Постанова

від 16.03.2011 по справі 11/194 (2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/194 (2010)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

                                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.11                                                                                           Справа  № 11/194 (2010)

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                    Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                                                    Давид Л.Л.

                                                                                                              Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки», м.Донецьк

на рішення господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р.

у справі № 11/194 (2010)

за позовом: Прокурора Буського району в інтересах держави в особі:  позивача-1: Буської міської ради, м.Буськ Львівської області, позивача-2: Управління Держкомзему у Буському районі, м.Буськ Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки», м.Донецьк

про стягнення 80000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача-1:  Бублик Н.Я.- представник.

від позивача-2: нез»явився.

від відповідача:нез»явився.

Прокурор: Рогожнікова Н.Б.- прокурор відділу.

           Роз”яснено  права й обов”язки, передбачені ст.ст.22,29 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

           Рішенням  господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р. у справі №11/194 (2010) (суддя: Станько Л.Л.) стягнено з ТзОВ “Газові Автомобільні Заправки”, м.Донецьк на користь Буської міської ради  80 000 гри. втрат земель сільськогосподарського виробництва, із подальшим зарахуванням суми відшкодування на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах: Львівській обласній раді 25 відсотків від загальної суми втрат земель сільськогосподарського виробництва, а саме - 20 тис. грн. (рахунок: 3151090170001, ЗКПО 23949066 ГУДК у Львівській області, МФО 825014), Буській районній раді - 15 відсотків від загальної суми втрат земель сільськогосподарського виробництва, а саме - 12 тис. грн. (рахунок: 3151790170048, ЗКПО 22342907 ГУДК у Львівській області, МФО 825014), Буській міській раді - 60 відсотків від загальної суми втрат земель сільськогосподарського виробництва, а саме - 48 тис грн. (рахунок: 3151690170049, ЗКПО 22342907, ГУДК у Львівській області, МФО 825014), стягнено з ТзОВ “Газові Автомобільні Заправки”, м.Донецьк в дохід державного бюджету 800,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Рішення мотивоване тим, що вимоги прокурора про стягнення з відповідача компенсації втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь та наданням відповідачу у користування земельної ділянки, площею 0,35 га для будівництва та обслуговування  газозаправочної станції, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки земельна ділянка (сінокоси) в м.Буську по вул.Львівській,79,площею 0,35 га, рішенням Буської міської ради №ХУІІІ від 25.06.2008р. була передана в довгострокове орендне користування відповідачу не для потреб сільськогосподарського виробництва, а для будівництва та обслуговування газозаправочної станції, що виключає можливість використання спірної земельної ділянки у сільськогосподарській діяльності за її функціональним призначенням (як сінокоси), а тому відповідач повинен  на підставі ст.207 ЗК України та п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279 „Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню” відшкодувати вказані втрати у двомісячний термін після затвердження у встановленому порядку проекту відведення земельної ділянки. Розмір втрат згідно розрахунку становить 84298 грн., враховуючи, що  відповідач частково сплатив 4298 грн.,  відшкодуванню підлягають втрати в сумі 80000 грн.

         В апеляційній скарзі, відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 28.12.2010р. у справі №11/194 (2010) скасувати і провадження у справі припинити, оскільки вважає спір у справі щодо відшкодування втрат земель сільськогосподарського виробництва є публічно-правовим, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства відповідно до ст.17 КАС України, так як Буська міська рада є  органом державної влади-суб»єктом владних повноважень та не є суб»єктом господарської діяльності.

     Буською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому покликаючись на норми ст.ст.1,12 ГПК України, ч.1 ст.22 ЦК України та ст.207 ЗК України вимоги останньої заперечено, вказуючи на те, що при здійсненні повноважень власника землі, Буська міська рада є рівноправним суб»єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

        Управлінням Держкомзему у Буському районі  подано заперечення  на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що господарським судом Донецької області  ухвалою від 19.11.2010р. передано позовну заяву прокурора Буського  району в інтересах держави в особі Буської міської ради та управління Держкомзему у Буському районі Львівської області за підсудністю до господарського суду Львівської області, вказана ухвала постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.12.2010р. залишена без змін, вважає оскаржуване рішення господарського суду Львівської області законним та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

        Прокуратурою Буського району у відзиві на апеляційну скаргу вказано, що оскільки спір із земельних відносин щодо стягнення втрат сільськогосподарського виробництва по даній справі не підпадає під ознаки, передбачені виключним переліком у ч.2 ст.17 КАС України, тому рішення   господарського суду Львівської області від 28.12.2010р. у даній справі є законним та обґрунтованим.

        Від Управління Держкомзему у Буському районі  Львівської області надійшов лист в якому викладено клопотання  здійснювати розгляд справи без участі його представника.

       На вимогу ухвали суду, Буською міською радою подано розрахунок суми втрат сільськогосподарських угідь у розмірі 80000 грн. та банківську виписку про сплату відповідачем 4298 грн. –частини вказаної суми  за  втрати сільськогосподарських угідь.   

       Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

       Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Буської міської ради та прокурора, дослідивши матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

       Витягом з рішення XVIII сесії Буської міської ради від 25.06.2008р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва газозаправочної станції “АГНКС” ТзОВ “Газові Автомобільні заправки” розміром 0,35 га, розташовану в м.Буську по вул.Львівська, 79  і вирішено надати цю земельну ділянку в оренду терміном на 49 років.

       Згідно договору оренди землі від 14.07.2008р. Буською міською радою, як орендодавцем передано ТзОВ “Газові Автомобільні Заправки”, як орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,35 га, розташовану в м.Буську по вул.Львівська, 79 для будівництва та обслуговування газозаправочної станції строком на 49 років з оплатою орендної плати в розмірі 16275,00 грн.

       Про винесення в натуру меж земельної ділянки, встановлення та узгодження зовнішніх меж, приймання-передачу об'єкта оренди складено акти, від 17.12.2007р., від 14.07.2008р.

       Факт передачі земельної ділянки відповідачу, яка до моменту передачі її в оренду мала статус сільськогосподарського призначення, згідно кадастрового плану, який є невід»ємною частиною договору оренди землі від 14.07.2008р. і відносилась до земель сільськогосподарського призначення, як сінокоси, також підтверджено довідкою № 358  Управління земельних ресурсів у Буському районі.

       Головним управлінням земельних ресурсів у Львівській області погоджено 21.12.2007р. розмір витрат, який становить 84298,00 грн.

       ТзОВ “Газові Автомобільні Заправки” листом від 08.09.2008р. №48 просить Управління земельних ресурсів у Буському районі про відтермінування сплати втрат сільськогосподарського виробництва при відведенні земельної ділянки з висловленням гарантії про оплату в повному об'ємі.

       Листами від 09.09.2008р. № 523 і від 04.09.2008р. № 515 Управлінням земельних ресурсів у Буському районі було надіслано пропозицію голові Буської міської ради про розгляд на сесії питання про припинення дії рішення сесії Буської міської ради від 25.06.2008р. в разі несплати відповідачем коштів по втратах сільськогосподарського виробництва і повідомлено керівника ТзОВ “Газові Автомобільні Заправки” про несплату обчислених втрат і запропоновано їх сплатити в 10-ти денний термін та застережено, що у випадку несплати втрат, матеріали буде передано в прокуратуру Буського району.

       Оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ “Газові Автомобільні Заправки” в м.Буську по вул.Львівській,79,  площею 0,35 га під будівництво автомобільної газової наповнювально-компресорної станції, затверджений рішенням сесії Буської міської ради від 25.06.2008 року,  ТзОВ “Газові Автомобільні Заправки” повинно було в термін до 25.08.2008 року сплатити нараховану суму втрат сільськогосподарського виробництва.

     Однак, судом встановлено що відповідачем суму втрат сільськогосподарських угідь у визначений термін у повному розмірі  не сплачено.

     Доказів на підтвердження наявності будь-якої з підстав, вказаних у ч.1 ст.208 ЗК України та п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 1279 від 17.11.1997 “Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”, яка б звільняла відповідача від сплати відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва матеріали справи не містять.

     Банківською випискою, поданою на вимогу суду, стверджується  часткова сплата вказаної суми у розмірі  4298 грн.

     Статті 3, 4 Земельного кодексу України зазначають, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

     Відповідно до ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

     До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо).

     Частиною 3 даної статті визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

      Умовами відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які визначені ст.207 ЗК України, і на які посилається позивач, передбачено, що відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ); лісових земель та чагарників, як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб не пов'язаних з сільськогосподарським та лісогосподарським виробництвом.

      Згідно ч.5 ст.207 ЗК України, втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

      Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року № 1279 передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

      Отже, підставою для відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва є затверджений в установленому порядку проект відведення земельної ділянки.

     У відповідності до ч.1 ст.209 ЗК України,  втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах:

      Автономній Республіці Крим, обласним радам - 25 відсотків;

      районним радам - 15 відсотків;

      міським, сільським, селищним радам - 60 відсотків, міським радам Києва та Севастополя - 100 відсотків.

      Відповідно до ч.2 ст.209 ЗК України, кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, використовуються виключно на освоєння земель для сільськогосподарських і лісогосподарських потреб, поліпшення відповідних угідь, охорону земель відповідно до розроблених програм та проектів землеустрою. Використання цих коштів на інші цілі не допускається.

      Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що землевпорядна документація щодо відведення відповідачу земельної ділянки затверджена, господарським судом  правомірно задоволено позовні вимоги.

     Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що рішення ХУІІІ сесії Буської міської ради від 25.06.2008р. на дату прийняття місцевим господарським судом  рішення є чинним, ніким не скасовувалось, не змінювалось, відповідачем не оскаржувалось в судовому порядку, як і договір оренди землі, укладений між Буською міською радою та відповідачем.

      В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах.

      Статті 1, 4-1, 12 ГПК України передбачають, що господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає вимогам ст. 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

     Стаття 3 КАС України дає визначення поняттю "справа адміністративної юрисдикції". Під такою справою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

      Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

      Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

     Земельні відносини поділяються на публічні і приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути, як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

      Держава Україна є учасником цивільних відносин; діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 167, ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України).

      Правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються відшкодування втрат сільськогосподарських угідь, як основного засобу виробництва внаслідок вилучення їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

      Буська міська рада  у цій справі виступає, як суб'єкт цивільних правовідносин і має той самий правовий статус, що і інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у державній власності, держава в особі міської ради відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі позивач-1 є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпорядження землею.

      У даному випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення органом державної влади владних управлінських функцій.

      Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог, а відтак, дана справа має вирішуватися господарським судом.

     Відповідно до ст. 1 ГПК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а тому право на позов у особи виникає після порушення відповідачами її права, тобто захисту підлягає вже порушене право.

      При прийняті  рішення суд   повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

      Відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

      Не надходження до бюджету відповідного рівня зазначених коштів, які використовуються  виключно на освоєння земель для сільськогосподарських потреб  призвело до порушення інтересів держави, а тому  позовні вимоги місцевим  господарським судом правомірно  задоволено.

      Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду  вважає, що висновки місцевого  господарського суду щодо задоволених вимог відповідають встановленим обставинам справи, доводи  апеляційної скарги їх не спростовують, підстави для зміни  чи скасування оскаржуваного рішення господарського суду відсутні.

      Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 28.12.2010 р. у справі №11/194 (2010)  залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові автомобільні заправки», м.Донецьк без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

3.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                      Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                              Давид Л.Л.

Суддя                                                                                            Мурська Х.В.