Рішення

від 15.03.2011 по справі 9/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/20

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.03.11 р.                                                                                    Справа № 9/20                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „ДЕДАЛ ЛТД”, м. Донецьк

до відповідача Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 584 576грн.34коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

З 15.03.2011р. о 16год.20хв. по 15.03.2011р. о 17год.00хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „ДЕДАЛ ЛТД”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 584 576грн.34коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 511 857грн.40коп., пені в розмірі 37 857грн.80коп., 3% річних в розмірі 7 327грн.30коп. та інфляційних витрат в розмірі 27 533грн.84коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №23/21-07-10 від 04.06.2010р., специфікацію від 24.06.2010р. до наведеного договору, рахунок-фактуру №СФ-00040/1 від 04.06.2010р., видаткові накладні №РН-0000023 від 02.08.2010р., №РН-0000025 від 12.08.2010р., довіреності №195 від 02.08.2010р., №225 від 12.08.2010р., податкові накладні №29 від 02.08.2010р., №33 від 12.08.2010р., акти звіряння взаєморозрахунків на 13.12.2010р. та на 10.01.2011р., банківські виписки за 01.09.2010р., 23.12.2010р., листи б/н від 01.09.2010р., 23.12.2010р., вих.№82 від 16.11.2010р., вих.№87 від 01.12.2010р., претензію вих.№1 від 13.01.2011р.

Відповідач 15.03.2011р. надав відзив на позовну заяву б/н від 14.03.2011р., відповідно з яким останній визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просить суд надати можливість відповідачу поетапного погашення заборгованості згідно з графіком.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

04.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „ДЕДАЛ ЛТД”, м. Донецьк та Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради „ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО”, м. Донецьк укладений договір поставки №23/21-07-10, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього договору (п.1.5 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити товар у строк відповідно специфікацій, що є додатками до цього договору.

На виконання умов договору, сторонами підписано специфікацію від 24.06.2010р. до договору поставки №23/21-07-10 від 04.06.2010р., якою останні визначили асортимент, кількість, ціну та строк поставки товару, а саме – 60 днів з моменту підписання специфікації.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 757 194грн.58коп., що підтверджує видатковими накладними №РН-0000023 від 02.08.2010р., №РН-0000025 від 12.08.2010р. та податковими накладними №29 від 02.08.2010р., №33 від 12.08.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність наведених накладних до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених видаткових накладних в графі „Отримав(ла)” та довіреностями №195 від 02.08.2010р., №225 від 12.08.2010р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень (копії довіреностей додані до матеріалів справи).

Відповідно до п.2.4 договору покупець зобов'язаний сплатити постачальникові загальну ціну відповідно специфікацій, що є додатками до цього договору.

Виходячи зі змісту специфікації від 24.06.2010р. до договору поставки №23/21-07-10 від 04.06.2010р., сторонами визначено умови оплати – 30 днів з моменту отримання товару або партії товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем за видатковими накладними №РН-0000023 від 02.08.2010р., №РН-0000025 від 12.08.2010р. товару є 01.09.2010р. та 11.09.2010р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на суму в розмірі 245 337грн.18коп., що підтверджується банківськими виписками за 01.09.2010р., 23.12.2010р. та листами б/н від 01.09.2010р., 23.12.2010р., у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 511 857грн.40коп.

Наведена заборгованість також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів звіряння взаєморозрахунків на 13.12.2010р. та на 10.01.2011р., які підписані та акцептовані печатками сторін.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 511 857грн.40коп.

Одночасно, 15.03.2011р. через канцелярію суду від відповідача надішли банківські виписки за 28.02.2011р. та за 04.03.2011р., відповідно до яких відповідачем сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 60 000грн.00коп. Листами б/н та дати та №01/248 від 10.03.2011р. відповідач звернувся до позивача з проханням зарахувати наведені грошові кошти за договором поставки №23/21-07-10 від 04.06.2010р.

Наразі, заперечень позивача щодо зарахування грошових коштів в розмірі 60 000грн.00коп. на рахунок останнього за договором поставки №23/21-07-10 від 04.06.2010р. суду не представлено, у зв'язку з чим суд робить висновок, що 28.02.2011р. та 04.03.2011р. відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 50 000грн.00коп. та 10 000грн.00коп. за договором поставки №23/21-07-10 від 04.06.2010р.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного, з огляду на погашення відповідачем частини основного боргу, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 60 000грн.00коп. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одночасно, як зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. В даному випадку дії відповідача, пов'язані із визнанням позову в частині стягнення суми основного боргу, не суперечать закону та не порушують права та інтереси інших осіб.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 451 857грн.40коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „ДЕДАЛ ЛТД”, м. Донецьк щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 451 857грн.40коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 37 857грн.80коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту п.4.2 договору сторони передбачили, що покупець за порушення обов'язку, визначеного у п.2.4 цього договору, порушення строків (термінів) оплати партії товару, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення порушення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Покупець відшкодовує постачальнику усі витрати (збитки), здійснені постачальником для відновлення своїх порушених прав (у тому числі витрати на правову допомогу, послуги адвоката, та ін.).

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 37 857грн.80коп. (з урахуванням часткових оплат) за період прострочення з 02.09.2010р. по 24.01.2011р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначена ним сума не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак, враховуючи несвоєчасну оплату товару, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 37 857грн.80коп. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7 327грн.30коп. та інфляційні витрати в розмірі 27 533грн.84коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача з урахуванням часткових оплат, сума 3% річних становить суму в розмірі 7 327грн.30коп. за період прострочення з 02.09.2010р. по 24.01.2011р. та інфляційні витрати становлять суму в розмірі 27 533грн.84коп. за період прострочення з вересня 2010р. по грудень 2010р. (включно).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних, суд зазначає, що розмір 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 7 327грн.30коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, розглянувши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних витрат, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 27 533грн.84коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 26 601грн.38коп. за період прострочення з вересня 2010р. по грудень 2010р. (включно) з урахуванням часткових оплат.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач просить суд надати можливість останньому поетапного погашення заборгованості згідно з графіком. Виходячи зі змісту відзиву на позовну заяву, суд вважає, що відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду згідно з графіком, проте наведеного графіку відповідач не представив суду.

У підтвердження своїх вимог посилається на те, що відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Не доведено недостатність або відсутність коштів у боржника станом на дату подання відповідної заяви, а також не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому. Одночасно суд зазначає, що законні права та інтереси позивача щодо стягнення заборгованості не мають бути залежні від господарської діяльності відповідача з іншими контрагентами.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду – заявником не надано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду по справі №9/20 є необґрунтованим, недоведеним, а тому таким, що підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 78, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                            ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „ДЕДАЛ ЛТД”, м. Донецьк до відповідача, Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі  584 576грн.34коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 511 857грн.40коп., пені в розмірі 37 857грн.80коп., 3% річних в розмірі 7 327грн.30коп. та інфляційних витрат в розмірі 27 533грн.84коп.  – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради „ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО” (за адресою: вул. Горького, б.50, м.Донецьк, 83086, код ЄДРПОУ 03343410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислова компанія „ДЕДАЛ ЛТД” (за адресою: пр. Олександра Матросова, 24А, м.Донецьк, 83096, п/р 26009001322672 в АТ „ОТП Банк” м.Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 33670971) суму заборгованості в розмірі 451 857грн.40коп, пеню в розмірі 37 857грн.80коп., 3% річних в розмірі 7 327грн.30коп., інфляційні витрати в розмірі 26 601грн.38коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 5 836грн.44коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235грн.62коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення суми заборгованості в розмірі 60 000грн.00коп. припинити провадження у справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 15.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.                               

Повне рішення складено 21.03.2011р.