Постанова

від 18.03.2011 по справі 2а-16358/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВ НИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна , 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 березня 2011 року 11 год . 13 хв. № 2а-16358/10/2670

Окружний адміністрат ивний суд міста Києва у склад і головуючого судді Марул іної Л.О. при секретарі суд ового засідання Крупічко Ю.Ю. розглянув адміністрат ивну справу

за позовом Державної податкової інс пекції у Святошинському райо ні міста Києва

до Товариства з обмеженою ві дповідальністю «Об' єднанн я «Інтегра Системз»,

Приватного підприємства « Компанія Арт-Сузір' я»

про стягнення в дохід держави коштів одержаних за договор ом у розмірі 808 215,00 грн.

представники:

від позивача: Мельник Р.В.,

від відповідача-1:

від відповідача-2: не з' явились,

Орлов О.Є.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС Укр аїни в судовому засіданні 18.03.2011 р. проголошено вступну та резо лютивну частини постанови. П овний текст складено і підпи сано 22.03.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністр ативного суду м. Києва зверну лася Державна податкова інсп екція у Святошинському район і міста Києва (далі - Позивач ) з позовом до Товариства з обм еженою відповідальністю «Об ' єднання «Інтегра Системз» (далі - Відповідач-1), Приватно го підприємства «Компанія Ар т-Сузір' я»(далі - Відповіда ч-2) про стягнення коштів одерж аних за нікчемним правочином у розмірі 808 215,00 грн.

Ухвалою Окружного адмініс тративного суду м. Києва від 16 .11.2010 р. відкрито провадження в а дміністративній справі № 2а-163 58/10/2670 та призначено судовий роз гляд справи.

Позивач позов підтримує та просить суд задовольнити по зов у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що спірні господарськ і зобов' язання між відпові дачами були вчинені з метою, що суперечить інтере сам держави та суспільства, та не були спрямовані на ство рення взаємних прав та обов' язків. Натомість метою було у хилення від сплати обов' язк ових податків та зборів, що бе зперечно суперечить інтерес ам держави та суспільства, ос кільки, відповідно до ст. 9 Зак ону України «Про систему опо даткування»платників подат ків та зборів зобов' язані с плачувати належні суми пода тків і зборів у встановленим законом терміни. Несплата по датків тягне за собою спричи нення шкоди економічним інте ресам суспільства.

Відповідач-2 проти позову за перечує з підстав, викладени х у письмових запереченнях в ід 07.02.2011 р., та поясненнях надани х в судових засіданнях. Зазна чає, що матеріали позовної за яви не містять жодного належ ного та допустимого доказу н а підтвердження заявлених ви мог.

Відповідач-1 заперечень про ти позову не надав, в судові за сідання не з' являвся, про пр ичини не прибуття суд не пові домив. Ухвала про відкриття п ровадження в адміністративн ій справі та позовні матеріа ли, а також повістка про викли к направлялись до Товариства з обмеженою відповідальніст ю «Об' єднання «Інтегра Сист емз»за наявною у матеріалах справи адресою. Зазначена ад реса відповідає адресі, за як ою відповідача зареєстрован о, що підтверджується витяго м з Єдиного державного реєст ру юридичних осіб та фізични х осіб-підприємців станом на 01.12.2010 р. Проте кореспонденція с уду повернулась з відміткою пошти про відсутність відпов ідача за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС Укр аїни вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщ о вона доставлена за адресою , внесеною до відповідного де ржавного реєстру. А відповід но до ч. 11 ст. 35 КАС України у раз і повернення поштового відпр авлення із повісткою, яка не в ручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, щ о така повістка вручена нале жним чином.

Враховуючи вищенаведене, с уд вважає Відповідача-1 належ ним чином повідомленим про д ату, час і місце проведення су дового засідання.

Розглянувши подані Позива чем та Відповідачем-2 докумен ти і матеріали, всебічно і пов но з' ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуєть ся позов, об' єктивно оцінив ши докази, які мають юридичне значення для розгляду справ и і вирішення спору по суті, Ок ружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Об' єдна ння «Інтегра Системз»(іденти фікаційний код - 34732001) зареєст ровано Святошинською районн ою державною адміністрацією м. Києва 11.12.2006 року, перебуває на податковому обліку в Держав ній податковій інспекції у С вятошинському районі міста К иєва з 12.12.2006 р. та є платником под атку на додану вартість (свід оцтво від 11.01.2007 р.).

При виконанні Позивачем об ов' язків щодо контролю з пи тань дотримання вимог податк ового законодавства було вст ановлено, що 15 серпня 2008 року мі ж ТОВ «Об'єднання «Інтегра Си стемз»та ПП «Компанія Арт-Су зір' я»укладено договір № 1508- 1 про надання послуг.

На виконання вказаного гос подарського зобов'язання вид ано податкові накладні №12608 ві д 26.08.2008р. та № 12908 від 29.08.2008 р. на загал ьну суму 808 215,00 грн., в тому числі п одаток на додану вартість в р озмірі 134 702,45 грн., та акти здачі-п рийняття робіт (надання посл уг) №1 від 26.08.2008 року та № 2 від 29.08.2008 р . згідно договору №1508-1 від 15.08.2008р. на загальну суму 808 215,00 грн., в том у числі податок на додану вар тість в розмірі 134 702,45 грн.

Приватне підприємство «Ко мпанія Арт-Сузір' я»(ідентиф ікаційний код - 34578367) зареєстр овано Солом' янською район ною державною адміністраціє ю м. Києва 17.08.2006 року, перебуває н а податковому обліку в Держа вній податковій інспекції у Солом' янському районі міст а Києва з 19.08.2006 р. та є платником п одатку на додану вартість (св ідоцтво від 11.09.2006 р.).

Державна податкова інспек ція у Святошинському районі м. Києва вважає, що зазначене г осподарське зобов'язання ук ладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держ ави та суспільства, при наявн ості умислу у однієї із сторі н договору, а саме у ТОВ «Об'єд нання «Інтегра Системз», в зв 'язку з чим до нього мають бути застосовані наслідки, перед бачені ст. 208 Господарського к одексу України. Так, 23 листопа да 2009 року Вироком Богунськог о районного суду м. Житомира п о кримінальній справі № 1-544\2009р. визнано керівника ТОВ «Об'єд нання «Інтегра Системз»ОС ОБА_3 винним в скоєнні злочи нів, передбачених ч.5. ст.27, ч. 3 ст .212 Кримінального кодексу Укра їни (ухилення від сплати пода тків, зборів, інших обов'язков их платежів, які призвели до ф актичного ненадходження до б юджетів чи державних цільови х фондів коштів в особливо ве ликих розмірах).

Проаналізувавши матеріал и справи, заслухавши пояснен ня представників сторін, суд при вирішенні справи виходи в з наступного.

Відповідно до ст. 42 Господа рського кодексу України підп риємництво - це самостійна, ін іціативна, систематична, на в ласний ризик господарська ді яльність, що здійснюється су б'єктами господарювання (під приємцями) з метою досягненн я економічних і соціальних р езультатів та одержання приб утку.

Разом з тим, ст. 49 Господарсь кого кодексу України передба чено, що підприємці зобов'яза ні не порушувати права та зак онні інтереси держави, за зав дані шкоду і збитки підприєм ець несе майнову та іншу вста новлену законом відповідаль ність.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Г осподарського кодексу Украї ни передбачено, що господарс ькі зобов' язання можуть вин икати з господарського догов ору та інших угод, передбачен их законом, а також з угод, не п ередбачених законом, але так их, які йому не суперечать. То бто договір, що укладається с уб' єктами господарювання з метою здійснення ними госп одарської діяльності повин ен не суперечити чинному зак онодавству України.

Відповідно до ст. 204 Цивільн ого кодексу України правочин є правомірним, якщо його неді йсність прямо не встановлена законом або якщо він не визна ний судом недійсним.

Стаття 215 Цивільного кодекс у України встановлює підстав и недійсності правочину. Так , згідно ч. 2 даної статті недій сним є правочин, якщо його нед ійсність встановлена законо м (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правоч ину недійсним судом не вимаг ається.

Правові наслідки недійсно сті правочину передбачені ст . 216 ЦК України. Зокрема, недійсн ий правочин не створює юриди чних наслідків, крім тих, що по в'язані з його недійсністю. У р азі недійсності правочину ко жна із сторін зобов'язана пов ернути другій стороні у нату рі все, що вона одержала на вик онання цього правочину, а в ра зі неможливості такого повер нення, зокрема тоді, коли одер жане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, над аній послузі, - відшкодувати в артість того, що одержано, за ц інами, які існують на момент в ідшкодування. Якщо у зв'язку і з вчиненням недійсного право чину другій стороні або трет ій особі завдано збитків та м оральної шкоди, вони підляга ють відшкодуванню винною сто роною. Правові наслідки, пере дбачені частинами першою та другою цієї статті, застосов уються, якщо законом не встан овлені особливі умови їх зас тосування або особливі право ві наслідки окремих видів не дійсних правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господ арського кодексу України, як що господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держав и і суспільства, то за наявнос ті наміру в обох сторін - у раз і виконання зобов'язання обо ма сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'яз анням, а у разі виконання зобо в'язання однією стороною з др угої сторони стягується в до ход держави все одержане нею , а також все належне з неї пер шій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторі н усе одержане нею повинно бу ти повернено другій стороні, а одержане останньою або нал ежне їй на відшкодування вик онаного стягується за рішенн ям суду в доход держави.

Відповідно до частини 1 стат ті 208 Господарського кодексу У країни передбачені нею санкц ії застосовує лише суд. Це пра вило відповідає статті 41 Конс титуції України, згідно з яко ю конфіскація майна може бут и застосована виключно за рі шенням суду у випадках, обсяз і та порядку, встановлених за коном.

Разом з тим, відповідно до п .18 Постанови Пленуму Верховно го Суду України від 06.11.2009 № 9 пере лік правочинів, які є нікчемн ими як такі, що порушують публ ічний порядок, визначений ст аттею 228 ЦК: 1) правочини, спрямо вані на порушення конституці йних прав і свобод людини і гр омадянина; 2) правочини, спрям овані на знищення, пошкоджен ня майна фізичної або юридич ної особи, держави, Автономно ї Республіки Крим, територіа льної громади, незаконне зав олодіння ним.

Такими є правочини, що посяг ають на суспільні, економічн і та соціальні основи держав и, зокрема: правочини, спрямов ані на використання всупереч закону комунальної, державн ої або приватної власності; п равочини, спрямовані на неза конне відчуження або незакон не володіння, користування, р озпорядження об' єктами пра ва власності українського на роду - землею як основним на ціональним багатством, що пе ребуває під особливою охорон ою держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статт я 14 Конституції України); прав очини щодо відчуження викрад еного майна; правочини, що пор ушують правовий режим вилуче них з обігу або обмежених в об ігу об' єктів цивільного пра ва тощо.

Усі інші правочини, спрямов ані на порушення інших об' є ктів права, передбачені інши ми нормами публічного права, не є такими, що порушують публ ічний порядок.

При кваліфікації правочин у за статтею 228 ЦК має враховув атися вина, яка виражається в намірі порушити публічний п орядок сторонами правочину а бо однією зі сторін. Доказом в ини може бути вирок суду, пост ановлений у кримінальній спр аві, щодо знищення, пошкоджен ня майна чи незаконного заво лодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.207 Госпо дарського кодексу України го сподарське зобов'язання, що н е відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завід омо суперечить інтересам дер жави і суспільства, або уклад ено учасниками господарськи х відносин з порушенням хоча б одним з них господарської к омпетенції (спеціальної прав осуб'єктності), може бути на ви могу однієї із сторін, або від повідного органу державної в лади визнано судом нед ійсним повністю або в частин і.

Зазначена норма недійсніс ть господарського зобов' яз ання пов' язує з наступним:

1) невідповідністю його зміс ту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками гос подарських відносин з поруше нням хоча б одним із них госпо дарської компетенції (спеціа льної правосуб' єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумп ція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсн ість правочину прямо не вста новлена законом, але одна із с торін або інша заінтересован а особа заперечує його дійсн ість на підставах, встановле них законом, такий правочин м оже бути визнаний судом неді йсним (оспорюваний правочин) . До оспорюваних правочинів н алежить зокрема фіктивний пр авочин, який вчинено без намі ру створення правових наслід ків, які обумовлювалися цим п равочином. Фіктивний правочи н визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК Ук раїни правочин вважається та ким, що порушує публічний пор ядок, якщо він був спрямова ний на порушення конститу ційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошко дження майна фізичної або юр идичної особи, держави, Автон омної Республіки Крим, терит оріальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, як ий порушує публічний порядок , є нікчемним.

У складі цивільного правоп орушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов' язкова ознака - специфічна м ета - порушення конституцій них прав і свобод людини і гро мадянина, знищення, пошкодже ння майна фізичної або юриди чної особи, держави, Автономн ої Республіки Крим, територі альної громади, незаконне за володіння ним. Наявність мет и, включеної до складу правоп орушення підлягає обов' язк овому доведенню.

Мета юридичної особи має бу ти доведена через мету відпо відного керівника або фізичн ої особи, яка на момент уклада ння угоди виконувала предста вницькі функції за статутом (положенням) або за довіреніс тю. Слід зазначити, що наявніс ть мети зазначеної в диспози ції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне застосування кр имінальної відповідальност і за відповідними статтями к римінального кодексу Україн и за скоєний злочин, замах на з лочин або готування до злочи ну. Такі обставини можуть бут и доведені лише обвинувальни м вироком суду.

Як вбачається із матеріалі в справи, 23 листопада 2009 року Ви роком Богунського районного суду м. Житомира по криміналь ній справі № 1-544\2009р. визнано кер івника ТОВ «Об'єднання «Інте гра Системз»ОСОБА_3 винни м в скоєнні злочинів, передба чених ч.5. ст.27, ч. 3 ст.212 Кримінальн ого кодексу України (ухиленн я від сплати податків, зборів , інших обов'язкових платежів , які призвели до фактичного н енадходження до бюджетів чи державних цільових фондів ко штів в особливо великих розм ірах) за період часу з лютого 2 007 р. по березень 2008 р. (далі - вир ок).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодекс у адміністративного судочин ства України вирок суду в кри мінальній справі або постано ва суду у справі про адмініст ративний проступок, які набр али законної сили, є обов'язко вими для адміністративного с уду, що розглядає справу пр о правові наслідки дій чи без діяльності особи, щодо яко ї ухвалений вирок або постан ова суду, лише в питаннях, ч и мало місце діяння та чи вчин ене воно цією особою.

Так, вироком було встановл ено, що ОСОБА_3 взяв участь в створенні юридичної особи не з метою здійснення підпри ємницької діяльності, як це п ередбачено її статутом, а з ме тою пособництва невстановле ній слідством особі в скоєнн і в подальшому умисного ухил ення від сплати податків в ос обливо великих розмірах, вст упивши при цьому з нею в злочи нну змову. Невстановлена слі дством особа, використовуючи надані директором ТОВ «Об'єд нання «Інтегра Системз»ОС ОБА_3 реєстраційні та устан овчі документи підприємства , оперуючи рахунками підприє мства в період часу з грудня 20 06 року по березень 2008 року вклю чно отримала від ряду товари ств грошові кошти по договор ах, укладених протягом періо ду часу з грудня 2006 року по бере зень 2008 року включно.

В подальшому користуючись тим, що директор ТОВ «Об'єднан ня «Інтегра Системз»ОСОБА _3 не подав дійсні податкові декларації з податку на дода ну вартість, що надало можлив ість невстановленій слідств ом особі діяти від його імені , яка склала неправдиві подат кові декларації з податку на додану вартість, за період ча су з січня 2007 року по березень 2 008 року, включно, в яких не включ ено до податкових зобов'язан ь по ПДВ, суму в розмірі 530 606,00 грн ., в результаті чого порушено в имоги п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону Украї ни «Про податок на додану вар тість», неправомірно занижен о податкові зобов' язання з податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що, по-пер ше, серед зазначених вироком товариств не міститься Відп овідач-2 Приватне підприємст во «Компанія Арт-Сузір' я», п о-друге, у вироку досліджено п еріод часу з грудня 2006 року по б ерезень 2008 року включно, а дого вір між відповідачами, за яки м Позивач просить стягнути в дохід держави кошти у розмір і 808 215,00 грн., було укладено 15 серп ня 2008 року.

Таким чином, Позивачем не на дано доказів порушення конст итуційних прав чи свобод люд ини і громадянина, знищення, п ошкодження майна фізичної аб о юридичної особи, держави, Ав тономної Республіки Крим, те риторіальної громади, незако нного володіння ним внаслідо к укладання та виконання від повідачами у даній справі до говору № 1508-1 від 15 серпня 2008 року.

Крім того, Позивачем не доведено наявності мети, зав ідомо суперечної інтересам д ержави і суспільства, а також існування умислу у відповід ачів, як обов' язкової ознак и для визнання правочину нед ійсним та застосування адмін істративно-господарських са нкцій.

Зважаючи на вищевикладен е, суд приходить до висновку п ро безпідставність позиції п озивача щодо визначення спір ного правочину як такого, що у кладений з метою, яка завідом о суперечить інтересам держа ви і суспільства.

Представник позивача не на дав суду доказів, що можуть с відчити про визнання недійсн ими у судому порядку та про ні кчемність укладеного відпов ідачами правочину.

Відповідно до ст.69 Кодексу а дміністративного судочинст ва України доказами в адміні стративному судочинстві є бу дь-які фактичні дані, на підст аві яких суд встановлює наяв ність або відсутність обстав ин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обста вини, що мають значення для пр авильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін , третіх осіб та їхніх предста вників, показань свідків, пис ьмових і речових доказів, вис новків експертів.

Письмовими доказами є доку менти (у тому числі електронн і документи), акти, листи, теле грами, будь-які інші письмові записи, що містять в собі в ідомості про обставини, як і мають значення для справи (ч .1 ст. 79 цього Кодексу).

З огляду на це, оцінені судо м під час розгляду справи док ази не підтверджують наявніс ть обставин, з якими закон пов ' язує нікчемність або недій сність правочину, укладеного відповідачами.

Таким чином, доводи Позивач а про нікчемність та недійсн ість в силу закону укладеног о відповідачами правочину є необґрунтованими та безпідс тавними.

Відповідно до ст. 2 Кодексу а дміністративного судочинст ва України завданням адмініс тративного судочинства є зах ист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтере сів юридичних осіб у сфері пу блічно-правових відносин від порушень з боку органів держ авної влади, органів місцево го самоврядування, їхніх пос адових і службових осіб, інши х суб'єктів при здійсненні ни ми владних управлінських фун кцій на основі законодавства , в тому числі на виконання дел егованих повноважень.

До адміністративних суді в можуть бути оскаржені будь -які рішення, дії чи бездіяльн ість суб'єктів владних повно важень, крім випадків, коли що до таких рішень, дій чи бездія льності Конституцією чи зако нами України встановлено інш ий порядок судового провадже ння.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодек су адміністративного судочи нства України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимог и та заперечення, крім випадк ів, встановлених статтею 72 цьо го Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодекс у адміністративного судочин ства України в адміністратив них справах про протиправніс ть рішень, дій чи бездіяльнос ті суб'єкта владних повноваж ень обов'язок щодо доказуван ня правомірності свого рішен ня, дії чи бездіяльності покл адається на відповідача, якщ о він заперечує проти адміні стративного позову.

Позивач, як суб' єкт владни х повноважень, обов' язку що до доказування не виконав.

Таким чином, оцінивши за пра вилами, встановленими ст. 86 Ко дексу адміністративного суд очинства України наявні у ма теріалах справи докази та по яснення сторін, надані під ча с розгляду справи, виходячи з меж заявлених позовних вимо г, системного аналізу положе нь чинного законодавства Укр аїни та матеріалів справи, су д дійшов висновку, що в задово ленні позову має бути відмов лено.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 94, 97, 112, 158-163, 254 Кодексу адміністративного с удочинства України, Окружни й адміністративний суд м. Киє ва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у за доволенні позову.

Постанова набирає зак онної сили згідно ст. 254 Кодекс у адміністративного судочин ства України та може бути оск аржена до суду апеляційної і нстанції за правилами, встан овленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адм іністративного судочинства України.

Суддя Л. О. Маруліна