Рішення

від 16.02.2011 по справі 50/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/37

16.02.11

За позовом   Київської  транспортної  прокуратури в інтересах держави в особі:

                 1) Міністерства транспорту та зв’язку України

                 2) Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних  

                     та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс"

до                  товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛОГІСТИКЦЕНТР"

про                стягнення 80 000,00 грн.

Суддя  Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратури:   Кузьміна К.Г. (пом. трансп. прок., посв. НОМЕР_1)

Від позивача-1:      не з’явились

Від позивача-2:      Билим А.В. (дов. від 23.12.2010 №1/02-04-918)

Від відповідача:     не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Київського транспортного  прокурора в інтересах держави в особі  Міністерства транспорту та зв»язку України   та Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛОГІСТИКЦЕНТР" про стягнення заборгованості  за договором доручення № 26 Дпу-2009 від 08.05.2009 у сумі 80 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.12.2010 порушено провадження у справі № 50/37 та призначено її до розгляду на 26.01.2011.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2011 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином. В судове засідання з’явились представники прокуратури та позивачів, надав додаткові докази та пояснення по суті спору.

В зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 16.02.2011.

В судове засідання 16.02.2011 з’явились представники прокуратури та позивача-2, надали пояснення по суті справи та в повному обсязі підтримали  заявлене через відділ діловодства господарського суду клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого просять суд стягнути з відповідача суму основного боргу, пені, процентів та інфляційних втрат в розмірі 124 902,19 грн. А також представник від прокуратури надав заяву про уточнення назви позивача, відповідно до якої просив суд замінити назву позивача-1 з Міністерства інфраструктури України на Міністерство транспорту та зв’язку України.

Представник позивача-1 в судове засідання не з’явився, проте через відділ діловодства господарського суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності повноважного  свого представника  за наявними матеріалами справи.

Відповідач в судові засідання 26.01.2011 та 16.02.2011 не направив своїх повноважних представників, письмових доказів, відзив на позовну заяву не надав, позовну вимогу по суті у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача-2, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звергатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також: підприємств то інших юридичних осіб,

Статтею 36-1 вищевказаного Закону  визначені підстави представництва прокурором інтересів   держави,   а   саме:   наявність   порушень   або   загрози   порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних ї (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У відповідності до ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту,   а   також   вказує   орган,   уповноваженим   державою   здійснювати повідні функції у спірних відносинах. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, таж і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються  від інтересів  інших учасників  суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної    цілісності,    державного    кордону, гарантування  державної,  економічної інформаційної,  екологічної  безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх, суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»засноване на державній власності і входить у сферу управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Отже, саме Міністерство транспорту та зв'язку України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

08.04.2009 між Українським державним підприємством «Укрінтеравтосервіс»(далі –позивач, повірений за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістикцентр»(далі - відповідач, довіритель за договором)  було укладено договір доручення № 26Дпу-2009.

Відповідно до умов розділу 1 договору, відповідач уповноважив, а позивач взяв на себе зобов'язання протягом дії даного договору представляти інтереси довірителя в Закарпатській області, в межах повноважень визначених даним договором, вчиняти від імені і за рахунок довірителя інформаційний супровід продажу паливно-мастильних матеріалів в Закарпатській області, яке належать довірителю (далі за текстом - ПММ):

- забезпечувати в інтересах довірителя проведення переддоговірної роботи з потенційними покупцями ПММ.

- узгоджувати з покупцями ПММ проекти договорів купівлі-продажу, що надаються довірителем.

- інформувати покупців про наявність ПММ їх вартість, якість на заправних станціях, що належать повіреному, за адресами: ПАС №22 «Чинадієве»Закарпатська обл., с. Чинадієве, вул. Садова,92;  ПАС №29 «Дякове»Закарпатська обл.., Виноградівський р-н,. с. Дякове; Автотермінал «Закарпаття»м. Ужгород, вул. Тельмана, 111; Сервісна зона «Тиса»Ужгородський р-н с. Соломоново, вул. Європейська, 1.

Згідно положень п.п. 2.1.1, 2.1.2,.2.1.3 договору, довіритель зобов’язався Інформувати повіреного про наявність ПММ, їх вартість, якість, об'єми, тощо. Щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, підписувати акт прийому-передачі виконаних робіт. Щомісячно, не пізніше трьох днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт сплачувати повіреному зазначену даним договором плату.

У відповідності до умов розділу 3 договору сторони встановили плату та порядок розрахунків за договором, а саме фіксована плата повіреного за виконання обов'язків по даному договору становить 40000,00 грн. за один календарний місяць.

Вартість наданих послуг довіритель сплачує на підставі виставлених рахунків-фактур та актів виконаних робіт, на протязі трьох календарних днів з моменту їх отримання.

Як встановлено судом, позивач виконав свої зобов’язання за договором перед відповідачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими актами надання послуг № 1306 від 30.11.2009 та № 1411 від 31.12.2009. Проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов’язання по оплаті отриманих послуг, в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 80 000,00 грн.

31.12.2009  між сторонами було укладено угоду про припинення договору до договору доручення № 26Дпу-2009 від 08.04.2009, відповідно до умов якої сторони прийшли до згоди про припинення дії договору доручення з 31.12.2009, а також що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогистикцентр»перед Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" станом на 31.12.2009 року по договору доручення № 26Дпу-2009 від 08.04.2009 складає 80 000,00 грн., що включає в себе: фіксовану плату повіреного за листопад місяць 2009 –40 000,00 грн. та фіксовану плату повіреного за грудень місяць 2009 –40 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 12.03.2010 року на адресу відповідача позивачем було направлено  претензію № 1/02-04-161 з вимогою терміново погасити існуючу заборгованість. Однак зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Відповідно до положень ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 1002ЦК України).

Згідно ст. 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Положеннями ч 4. ст. 1007 ЦК України встановлений обов’язок  довірителя виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем-2 в сумі 80 000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги Київського транспортного прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості за договором доручення № 26Дпу-2009 від 08.04.2009 в сумі  80 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 6 600,00 грн.,   3 % річних в сумі 2 482,19 грн., пеню в сумі 30 120,00 грн.  та 7 % штрафу в розмірі 5 600,00 грн. в за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Згідно п. 4.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків по даному договору сторони несуть повну відповідальність згідно чинного законодавства України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Положеннями ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що якщо у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових  зобов’язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за положеннями статті 625 Цивільного кодексу України та стаття 231 Господарського кодексу України.

Судом, при дослідження розрахунку пені, було встановлено, що прокурор зробив неправильний розрахунок пені, а саме прокурор нарахував неправильну суму пені.

Таким чином, суд наводить власний розрахунок пені у період з 03.12.2009 по 07.06.2010.

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір пені за кожний день прострочення

Сума пені за період прострочення

80000

04.01.2010 - 07.06.2010

155

0.1 %

12400.00

40000

03.12.2009 - 03.01.2010

31

0.1 %

1240.00

13 640,00

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 80 000,00 грн. суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 16 640,00 грн., відповідно до розрахунку суду, а також погоджується з розрахунком 3 % річних у розмірі 2 482,19 грн., штрафу в розмірі 5 600,00 грн. та витрат пов’язаних з інфляційними процесами в сумі 6 600,00 грн. наданим прокурором і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київської транспортної прокуратури задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістикцентр»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал; код ЄДРПОУ 36124782) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»(07362, Київська обл., Вищгородський район, с. Новосілки, вул. Київська, 50; код ЄДРПОУ 21536845) основний борг в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 13 640 (тринадцять тисяч шістсот сорок) грн. 00 коп., індекс інфляції в розмірі 6 600 (шість тисяч шістсот) грн. 00коп., 3 % річних в сумі 2 482 (дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 19 коп. та штраф в розмірі 5 600 (п’ять тисяч шістсот) грн. 09 коп.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістикцентр»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал; код ЄДРПОУ 36124782) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в сумі 1 083 (одна тисяча вісімдесят три) грн. 22 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.  

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення розіслати  прокурору та сторонам.

Суддя                                                                                                 Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 24.02.2011