Постанова

від 22.03.2011 по справі 18/253-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/253-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2011 року                                    Справа №  18/253-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Кузнецової І.Л., Чимбар Л.О.

секретар судового засідання Заболотна О.В.

Представники сторін:

від позивача: Рязанцев С.В. представник, довіреність №б/н від 07.04.2010р.;

від відповідача: Логвіненко Ю.В. представник, довіреність №б/н від 06.07.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп” на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 09.12.2010р. у справі №18/253-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел-Дніпро”, м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 40 254 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Вітел-Дніпро” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп” про стягнення 40 000, 00 грн. заборгованості за мировою угодою, 254, 79 грн. пені, 402, 55 грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010р. у справі №18/253-10 (суддя Петрова В.І.) позов задоволено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що за погодженим сторонами в мировій угоді графіком строк оплати заборгованості для відповідача за серпень та вересень 2010р. настав відповідно 31.08.2010р. та 30.09.2010р., проте, в установлений мировою угодою строк відповідач заборгованість не оплатив, отже, не виконав зобов'язання у спосіб та за графіком, передбаченими мировою угодою.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровського області від 09.12.2010р. по справі №18/253-10 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання; ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання; судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, а саме, статті 32, 33, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітел-Дніпро” в відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010р. по справі №18/253-10 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

12.08.2010р. по справі №1/199-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел-Дніпро” до товариства з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп” про стягнення заборгованості за договором субпідряду в сумі 121 029, 18 грн. прийнята ухвала про затвердження мирової угоди, укладеної між сторонами по справі. Цією ж ухвалою провадження у справі припинено згідно п. 7 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В мировій угоді сторони погодили порядок та строки погашення заборгованості відповідачем на користь позивача на суму 120 447, 00 грн. із розстрочкою  платежу до 31.01.2011р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вітел-Дніпро”, посилаючись на невиконання відповідачем умов мирової угоди, просить стягнути заборгованість за серпень - вересень 2010 року в розмірі 40 000, 00 грн. та пеню в розмірі 254, 79 грн.

Враховуючи графік погашення заборгованості, погоджений сторонами в мировій угоді, строк оплати заборгованості для відповідача за серпень та вересень 2010р. настав 31.08.2010р. та 30.09.2010р. відповідно. Відповідач в установлений мировою угодою строк заборгованість  не оплатив.

Пунктом 6 мирової угоди передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків оплати, товариство з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп” зобов'язується сплатити товариству з обмеженою відповідальністю “Вітел-Дніпро” пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочення за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період несвоєчасного виконання, за весь період такого прострочення від суми простроченого платежу.

Пеня відповідно до укладеної мирової угоди за період з 01.09.2010р. по 01.10.2010р. за 30 днів  складає 254, 79 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп” не заперечує  факт невиконання умов мирової угоди.

Мирова угода, яка була затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2010р. по справі №1/199-10, не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснена в інтересах обох сторін та не зачіпає інтереси інших осіб. Зазначена ухвала суду набрала законної сили, в установленому законом порядку не скасовувалась, а тому умови укладеної сторонами мирової угоди підлягають виконанню.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про підставність вимог позивача щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп” 254, 79 грн. пені за порушення графіку здійснення платежів, сплату якої передбачено п. 6 мирової угоди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений мировою угодою строк  взятих на себе зобов'язань

Мирова угода, затверджена судом, припускає добровільне її виконання.

Виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим у сторін з укладанням такої угоди виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, а господарсько-процесуальні права та обов'язки. Зокрема, право на зміну способу та порядку виконання такої ухвали, встановлене ст. 121 Господарського процесуального кодексу України; право на пред'явлення її до виконання, визначене ст.115 Господарського процесуального кодексу України та  Законом України “Про виконавче провадження”.

Під час вирішення спору господарським судом враховано не було, а також поза увагою суду залишилася та обставина, що предметом судового розгляду в даній справі є стягнення заборгованості за мировою угодою, тому висновок суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 40 000, 00 грн. заборгованості за мировою угодою не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, в силу ч.4 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, є судовим актом, для якого передбачений особливий порядок його виконання.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України  рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Зазначене кореспондується із п.2 ч.2 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції станом на час спірних відносин, відповідно до якого підлягають виконанню Державною виконавчою службою  ухвали, постанови судів у господарських справах.

В п. 3.9.6 роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що у  разі  ухилення  однієї  зі  сторін  від  виконання  мирової  угоди:  

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України “Про виконавче провадження”,  то  вона  є  виконавчим  документом у розумінні пункту 2 частини другої  статті  3  названого  Закону  і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди   не  підлягає  розгляду  в  господарських  судах;  

- якщо ж  ухвала  суду  про  затвердження  мирової  угоди  не містить усіх  даних,  зазначених  у  статті  19  Закону України “Про виконавче провадження”, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання  до  виконання  мирової  угоди.

Таким чином, виконання мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, врегульовано нормами процесуального права, у зв'язку з чим у сторін з укладанням такої угоди,  і лише у разі її затвердження судом, виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, як помилково вважає товариство з обмеженою відповідальністю “Вітел-Дніпро”, а господарсько-процесуальні права та обов'язки.

Правова позиція про те, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, викладена й у постанові Верховного Суду України  від 20.01.2009р. у справі №24/489.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 40 000, 00 грн. заборгованості за мировою угодою не може бути самостійним предметом позову та розглядатися в господарських судах в порядку окремого позовного провадження, тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача 40 000, 00 грн. заборгованості за мировою угодою підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору по суті заявлених вимог, в зв'язку з чим колегія суддів вбачає підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, судове рішення у даній справі підлягає скасуванню в частині стягнення з відповідача 40 000, 00 грн. заборгованості за мировою угодою, а провадження у справі в цій частині припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявлена вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатися в господарських судах в порядку окремого позовного провадження.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. №7-93 “Про державне мито” останнє підлягає поверненню у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, п.3 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, суд, -                                     

                                                 ПОСТАНОВИВ:              

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп”, м.Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010р. у справі №18/253-10 скасувати в частині стягнення з відповідача 40 000, 00 грн. заборгованості за мировою угодою, в зв'язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

“Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю підприємство “Промтехкомп”, м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Вітел-Дніпро”, м.Дніпропетровськ 254, 79 грн. пені, 102, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 01, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 40 000, 00 грн. заборгованості за мировою угодою провадження у справі припинити.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю “Вітел-Дніпро”, м.Дніпропетровськ з Державного бюджету України 301, 00 грн. державного мита, сплаченого за подання позовної заяви по справі №18/253-10, що перераховане платіжним дорученням №122 від 04.10.2010р., яке знаходиться в матеріалах справи №18/253-10”.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю підприємству “Промтехкомп”, м.Дніпропетровськ з Державного бюджету України 150, 27 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги по справі №18/253-10, що перераховане платіжним дорученням №169 від 22.12.2010р., яке знаходиться в матеріалах справи №18/253-10.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                           І.А. Сизько

Суддя                                                                                  І.Л. Кузнецова

Суддя                                                                                  Л.О. Чимбар

(Повний текст постанови складено 23.03.2011р.)