Рішення

від 21.03.2011 по справі 15/49/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/49/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.11                                                                                 Справа № 15/49/2011.

За позовом

Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасбудмонтаж 2007»,

м. Красний Луч Луганської області

про стягнення 64 230 грн. 00 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача - Ткачова А.О., представник за довіреністю № 25 від 01.03.2011.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

          Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за направлене зазначення в накладній № 52454906 маси вантажу.

          Крім того, позивач у позовній заяві просить поновити строк позовної давності.

Позивач не скористався правом на участь свого представника у даному судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В минулому судовому засіданні представникам сторін повідомлялося про час проведення наступного судового засідання, про що свідчить протокол судового засідання від 10.03.2011.

Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, крім іншого, заявивши про застосування позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та  додатково надані  документи, суд встановив наступне.

При наданні Державним підприємством «Одеська залізниця»послуг з перевезення вантажів Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбасбудмонтаж 2007»в липні 2010 року відповідно до накладної № 52454906 зі станції Комунарськ Донецької залізниці були відправлені вагони № 67880302 та № 60412681. Під час контрольного зважування на станції Знам'янка Одеської залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі.

В накладній № 52454906 зазначено, що у вагоні № 67880302 нетто вантажу становить 67 900 кг, № 60412681 –68 000 кг. За результатами перевірки маса вантажу в вагоні № 67880302 становила 57 500 кг, № 60412681 –56 900 кг . На дане порушення станцією Знам'янка Одеської залізниці було складено комерційний акт AА № 055095/640/167 від 29.07.2010.

Так, існує факт, що при внесенні інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником –Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасбудмонтаж 2007» була неправильно зазначена маса вантажу.

Провізна плата вантажу згідно залізничної накладної № 52454906 становить

6 423 грн. 00 коп. за один вагон.

У зв'язку з наведеним порушенням позивач нарахував штрафну санкцію, встановлену чинним законодавством (6 423 грн. 00 коп.  х 5 х 2 вагони =

64 230 грн. 00 коп.), та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позовна заява, розглянута у даній справі, подана до суду 19.02.2011.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України.

Даний Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2).

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з п. п. 2.1 п. 2 Правил оформлення перевізних документів Вантажовідправник при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його код та адресу.

Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів у разі, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі

ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 122 Статуту залізниць України за  неправильно  зазначені  у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника  стягується  штраф  у  розмірі  згідно  із статтею 118 цього Статуту.   При   цьому,   відправник    несе    перед    залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Положеннями ст. 118 Статуту визначено штраф  в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.03.2011 № 35 на підставі

п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником  до  вантажовідправників  та вантажоодержувачів   позовів,   що   випливають   з   перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів  і  пасажирів,  що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності  до  суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

    а) щодо  стягнення  штрафу  за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну,  встановленого  для  сплати штрафу;

    б) в усіх інших випадках - з дня  настання  події,  що  стала підставою для подання позову.

          При цьому, контрольне зважування на станції Знам'янка Одеської залізниці, при якому виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі, проводилось 29.07.2010, що підтверджується складеним комерційним актом AА № 055095/640/167 від 29.07.2010.

Так, перебіг строку позовної давності розпочався з 30.07.2010 та скінчився 30.01.2011.

Позовна заява подана позивачем до суду 19.02.2011 (відповідно до поштового штемпелю на конверті), тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню штрафу за  неправильно  зазначену  у накладній масу вантажу.

Положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено наступне:

- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності у відзиві на позов, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивачем при подачі позову заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, яке він обґрунтовує наступним.

Одеська залізниця 19.01.2011 звернулася з позовною заявою до відповідача ТОВ «Донбасбудмонтаж 2007»з сумою позовних вимог 289 035 грн. 00 коп. Вказана позовна заява була повернута судом без розгляду відповідно до приписів

п. 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання позивача підлягає відхиленню з наступних підстав.

За нормою ст. 264 Цивільного кодексу України  встановлено два факти, за яких перебіг  позовної  давності переривається:

- вчинення особою дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого обов'язку;

- у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох  боржників, а  також  якщо  предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

          В пункті 9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України  № 01-6/438 від  16.04.1993 «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»зазначено, що якщо позивач  після усунення обставин,  що зумовили залишення позову  без  розгляду  або  повернення   позовної   заяви,   знову звертається   з  позовом  до  господарського суду, перебіг  строку позовної давності обчислюється з дня  виникнення  права  на  позов (стаття 76 Цивільного кодексу України).

В інформаційному листі Вищого господарського суду від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» на запитання «Чи  переривається  строк  позовної  давності   у   випадку,   якщо господарським  судом було відмовлено у прийнятті позовної заяви до розгляду або позивачу повернено позовну заяву?»надано наступну відповідь:

             «Відмова господарського суду в  прийнятті  позовної  заяви  до розгляду  в  порядку  статті  62  ГПК  України або повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у таких випадках не переривається.  Якщо  після повернення  позовної  заяви позивач,  усунувши допущене порушення, повторно  звернувся  до  господарського  суду  і   позовна   заява прийнята,  то  позовна  давність  переривається  в день повторного подання позову.»(п. 24 Інформаційного листа).

Ухвала суду від 27.01.2011 № 01-40/14-39/2011 оскаржена не була та набрала законної сили.

Так, встановлено той факт, що при оформленні позовної заяви в перший раз не було дотримано встановленого порядку подання позову і позовна давність у такому випадку не перервалася.

Тому, строк позовної давності сплив 30.01.2011.

Таким чином, у зв'язку зі спливом позовної давності у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на позивача покладаються судові витрати у складі: 642 грн. 30 коп.  державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Покласти на позивача судові витрати у складі: 642 грн. 30 коп.  державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні  21.03.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 24.03.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко