоволоділець сплачує Порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочки. Датою оплати платежів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Порту.

Під час розгляду апеляційної скарги з'ясовано, що рахунки за № 4283 від 31.12.2009 р. та № 74 від 05.01.2010 р. на загальну суму 76 812,97 грн. були передані ДП „МК№16” 08.01.2010р. разом з актами виконаних робіт при виході судна з вантажем із порту. Зазначені обставини не спростовані представником останнього у судовому засіданні апеляційної інстанції. Посилання скаржника на те, що вказані рахунки ним отримані 16.04.2010 р., а акти виконаних робіт лише 11.01.2011 р. не прийняті судовою колегією до уваги, так як з'ясовано, що ці документи були направлені портом вантажоволодільцю повторно на його вимогу.

Таким чином, датою виконання грошового зобов'язання  є 22.01.2010 р., тобто відлік періоду прострочення починається з 23.01.2010 р.

Як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог, яка була подана до суду 24.11.2010 р., позивач визначив суму пені 12 313,57 грн. за 6 місяців, починаючи з 10.01.2010 р.;  3% річних в сумі 1 071,65 грн. нараховані за період з 10.01.2010 р. по 01.12.2010 р.; інфляційні у розмірі 1 365,94 грн. нараховані з січня по грудень 2010 р.

Означене свідчить, що початок періоду прострочки визначений позивачем невірно.

У зв'язку з чим судовою колегією здійснений перерахунок і встановлено, що сума пені за період з 23.01.2010 р. по 23.07.2010 р. з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у цей час прострочення, становить 7 639,21 грн.; 3% річних за період з 23.01.2010 р. –24.11.2010 р. (день подання заяви про збільшення позовних вимог) складає 1 931,90 грн.; інфляційні за період з 23.01.2010 р. –24.11.2010 р. –3 166,68 грн. (розрахунок у справі).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 7 639,21 грн., щодо вимог стосовно стягнення 3% річних та інфляційних –в межах заявлених позивачем сум –1 071,65 грн. та 1 365,94 грн. відповідно.

Вищевикладене не враховано судом  при вирішенні спору, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині і є підставою для його зміни.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються наявними у справі доказами і не відповідають чинному законодавству.

Зокрема,  посилання скаржника щодо порушення вимог ст. 15 ГПК України (територіальна підсудність). Апелянт зазначає, що сторонами за договором від 30.11.2009 р. № 164 є ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” та ДП „Механізована колона № 16” ВАТ „Південбудмеханізація”. Проте у відповідності до п.1.3. договору № 164 обсяги та номенклатура вантажу можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з оформленням додаткових угод. Експедитором вантажу по договору № 164 є ПП „Зовніштранс”. Також причетність ПП „Зовніштрангс” підтверджують заявки ПП „Зовніштранс” на адресу позивача, як експедитора апелянта.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” до видів транспортно-експедиторських послуг, зокрема належать здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

Частиною 3 ст. 15 ГПК України передбачено, що спори за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцем знаходження одного з них за вибором позивача.

Доводи скаржника стосовно того, що господарським судом Одеської області безпідставно стягнуто з останнього пеню (тому що, як вважає апелянт, у договорі не передбачено її розмір) є необґрунтованими, оскільки, п.6.5. договору № 164 передбачено, що вантажовласник сплачує Порту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. (а.с. 14 зворот. сторона).

З урахуванням викладеного та

керуючись ст.ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу ДП „Механізована колона № 16” ВАТ „Південбудмеханізація” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2010 р. у справі №24/145-10-4777 змінити, виклавши резолютивну частину в слідуючій редакції:

          „Позов задовольнити частково.

Стягнути з ДП „Механізована колона № 16” ВАТ „Південбудмеханізація” на користь ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” –76812,97 грн. основного боргу, 7639,21 грн. пені, 1071,65 грн. 3% річних, 1365,94 грн. інфляційних, 868,89 грн. держмита, 223,92 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Звільнити ПП „Зовніштранс” від відповідальності.”

Стягнути з ДП „Білгород-Дністровський морський торговельний порт” на користь ДП „Механізована колона № 16” ВАТ „Південбудмеханізація” витрати по держмиту в сумі 23,37 грн. за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                            В.Б. Туренко

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                Л.В. Поліщук

          Повний текст постанови підписано 18.03.2011 р.