Ухвала

від 05.09.2012 по справі 2а-16358/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16358/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Собківа Я.М., Усенка В.Г. Варченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Інтегра Системз», Приватного підприємства «Компанія Арт-Сузір'я» про стягнення в дохід держави коштів одержаних за договором в розмірі 808 215,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Об'єднання «Інтегра Системз», ПП «Компанія Арт-Сузір'я» в якому просила стягнути кошти одержані за нікчемним правочином в розмірі 808 215,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Інтегра Системз»(ідентифікаційний код 34732001) зареєстровано Святошинською районною державною адміністрацією м. Києва 11.12.2006, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі м. Києва з 12.12.2006 та є платником податку на додану вартість (свідоцтво від 11.01.2007).

Приватне підприємство «Компанія Арт-Сузір'я»(ідентифікаційний код 34578367) зареєстровано Солом'янською районною державною адміністрацією м. Києва 17.08.2006, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва з 19.08.2006 та є платником податку на додану вартість (свідоцтво від 11.09.2006).

При виконанні позивачем обов'язків щодо контролю з питань дотримання вимог податкового законодавства було встановлено, що 15 серпня 2008 року між ТОВ «Об'єднання «Інтегра Системз»та ПП «Компанія Арт-Сузір'я»укладено договір № 1508-1 про надання послуг.

На виконання вказаного господарського зобов'язання видано податкові накладні № 12608 від 26.08.2008 та № 12908 від 29.08.2008 на загальну суму 808 215,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 134 702,45 грн. та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1 від 26.08.2008 та № 2 від 29.08.2008 згідно договору № 1508-1 від 15.08.2008 на загальну суму 808 215,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 134 702,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, податковою інспекцією зазначено, що вказане господарське зобов'язання укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, при наявності умислу у однієї із сторін договору, а саме у ТОВ «Об'єднання «Інтегра Системз», в зв'язку з чим до нього мають бути застосовані наслідки, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При дослідженні матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що 23 листопада 2009 року вироком Богунського районного суду м. Житомира по кримінальній справі № 1-544\2009р. визнано керівника ТОВ «Об'єднання «Інтегра Системз»ОСОБА_5 винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) за період часу з лютого 2007 року по березень 2008 року (далі вирок).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначеним вище вироком було встановлено, що ОСОБА_5 взяв участь в створенні юридичної особи не з метою здійснення підприємницької діяльності, як це передбачено її статутом, а з метою пособництва невстановленій слідством особі в скоєнні в подальшому умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, вступивши при цьому з нею в злочинну змову.

Невстановлена слідством особа, використовуючи надані директором ТОВ «Об'єднання «Інтегра Системз»ОСОБА_5 реєстраційні та установчі документи підприємства, оперуючи рахунками підприємства в період часу з грудня 2006 року по березень 2008 року включно отримала від ряду товариств грошові кошти по договорах, укладених протягом періоду часу з грудня 2006 року по березень 2008 року включно.

В подальшому, користуючись тим, що директор ТОВ «Об'єднання «Інтегра Системз»ОСОБА_5 не подав дійсні податкові декларації з податку на додану вартість, що надало можливість невстановленій слідством особі діяти від його імені, яка склала неправдиві податкові декларації з податку на додану вартість, за період часу з січня 2007 року по березень 2008 року, включно, в яких не включено до податкових зобов'язань по ПДВ, суму в розмірі 530 606,00 грн., в результаті чого порушено вимоги п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, серед зазначених вироком товариств не міститься Приватного підприємства «Компанія Арт-Сузір'я»та у вироку досліджено період часу з грудня 2006 року по березень 2008 року включно, а договір між відповідачами, за яким позивач просить стягнути в дохід держави кошти у розмірі 808 215,00 грн., було укладено 15 серпня 2008 року.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі договору № 1508-1 від 15 серпня 2008 року, не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідачів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Собків Я.М.

Усенко В.Г.