Постанова

від 15.03.2011 по справі 1/148-48

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/148-48

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2011 р.                                                           Справа № 1/148-48  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                                             Гулова А.Г.

суддя                                                                                                       Маціщук А.В. ,

 суддя                                                                                                       Петухов М.Г.   

при секретарі                                                                                         Водоп"ян О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Козака А.Ю. - предст. за доруч. від 01.07.2010р.

від відповідача:  Оласюка Г.І. - директора,

                            Зіняка Н.І. - предст. за довіреністю від 25.02.2011р. №20

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньводгосп", м.Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області

від 12.01.11 р. у справі № 1/148-48 (суддя Гончар М.М.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Луцькавтодор", м.Луцьк

до Приватного акціонерного товариства "Волиньводгосп", м.Луцьк

про стягнення 2 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського  суду Волинської області  від 12.01.2010р. у  справі №1/148-48 позов Закритого акціонерного товариства "Луцькавтодор" до Приватного акціонерного товариства "Волиньводгосп" про стягнення 2000 грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. заборгованості за виконані роботи, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи вказане рішення незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач, зазначає зокрема, наступне:

- відповідно до п.3.3 договору підряду  від 30.10.2009р. підрядник (ЗАТ «Луцькавтодор») зобов'язаний розпочати  виконання робіт по цьому договору при умові передачі йому Замовником (ПАТ «Волиньводгосп») будівельного майданчика, придатного для виконання робіт, повної проектно-кошторисної документації та перерахування авансу у розмірі, передбаченому п.2.9 даного договору. Оскільки будівельний майданчик (дорожнє покриття) по вул. Вахтангова, 2 є власністю громади м. Луцька, тому і прийом-передача даного майданчика підряднику, а також прийом виконаних робіт повинна була провести Луцька міська рада;

- прийнявши рішення, господарський суд Волинської області позбавив відповідача на захист своїх прав у суді, чим порушив норми процесуального права при   розгляді справи, зокрема  ч.2,3 ст. 43 ,ч.2 ст.22 Господарського процесуального кодексу України;

- суд неправильно застосував ст. 49 ГПК України в частині розподілу господарських витрат, оскільки позивач просив стягнути 3 000грн., а стягнуто 2 000грн., незважаючи на це господарські витрати стягнуті в повному обсязі, а не пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як того вимагає ч.1 ст. 49 ГПК України.

Позивач у письмовому відзиві №194 від 17.02.2011р. на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи оскаржене рішення законним та обґрунтованим.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Просять оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення – в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського Волинської області від 12.01.2011р. законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування  господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскарженого рішення, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2009 року між ЗАТ «Луцькавтодор»  та               ЗАТ ВТФ «Волиньводгосп» (ЗАТ ВТФ «Волиньводгосп» перейменоване в ПАТ «Волиньводгосп»), був укладений договорів підряду, (а.с. 8-11), предметом  якого є виконання робіт з ремонту у дорожнього покриття  по вул.Вахтангова (надалі - договір).

Відповідно до п.1.2 договору підрядник (позивач у справі) зобов'язався своїми чи залученими силами і засобами в межах договірної ціни за завданням замовника виконати передбачені договором роботи, а замовник (відповідач у справі) зобов'язався прийняти результати роботи і повністю оплатити вартість виконаних робіт.

Вартість виконання робіт по даному договору складає 6 000 грн. з ПДВ (п.2.1 договору).

Як зазначено в п.2.11 договору остаточні розрахунки за виконані  підрядником роботи Замовник здійснює протягом 5 (п'яти) календарних днів  з дня підписання замовником останнього акту приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (ф.КБ-3) шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок  підрядника. Остаточні розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акту  приймання виконаних робіт та довідки про їх вартість.

Як зазначається в підписаному сторонами  акті приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року (а.с. 13-14) та довідці про вартість  виконаних будівельних робіт  за червень 2010 року (а.с. 12) вартість виконаних позивачем підрядних робіт становить 6000 грн.

Проте, замовник свого зобов'язання щодо повної оплати вартості виконаних робіт не виконав.

У  зв'язку з цим, 17.12.2010р. ЗАТ «Луцькавтодор»  (підрядник) звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного  товариства «Волиньводгосп» на його користь 3000 грн. боргу за виконані підрядні роботи.

Заявою від 12.01.2011р. (а.с.24) позивач зменшив позовні вимоги, вказуючи на те, що відповідач 16.12.2010р. сплатив 1000,00 грн. боргу, а тому просив стягнути 2000 грн. 00 коп. боргу.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції позов в сумі 2000 грн. 00 коп. задоволив.

Судова колегія погоджується  з висновком  господарського суду Волинської області  про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як передбачено ст. 509  Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 526 ЦК України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договору.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору підряду від 30.10.2009р.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 854 згаданого Кодексу  визначає, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до п.2.11. укладеного сторонами договору підряду від 30.10.2009р. замовник, підписавши акт виконаних підрядних робіт  та довідку про вартість цих робіт, протягом 5 календарних днів  мав провести остаточні розрахунки.

На вимогу позивача  від 06.09.2010р. №298 (а.с. 15,17) відповідач повідомив, що сплатить борг найближчим часом.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження сплати відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 2 000, 00 грн.

Таким чином позов обґрунтований, підлягає задоволенню.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про порушення судом його процесуальних прав, у зв'язку із розглядом справи за відсутності його представника, слід зазначити, що суд виконав вимоги закону, повідомивши відповідача про день, час та місце розгляду справи, а          ст.77 ГПК України передбачає право, а не обов'язок суду відкласти розгляд справи.

Безпідставними є і доводи відповідача стосовно того, що підрядник мав розпочати роботи після передавачі йому будівельного майданчика, та що приймання виконаних підрядних робіт повинна була провести Луцька міська рада, оскільки наявні в матеріалах  справи підписані відповідачем акт виконаних підрядних робіт, довідка про вартість цих робіт, свідчать, що замовник (відповідач у справі) прийняв у підрядника (позивача у справі) виконані згідно договору підряду роботи, частково оплатив їх вартість, а Луцька міська рада не є стороною за договором підряду від 30.10.2009р., тому підстави для участі її в прийманні підрядних робіт відсутні.

Не приймаються до уваги й доводи відповідача щодо неправильного розподілу господарських витрат  з огляду на те, що заявою від 12.01.2011р. позивач  зменшив ціну позову до 2000,00 грн., а із цієї суми підлягає сплаті державне мито у розмірі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу в сумі 236,00 грн., тому, задовольняючи позов у повному розмірі, тобто в сумі 2000,00 грн., суд першої інстанції правильно, керуючись ст.49 ГПК України, поклав господарські витрати на відповідача.

Таким чином, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи , викладене  рішення господарського суду Волинської області  від 12.01.2011р.  слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Волиньводгосп" - без задоволення

Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 12.01.2011р. у справі №1/148-48   залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньводгосп", м.Луцьк – без задоволення.

2. Справу №1/148-48  повернути до господарського суду Волинської  області.

Головуючий суддя                                                                       Гулова А.Г.  

Суддя                                                                                              Маціщук А.В.  

Суддя                                                                                              Петухов М.Г.  

Віддрук. 4 прим.:

1 –до справи,

2,3 –сторонам,

4 –в наряд.