Постанова

від 03.03.2011 по справі 2/176-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р. № 2/176-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Добролюбової Т.В. - голо вуючого,

Гоголь Т.Г., Волковицько ї Н.О.

розглянувши матеріали ка саційної скарги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компа нії "Хліб України" "Балівський комбінат хлібопродуктів"

на постанову Дніпропетровського апел яційного господарського суд у від 11.01.11

у справі №2/176-10

за позовом Державного комітету Укра їни з державного матеріально го резерву

до

треті особи:

за участю Дочірнього підприємства Д ержавної акціонерної компан ії "Хліб України" "Балівський к омбінат хлібопродуктів"

Товариство з обмеженою від повідальністю "Орільський об 'єднаний елеватор"

Відкрите акціонерне товар иство "Перещепинський елеват ор"

Прокуратури Дніпропетровс ької області

про повернення матеріальних ц інностей та стягнення 5 538 000,23 гр н

Ухвалою Вищого господа рського суду України від 14.02.11 р озгляд касаційної скарги при значено на 24.02.11. Ухвалою від 24.02.11 р озгляд касаційної скарги від кладено на 03.03.11 .

Розпорядженням Заступника секретаря другої судової па лати від 02.03.11, для розгляду кас аційної скарги у цій справі п ризначено колегію суддів у с кладі: Добролюбової Т.В.- г оловуючого, Гоголь Т.Г., Волковицької Н.О.

В судовому засідан ні взяли участь представники :

від позивача: Сущук Г.І. - за дов. від 25.11.10;

від відповідача: Ліфлян чик С.І. - за дов. від 01.12.10;

від третіх осіб - 1, 2: не з'яв илися, належно повідомлені п ро час і місце розгляду касац ійної скарги.

від прокуратури: Попенк о О.С. - посв.НОМЕР_1, прок . ГПУ.

Доповідач: Добролюбова Т.В

Державним коміте том України з державного мат еріального резерву у червні 2010 року заявлений позов до Доч ірнього підприємства Держав ної акціонерної компанії "Хл іб України" "Балівський комбі нат хлібопродуктів" про пове рнення до державного резерву матеріальних цінностей, а са ме: пшениці 3 класу - 4 135,133 тонн, п шениці 4 класу - 34,483 тонн, жита г р."А"-0,187 тонн. Разом з цим, позива ч просив стягнути з відповід ача в доход Державного бюдже ту України 5 419 295,39 грн - штрафу та 118 704,84 грн - пені. Обґрунт овуючи свої вимоги позивач в казував на те, що 12.08.99 між ним та відповідачем укладено догов ір про відповідальне зберіга ння №5. Згідно з приймальним ак том (форма Р-16) відповідачем на відповідальне зберігання пр ийнято цінності мобілізацій ного резерву. Під час проведе ння представниками Контроль но - ревізійного департамен ту Держкомрезерву України пе ревірки наявності, якісного стану, умов зберігання, облік у та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, виявле но факт самовільного відчуже ння матеріальних цінностей, а саме, пшениці 3 класу - 4 135,133 то нн, пшениці 4 класу - 34,483 тонн, жи та гр."А"-0,187 тонн. На думку позива ча, викладене свідчить про по рушення відповідачем зобов'я зань, передбачених умовами д оговору зберігання, статями 936, 949 Цивільного кодексу Україн и, Законом України "Про держав ний матеріальний резерв", Пор ядком формування, розміщення та проведення операцій з мат еріальними цінностями держа вного резерву, що вважав підс тавою для сплати відповідаче м штрафних санкцій. Водночас , позивач зазначав, що відпові дно до приписів статей 552, 622, 936, 949 Ц ивільного кодексу України ві дповідач зобов'язаний поверн ути матеріальні цінності сто совно яких виявлено факт сам овільного відчуження. В част ині стягнення штрафу позивач посилався на приписи статей 230, 231 Господарського кодексу У країни, статті 14 Закону Україн и “Про державний матеріальни й резерв”.

Рішенням господарськ ого суду Дніпропетровської о бласті від 28.09.10, ухваленим судд ею Боділовською М.М., позовні в имоги задоволено. Вмотивовую чи рішення суд установив нев иконання відповідачем зобов 'язань зі збереження закладе них матеріальних цінностей, які виникли у нього на підста ві договору зберігання. Судо ве рішення обґрунтоване прип исами статей 12, 14 Закону Україн и "Про державний матеріальни й резерв", статей 550, 936, 949 Цивільно го кодексу України, статей 230, 23 1 Господарського кодексу Укр аїни, положеннями Постанови Верховної Ради України від 20.0 2.96 №57/96-ВР "Про механізм застосув ання міри відповідальності ю ридичних осіб, на зберіганні яких знаходяться матеріальн і ресурси державного резерву , за самовільне їх відчуження (використання, реалізацію).

Дніпропетровський ап еляційний господарський суд у складі колегії суддів: Лисе нко О.М.- головуючого, Голяшк іна О.В., Науменка І.М., пос тановою від 11.01.11, перевірене рі шення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційн у скаргу Дочірнього підприєм ства Державної акціонерної к омпанії "Хліб України" "Балівс ький комбінат хлібопродукті в" залишив без задоволення.

Дочірнє підприємство Державної акціонерної компа нії "Хліб України" "Балівський комбінат хлібопродуктів" зв ернулось до Вищого господарс ького суду України з касацій ною скаргою, в якій просить рі шення та постанову у справі с касувати, та прийняти нове рі шення про відмову у задоволе нні позовних вимог. Обґрунто вуючи свої вимоги скаржник в казує на те, що судами не було встановлено усієї кількості зерна переданого позивачем на зберігання відповідачеві . Наголошує скаржник і на тому , що позивачем не надано доказ ів закладення усієї кількост і зерна та доказів закладенн я жита гр. "А" в якості державно го резерву. Разом з цим, заявни к не погоджується з посиланн ям апеляційного суду на те, що прокуратурою порушено кримі нальну справу відносно служб ових осіб відповідача, оскіл ьки кримінальна справа поруш ена за фактом розтрати зерна , а не проти конкретних посадо вих осіб, при цьому, вирок суду , яким би доводилась вина поса дових осіб у розтраті зерна д ержавного резерву відсутній . Водночас, скаржник зазначає , що відповідно до акта ревізі йної комісії нестача частини зерна виявлена саме під час п еревезення його за нарядами позивача, однак, відповідач з ауважує, що ним відвантажено та кількість зерна, яка була з азначена в нарядах позивача, а отримання вантажоотримува чем меншої кількості зерна, н е може свідчити про те, що вияв лена нестача спричинена саме діями відповідача. При цьому , заявник вказує на невірну оц інку апеляційним судом ріше ння у іншій справі №39/426, яким по зивачеві вже було відмовлено у вимогах про зобов'язання ві дповідача закласти до держав ного резерву зерно та стягне ння штрафу і пені. Також скар жник вважає, що суд апеляційн ої інстанції безпідставно не витребував у Товариства з об меженою відповідальністю "Ор ільський об'єднаний елеватор " докази знаходження закладе ного зерна на його території на час винесення рішення у да ній справі. Неправомірним за явник вважає і висновок апел яційного суду про те, що ним не надано доказів узгодження р озміру природної втрати зерн а з позивачем. Відтак, позивач вважає, що судами порушено пр иписи статті 43 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни та не надано оцінку усім доказам наданим відповідаче м.

Від Державного коміт ету України з державного мат еріального резерву, Товарист ва з обмеженою відповідальні стю "Орільський об'єднаний ел еватор", Відкритого акціонер ного товариства "Перещепинсь кий елеватор" відзивів на кас аційну скаргу судом не отрим ано.

Вищий господар ський суд України заслухавш и доповідь судді Добролюбо вої Т.В., та пояснення присутні х у судовому засіданні предс тавників сторін, переглянувш и матеріали справи та довод и касаційної скарги, переві ривши правильність застосув ання судами приписів чинного законодавства, відзначає н аступне.

Відповідно до части ни 1 статті 1117 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни касаційна інстанція на пі дставі встановлених фактичн их обставин справи перевіряє застосування судом першої ч и апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуальн ого права.

Як убачається з мате ріалів справи, предметом суд ового розгляду є матеріально -правова вимога Державного к омітету України з державного матеріального резерву до До чірнього підприємства Держа вної акціонерної компанії "Х ліб України" "Балівський комб інат хлібопродуктів" про пов ернення до державного резерв у матеріальних цінностей, а с аме: пшениці 3 класу - 4 135,133 тонн , пшениці 4 класу - 34,483 тонн, жита гр."А"-0,187 тонн. Водночас, позивач просив стягнути з відповіда ча в доход Державного бюджет у України 5 419 295,39 грн - штрафу та 11 8 704,84 грн - пені. Суд першої інста нції, з чим погодився і апеляц ійний суд, дійшов правильног о висновку про наявність під став для задоволення цих вим ог. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку ная вним в матеріалах справи док ументам, судами попередніх і нстанцій установлено, що 23.04.10 п редставниками Контрольно - ревізійного департаменту Де ржкомрезерву України провед ена перевірка наявності та у мов зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного р езерву, які перебували на від повідальному зберіганні Доч ірнього підприємства Держав ної акціонерної компанії "Хл іб України" "Балівський комбі нат хлібопродуктів". За резул ьтатами цієї перевірки виявл ено факт самовільного в ідчуження матеріальних цінн остей державного резерву, а с аме: пшениці 3 класу - 4 135,133 тонн , пшениці 4 класу - 34,483 тонн, жита гр."А"-0,187 тонн. Відносини сторін , що виникають зі зберігання м атеріальних цінностей держа вного резерву регулюються За коном України "Про державний матеріальний резерв”, який є спеціальним і визначає зага льні принципи формування, ро зміщення, зберігання, викори стання, поповнення та освіже ння запасів державного матер іального резерву, та іншими а ктами. Відповідно до статті 1 З акону України “Про державний матеріальний резерв” держав ний резерв є особливим держа вним запасом матеріальних ці нностей, призначених для вик ористання в цілях і в порядку , передбачених цим Законом. Ст аттею 2 названого Закону унор мовано, що відповідальне збе рігання матеріальних ціннос тей державного резерву - це зберігання закладених до дер жавного резерву матеріальни х цінностей у постачальника або одержувача без нада ння йому права користуватися цими матеріальними цінностя ми до прийняття у встановлен ому порядку рішення про відп уск їх з державного резерву. С амовільне відчуження матері альних цінностей державного резерву - це використання а бо реалізація відповідальни м зберігачем матеріальних ці нностей державного резерву, що перебувають у нього на від повідальному зберіганні, без відповідного рішення на це ц ентрального органу виконавч ої влади, що здійснює управлі ння державним резервом. Стат тею 4 Закону України “Про держ авний матеріальний резерв” в изначено, що державний резер в створює Кабінет Міністрів України. Організація формува ння, зберігання і обслуговув ання державного резерву, соц іальний розвиток забезпечую ться уповноваженим на це цен тральним органом виконавчої влади, який здійснює управлі ння державним резервом, підп риємствами, установами і орг анізаціями, що входять до єди ної системи державного резер ву України. Управління держа вним матеріальним резервом з дійснює Державний комітет Ук раїни з державного матеріаль ного резерву, який відповідн о до Указу президента Україн и від 07.08.01 №603/2001 є правонаступник ом Державного агентства з уп равління державним матеріал ьним резервом. Частиною 3 стат ті 4 Закону України “Про держа вний матеріальний резерв” ун ормовано, що запаси державно го резерву незалежно від йог о місцезнаходження, є держав ною власністю і не підлягают ь приватизації та іншим вида м відчуження. За приписами ст атті 5 названого Закону, мобіл ізаційні резерви створюютьс я на підприємствах, в установ ах і організаціях незалежно від форм власності відповідн о до завдань, визначених Кабі нетом Міністрів України міні стерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавч ої влади, на основі пропозиці й центрального органу викона вчої влади з питань економіч ної політики, Міністерства о борони України за погодження м із центральним органом вик онавчої влади, що здійснює уп равління державним резервом , іншими зацікавленими орган ами виконавчої влади. Відпов ідно до статті 12 цього ж Закон у, державний резерв матері альних цінностей є недоторка нним. Отже, відповідальний зберігач матеріальних цінно стей державного резерву не є носієм права власності або п рава повного господарського відання на цінності державн ого резерву. Відповідно до пу нктів 4, 5 "Порядку формування, р озміщення та проведення опер ацій з матеріальними цінност ями державного резерву", затв ердженого Постановою Кабіне ту Міністрів України №1129 від 08. 10.97 на підприємствах, в установ ах і організаціях, що здійсню ють відповідальне зберіганн я матеріальних цінностей дер жавного резерву, розміщення матеріальних цінностей забе зпечується Держкомрезервом , виходячи з критеріїв економ ічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції ум ов, доцільності територіальн ого розташування зберігачів тощо. Поставка і закладення м атеріальних цінностей до дер жавного резерву здійснюєтьс я відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накоп ичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповненн я, освіження, заміни запасів м атеріальних цінностей держа вного резерву та повернення тимчасово позичених матеріа льних цінностей. Відповідно до пунктів 3, 4 статті 11 Закону України "Про державний матер іальний резерв" перелік підп риємств, установ і організац ій усіх форм власності, що вик онують відповідальне зберіг ання матеріальних цінностей державного резерву, номенкл атура та обсяги їх накопичен ня визначаються мобілізацій ними та іншими спеціальними планами. Підприємства, устан ови і організації всіх форм в ласності, яким встановлені м обілізаційні та інші спеціал ьні завдання, зобов'язані з абезпечити розміщення, зберігання, своєчасне осв іження, заміну, а також відпус к матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями влас ними силами. При цьому, відпов ідач зобов' язаний зберігат и матеріальні цінності мобіл ізаційного резерву до момент у зняття з нього в установлен ому порядку мобілізаційного завдання. Відповідно до стат ті 34 Господарського процесуа льного кодексу України госпо дарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи , які повинні бути підтвердже ні певними засобами доказува ння, не можуть підтверджуват ися іншими засобами доказува ння. Відповідно до статті 43 Го сподарського процесуальног о кодексу України господарсь кий суд оцінює докази за свої м внутрішнім переконанням, щ о ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгл яді в судовому процесі усіх о бставин справи в їх сукупнос ті, керуючись законом. Судами попередніх інстанцій устано влено, і це підтверджується м атеріалами справи, що відпов ідачем отримано завдання зі зберігання матеріальних цін ностей мобілізаційного резе рву. Установлений судами і фа кт договірних відносин та за кладки матеріальних цінност ей мобілізаційного резерву н а відповідальне зберігання в ідповідачу. Відповідно до пр иписів статті 1117 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни касаційна інстанція ви ходить з обставин, встановле них у даній справі судами поп ередніх інстанцій. Касаційна інстанція не має права встан овлювати або вважати доведен ими обставини, що не були вста новлені у рішення чи постано ві господарського суду чи ві дхилені ним, вирішувати пита ння про достовірність того ч и іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, зби рати нові докази або додатко во перевіряти їх. Згідно з пр иписами частини 10 статті 14 Зак ону України "Про державний ма теріальний резерв" у разі нез абезпечення збереження мате ріальних цінностей державно го резерву, в тому числі самов ільного відчуження, з юридич них осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується шт раф у розмірі 100% вартості, в иходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту самові льного відчуження, а також пеня з вартості відсутньо го їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріал ьних цінностей. Виходячи з ус тановленого судами факту сам овільного відчуження відпов ідачем матеріальний цінност ей мобілізаційного резерву, висновок судів про підставні сть стягнення з відповідача штрафу та пені, у сумі заявлен ій до стягнення, визнається п равомірним. Доводи, викладен і в касаційній скарзі не можу ть бути підставою для скасув ання постанови у справі, оскі льки були предметом розгляду в суді апеляційної інстанці ї та обґрунтовано відхилені ним. Окрім цього, доводи каса ційної скарги зводяться до п ереоцінки доказів, яка відпо відно до приписів статті 1117 Го сподарського процесуальног о кодексу України знаходитьс я поза межами компетенції ка саційної інстанції.

Відтак, підстав для ск асування постанови суду апел яційної інстанції та задовол ення касаційної скарги не вб ачається.

З урахуванням викладеног о, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуальн ого кодексу України, Вищий го сподарський суд України -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетр овського апеляційного госпо дарського суду від 11.01.11 у справ і №2/176-10 залишити без змін.

Касаційну скаргу До чірнього підприємства Держа вної акціонерної компанії "Х ліб України" "Балівський комб інат хлібопродуктів»залиши ти без задоволення.

Повний текст постано ви виготовлений 09.03.11.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

Судді Т. Гоголь

Н. Волковицька