Постанова

від 19.05.2011 по справі 15/49/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/49/2011

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.05.2011 р.           справа №15/49/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" м.Одеса

на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2011р. по справі № 15/49/2011( суддя –Пономаренко Є.Ю.)

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця" м.Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасбудмонтаж 2007" м.Красний Луч Луганської області

про стягнення 64 230,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача –не з`явився

від відповідача –не з`явився

                                                         В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Одеська залізниця" м.Одеса  звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасбудмонтаж 2007" м.Красний Луч Луганської області 64 230,00грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.03.2011р. по справі № 15/49/2011 у задоволенні позову відмовлено повністю. Покладено на позивача судові витрати у складі 642,30грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дане рішення мотивовано наступним:

- комерційним актом АА №055095/640/167 від 29.07.2010р.,

-положеннями п.2 ст.193, п.5 ст.307, ч.2 ст.307, ч.5 ст.315 Господарського кодексу України, ст.23, ст.6, ст.122, ст.118, ст.137 Статуту залізниць України, п.п.1.1, 1.3., 2.1., 5.5. Правил оформлення перевізних документів, ст.921, ч.1 ст.258, ст.267, ст.264 Цивільного кодексу України,  п.9 Розґяснень Вищого арбітражного суду України № 01-6/438 від 16.04.1993р. "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів", Інформаційний лист Вищого господарського суду від 07.04.2008р. № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", ст.62 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 21.03.2011р. у справі № 15/49/2011 позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на наступне:

- положення ст.82 Господарського процесуального кодексу України, ч.2 ст.267 Цивільного кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасбудмонтаж 2007" просить апеляційну скаргу Одеської залізниці  залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2011р. по справі № 15/49/2011 залишити без змін.

 Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарським судом Луганської області при наданні Державним підприємством "Одеська залізниця" послуг з перевезення вантажів Товариству з обмеженою відповідальністю "Донбасбудмонтаж 2007" в липні 2010 року відповідно до накладної № 52454906 зі станції Комунарськ Донецької залізниці були відправлені вагони № 67880302 та № 60412681. Під час контрольного зважування на станції Знам'янка Одеської залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі.

В накладній № 52454906 зазначено, що у вагоні № 67880302 нетто вантажу становить 67 900 кг, № 60412681 –68 000 кг. За результатами перевірки маса вантажу в вагоні № 67880302 становила 57 500 кг, № 60412681 –56 900 кг . На дане порушення станцією Знам'янка Одеської залізниці було складено комерційний акт AА № 055095/640/167 від 29.07.2010р.

Так, існує факт, що при внесенні інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником – Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбасбудмонтаж 2007" була неправильно зазначена маса вантажу.

Провізна плата вантажу згідно залізничної накладної № 52454906 становить

6 423 грн. 00 коп. за один вагон.

У зв'язку з наведеним порушенням позивач нарахував штрафну санкцію, встановлену чинним законодавством (6 423 грн. 00 коп.  х 5 х 2 вагони =

64 230 грн. 00 коп.), та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позовна заява, розглянута у даній справі, подана до суду 19.02.2011р.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 затверджено Статут залізниць України.

Даний Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2).

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Згідно з п. п. 2.1 п. 2 Правил оформлення перевізних документів Вантажовідправник при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його код та адресу.

Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів у разі, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі

ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 122 Статуту залізниць України за  неправильно  зазначені  у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника  стягується  штраф  у  розмірі  згідно  із статтею 118 цього Статуту.   При   цьому,   відправник    несе    перед    залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Положеннями ст. 118 Статуту визначено штраф  в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У даному випадку розмір штрафу складає 64230,00грн.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.03.2011 № 35 на підставі

п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України заявив про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для  окремих  видів  вимог  законом  може  встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для предґявлення перевізником  до  вантажовідправників  та вантажоодержувачів   позовів,   що   випливають   з   перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Статтею 137 Статуту залізниць України встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів  і  пасажирів,  що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності  до  суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

    а) щодо  стягнення  штрафу  за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну,  встановленого  для  сплати штрафу;

    б) в усіх інших випадках - з дня  настання  події,  що  стала підставою для подання позову.

          Контрольне зважування на станції Знам'янка Одеської залізниці, при якому виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі, проводилось 29.07.2010р., що підтверджується складеним комерційним актом AА № 055095/640/167 від 29.07.2010р.

Господарський суд вірно зазначив, що перебіг строку позовної давності розпочався з 30.07.2010р. та скінчився 30.01.2011р.

Позовна заява подана позивачем до суду 19.02.2011р. (відповідно до поштового штемпелю на конверті), тобто після спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню штрафу за  неправильно  зазначену  у накладній масу вантажу.

Одеська залізниця 19.01.2011р. звернулася з позовною заявою до відповідача ТОВ "Донбасбудмонтаж 2007" з сумою позовних вимог 289 035 грн. 00 коп. Вказана позовна заява була повернута судом без розгляду відповідно до приписів

п. 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд вказане клопотання позивача відхилив, зазначивши, що за нормою ст. 264 Цивільного кодексу України  встановлено два факти, за яких перебіг  позовної  давності переривається:

- вчинення особою дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу  або   іншого обов'язку;

- у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох  боржників, а  також  якщо  предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Також господарський суд в оскаржуваному рішенні зазнаяви, що положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України визначено наступне:

- заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності у відзиві на позов, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивачем при подачі позову заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, яке він обґрунтовує наступним.

          В пункті 9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України  № 01-6/438 від  16.04.1993 "Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів" зазначено, що якщо позивач  після усунення обставин,  що зумовили залишення позову  без  розгляду  або  повернення   позовної   заяви,   знову звертається   з  позовом  до  господарського суду, перебіг  строку позовної давності обчислюється з дня  виникнення  права  на  позов (стаття 76 Цивільного кодексу України).

В інформаційному листі Вищого господарського суду від 07.04.2008р. 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" на запитання "Чи  переривається  строк  позовної  давності   у   випадку,   якщо господарським  судом було відмовлено у прийнятті позовної заяви до розгляду або позивачу повернено позовну заяву?" надано наступну відповідь:

             "Відмова господарського суду в  прийнятті  позовної  заяви  до розгляду  в  порядку  статті  62  ГПК  України або повернення позовної заяви у відповідності до статті 63 ГПК України свідчить, що не був дотриманий встановлений порядок подання позову і позовна давність у таких випадках не переривається.  Якщо  після повернення  позовної  заяви позивач,  усунувши допущене порушення, повторно  звернувся  до  господарського  суду  і   позовна   заява прийнята,  то  позовна  давність  переривається  в день повторного подання позову." (п. 24 Інформаційного листа).

Ухвала господарського суду Луганської області від 27.01.2011р. № 01-40/14-39/2011 оскаржена не була та набрала законної сили.

Так, встановлено той факт, що при оформленні позовної заяви в перший раз не було дотримано встановленого порядку подання позову і позовна давність у такому випадку не перервалася.

Судова колегія вважає, що у даному випадку при вирішенні питання щодо спливу строку позовної давності необхідно керуватись спеціальним законодавством, що регулює дані правовідносини, тобто, приписами ст.137 Статуту залізниць України.

Таким чином, строк позовної давності сплинув 30.01.2011р.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду Луганської області про те, якщо строк позовної давності сплинув, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

 Таким чином, рішення господарського суду про відмову у задоволенні позову відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-

П О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

           1) Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" м.Одеса

на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2011р. по справі № 15/49/2011 залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Луганської області від 21.03.2011р. по справі №15/49/2011 залишити без змін.

       Дана постанова набирає законної сили з дня  її прийняття.

       Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом  двадцяти днів.

Головуючий                                                                     К.І.Бойченко

Судді                                                                                 Г.І.Діброва

                                                                                                      Т.А.Шевкова

                                                                                                                                                                         Надіслано 5примірників:

                                                                                                                                                                         1-позивачу

                                                                                                                                                                         1-відповідачу

                                                                                                                                                                         1-до справи

                                                                                                                                                                         1-ДАГС

                                                                                                                  1-госп.суду