Постанова

від 17.03.2011 по справі 2а/0570/2453/2011

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 17 березня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/2453/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:  10 год.20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Мозгової Н. А.

при секретарі          Проніні Д.С.

за участю                                         

представника позивача                                        Самоненко Л.А.

           представника відповідача                                  Базишена Р.О.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Державного підприємства "Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсним акту перевірки від 11.01.2011р. №566/15/00689183 в частині встановлення несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість за вересень 2010р. та скасування  податкових повідомлень-рішень від 21.01.2011р. за №0001011500/0/1566, №0001021500/0/1567, -                                                                      

ВСТАНОВИВ:

15.02.2011р. Позивач - Державне підприємство "Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевського районі м. Донецька про визнання недійсним акту перевірки від 11.01.2011р. №566/15/00689183 в частині встановлення несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість за вересень 2010р. та скасування  податкових повідомлень-рішень від 21.01.2011р. за №0001011500/0/1566, №0001021500/0/1567.           

           Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає наступне:

Податковим органом було складено акт невиїзної документальної перевірки №566/15/00689183 від 11 січня 2011р. щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість за вересень 2010р. На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 21.01.2011р. №0001011500/0/1566 та №0001021500/0/1567.

Спірними податковими повідомленнями рішеннями відповідачем до позивача застосовані штрафні санкції згідно ст. 126 Податкового Кодексу України №2755-XV від 02.12.2010р. за порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість,  передбачених  п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед державними та цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

Позивач зазначає, що податковим органом безпідставно зроблено висновок щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість за вересень 2010р., а саме по декларації за вересень 2010р. (вх.№50933 від 19.10.2010р.) у розмірі – 48534,70грн., оскільки  зобов‘язання з податку на додану вартість  за вересень 2010р. було своєчасно сплачено платіжними дорученнями від 01.11.2010р. №325, №329  у розмірі 68272,00грн

Відповідач по справі, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька, з позовними вимогами не згоден, та вважає, що акт невиїзної документальної перевірки №11/15/00689183 від 12.01.2011р. та винесені податкові повідомлення-рішення за порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим органом прийнято правомірно. Зазначає, що згідно з п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.  

Згідно  ст. 126 Податкового Кодексу України №2755-XV від 02.12.2010р. у разі якщо платник податків не сплачує суму самостійно визначеного грошового зобов‘язання протягом граничних строків, визначених цим Кодексом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.  

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Заслухавши пояснення  представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

 Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (№12661070001013618) Державне підприємство "Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" зареєстровано як юридична особа Управлінням державної реєстрації Донецької області 24.06.1997 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на облік платника податків у Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька.

Актом невиїзної документальної перевірки за №11/15/00689183 від 12.01.2011р. з питань порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань  з податку на додану вартість встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2010р. у розмірі 48534,7грн.

21.01.2011р. на підставі акту перевірки податковим органом були винесені спірні податкові повідомлення-рішення за №0001011500/0/1566, відповідно до якого була визначена сума штрафних санкцій у розмірі 4708,30грн.,  №0001021500/0/1567, відповідно до якого визначена сума штрафних санкцій  у розмірі 145,17грн.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом зазначені норми п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.00р.,   ст.126 Податкового Кодексу України №2755-XV від 02.12.2010р.

Згідно статті 126 Податкового кодексу України №2755-XV від 02.12.2010р. у разі якщо платник податків не сплачує суму самостійно визначеного грошового зобов‘язання протягом строків, визначених цим кодексом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від більше 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.01.2011р. за №0001011500/0/1566 та №0001021500/0/1567, прийняті на підставі акту перевірки  №11/15/00689183 від 12.01.2011р., є неправомірними, оскільки платіжним дорученням від 18.11.2010р. №413 позивачем були погашені зобов‘язання з податку на додану вартість за жовтень 2010р. у розмірі 47083,00грн., платіжним дорученням №438 від 26.11.2010р.  були сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010р. у розмірі 20000,00грн.

 Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Форми  розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення,  воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень  від 18.11.2010р. №413 позивачем були погашені зобов‘язання з податку на додану вартість за жовтень 2010р. у розмірі 47083,00грн., платіжним дорученням №438 від 26.11.2010р. були сплачені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010р. у розмірі 20000,00грн.

Всупереч цьому, відповідачем дані кошти були неправомірно спрямовані на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість за вересень 2010 року у розмірі 48534,7грн.

Крім того, судом досліджено платіжне доручення від 01.11.2010р. №325, відповідно до якого позивачем своєчасно сплачено  податок на додану вартість за вересень 2010р. у розмірі 40000,00грн., платіжне доручення №329 від 01.11.2010р., відповідно до якого позивачем було своєчасно сплачено податок на додану вартість за вересень 2010р. у розмірі 28272,00грн., всього на загальну суму 68272,00грн

          Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 21.01.2010р. за №0001011500/0/1566 та №0001021500/0/1567 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість, тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 21.01.2010р  №0001011500/0/1566, №0001021500/0/1567 підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування акту невиїзної документальної перевірки від 12.01.2011р. №11/15/00689183 в частині встановлення несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість за вересень 2010р.: судом встановлено, що  спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі акту невиїзної документальної перевірки від  12.01.2011р. №11/15/00689183, тому посилання позивача на акт перевірки №566/15/00689183 від 11 січня 2011р. судом не приймаються.

Відповідно до ч.1 статті 2 КАС України зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб‘єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб‘єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльність Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.  

Акт невиїзної документальної перевірки податкового органу не є рішенням суб‘єкта владних повноважень  в розумінні  Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не встановлює правових наслідків для платника податку. Зобов‘язання для позивача визначаються безпосередньо та виключно податковими повідомленнями-рішеннями. Таким чином, позовні вимоги в частині оскарження акту перевірки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, щодо часткового задоволення  позовних вимог.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2,17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства "Донецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Державної податкової інспекції у Куйбишевського районі м. Донецька про визнання недійсним акту перевірки від 12.01.2011р. №11/15/00689183 в частині встановлення несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання з податку на додану вартість за вересень 2010р. та скасування  податкових повідомлень-рішень від 21.01.2011р. за №0001011500/0/1566, №0001021500/0/1567 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 21.01.2011р. за №0001011500/0/1566, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4708,30грн.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 21.01.2011р. за №0001021500/0/1567, відповідно до якого донараховано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 145,17грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Донецькій науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 75-В, код ЄДРПОУ 00689183) судовий збір в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову прийнято  у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 17.03.2011 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України  виготовлений та підписаний 21.03.2011 року.

Суддя                                                                                      Мозговая Н. А.