Постанова

від 23.03.2011 по справі 7/387-10-3910

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/387-10-3910

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" березня 2011 р. Справа № 7/387-10-3910

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді Жекова В.І.,

Суддів Картере В.І., Пироговський В.Т.,

секретар судового засідання  Чеголя Є.О.

за участю представників сторін 23.03.2011 р.:

від ДПІ у Київському районі м. Одеси –Покотило Н.М.

від боржника Приватного підприємства „Кельміс”–не з'явився

від ліквідатора Оганесян С.А.–не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу

ДПІ у Київському районі м. Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області

від 04.11.2010р.

у справі № 7/387-10-3910

за заявою боржника Приватного підприємства „Кельміс” м. Одеса

Ліквідатор банкрута Оганесян С.А.

про визнання банкрутом

Ухвалою Одеського апеляційного Господарського суду від 14.03.2011 р., яка надіслана учасникам процесу 14.03.2011 р., розгляд апеляційної скарги призначено на 23.03.2011 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною сьомою ст. 81  Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процес за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до вимог ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 23.03.2011р. за погодженням сторони, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

06.09.2010 р. Приватне підприємство „Кельміс” в особі голови ліквідаційної комісії Оганесян С.А. звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання банкрутом  товариства в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в якій просило визнати банкрутом Приватне підприємство „Кельміс”, ліквідатором банкрута призначити голову ліквідаційної комісії боржника Оганесян С.А.

Заява обґрунтована тим, що головою ліквідаційної комісії  встановлено, що у Приватного підприємства „Кельміс” існує кредиторська заборгованість у сумі 27989,53 грн. перед  Приватним підприємством „Новасервіс”, яка виникла на підставі Договору купівлі-продажу товару від 26.07.2010р. р., укладеному між Приватним підприємством „Кельміс” та Приватним підприємством „Новасервіс”. Відповідно до умов вказаного договору, Приватним підприємством „Новасервіс”  повністю виконано роботи по передачі товару по видатковій накладній №8021 від 02.08.2010р., а Приватне підприємство „Кельміс” зобов'язалось сплатити вартість поставленого товару не пізніше 7 днів з дати отримання товару, однак у зв'язку з неплатоспроможністю Приватне підприємство „Кельміс” останнє не погасило вказану заборгованість.

В ході перевірки ліквідаційною комісією встановлено, що заборгованості перед іншими підприємствами, установами та організаціями у Приватного підприємства „Кельміс” немає, заборгованості по заробітній платі, а також заборгованості по сплаті податків, зборів та інших обов'язкових платежів перед бюджетами та державними цільовими фондами немає. Закладеного майна та майнові активи підприємства відсутні. Таким чином ознак доведення Приватного підприємства „Кельміс” до банкрутства не виявлено.

Тому, ліквідатором Приватне підприємство „Кельміс” 06.09.2010 р. було прийнято рішення про звернення до Господарського суду Одеської області з заявою про банкрутство  вищезазначеного товариства на підставі статті 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Постановою Господарського суду Одеської області від 21.09.2010 р. (суддя Лепеха Г.А.) визнано банкрутом Приватне підприємство „Кельміс”, відкрито відносно Приватного підприємства „Кельміс” ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Оганесяна Самвела Акоповича, припинено повноваження органів управління Приватного підприємства „Кельміс” щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, зобов'язано ліквідатора банкрута в п'ятиденний строк подати оголошення про визнання Приватного підприємства „Кельміс” банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у офіційному друкованому органі (газети „Голос України” чи „Урядовий кур'єр”) з метою виявлення всіх кредиторів, докази подачі оголошення надати суду, оголошення повинно містити відомості, вказані у ч.5 ст.23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 25-31, 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, та надати суду звіт.

04.11.2010 р. ліквідатор Приватного підприємства „Кельміс” Оганесян С.А. подав до Господарського суду Одеської області звіт в якому зазначив, що згідно отриманих відповідей з УДАЇ УМВС України в Одеській області та з КП „ОМБТІ та РОН” у Приватного підприємства „Кельміс” зареєстрований автотранспорт та нерухомість відсутні, поточні рахунки підприємства закриті, що і підтверджується  довідкою Акціонерного банку „Південний”.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.11.2010 р. (суддя Лепеха Г.А.) затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс Приватного підприємства „Кельміс”, припинено юридичну особу –Приватне підприємство „Кельміс” (м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 42, кв. 109. Код ЄДРПОУ 36613083), зобов'язано державного реєстратора не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цієї ухвали заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи –ПП „Кельміс” (код ЄДРПОУ 36613083), внести до Єдиного державного реєстру запис про  проведення  державної  реєстрації припинення  юридичної особи та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення  державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку, кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну, вимоги, незадоволені за відсутністю майна, вважати погашеними, припинено повноваження ліквідатора банкрута –Оганесяна Самвела Акоповича, провадження у справі припинено.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси звернулась до Одеського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права,  просить скасувати  ухвалу Господарського суду Одеської області про затвердження звіту ліквідатора від 04.11.2010р. по справі № 7/387-10-3910, справу передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт послався на те, що  суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував, що відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ДПІ може бути кредитором у справі про банкрутство, крім того на думку ДПІ господарським судом не дотримані вимоги п.3 ст.6, ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Враховуючи твердження ДПІ в апеляційній скарзі, про наявність у Приватного підприємства „Кельміс” бюджетної заборгованості судова колегія апеляційної інстанції відновила пропущений строк ДПІ на апеляційне оскарження та прийняла апеляційну скаргу до провадження.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.07.2010 р. між Приватним підприємством „Кельміс” та Приватним підприємством „Новасервіс” був укладений договір купівлі - продажу, за умовами якого  Приватне підприємство „Новасервіс” зобов'язаний передати у власність Приватному підприємству „Кельміс” паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей товар, передбачений даним договором.

Відповідно до п.2.1 договору вартість товару вказується в накладних, що складає 27989,53 грн.

Умови договору Приватним підприємством „Новасервіс” виконані у повному обсязі, а Приватним підприємством „Кельміс” умови договору виконані не були, що і стало підставою для звернення до суду з заявою про визнання банкрутом Приватне підприємство „Кельміс”, та в подальшому відкриттю ліквідаційної процедури.

Відповідно до ліквідаційного балансу станом на 02.11.2010р. майно та кошти на поточному рахунку відсутні. Що і підтверджується даними, які були надані КП ОМБТІ та РОН від 14.09.2010 р., за № 206054.72; Управлінням Державтоінспекції Відділу організації реєстраційно-екзаменаційної роботи від 15.10.2010 р. № 7/0 -8741 ,та відповідно до довідки Акціонерного банку „Південний” від 21.09.2010 р. за № 0-14-26652БТ  поточний рахунок Приватного підприємства „Кельміс” закрито.

Законом України „Про державну податкову службу в Україні” який діяв на час прийняття оскаржуваного судового рішення, а саме ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу. Державні податкові інспекції по районах, районах у містах і містах без районного поділу виконують такі функції: здійснюють контроль за дотриманням законодавства про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів; забезпечують повний облік платників податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, правильність обчислення цих платежів і своєчасність їх надходження; контролюють своєчасність подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, а також перевіряють вірогідність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів;  перевіряють законність валютних операцій, дотримання встановленого порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використання для розрахунків за товари, роботи і послуги; ведуть облік векселів на сплату ввізного та вивізного (експортного) мита, а також здійснюють контроль за їх погашенням; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України, за порушення законодавства про оподаткування, а також стягнення адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень законодавства про оподаткування; проводять всебічні перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та вірогідності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою платежів до бюджетів і державних цільових фондів; під час здійснення, у межах своєї компетенції, контрольних функцій з'ясовують неправомірність дій підприємств, установ, організацій і громадян, що можуть свідчити про злочинну діяльність або створювати умови для такої діяльності, та передають наявну інформацію з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю; передають правоохоронним органам матеріали про факти правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, а також подають до судів і арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;  проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави та скарбів;  контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від населення, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;  розглядають заяви, пропозиції та скарги громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування і скарги на дії службових осіб державних податкових інспекцій;  подають відповідним фінансовим органам звіт про надходження до бюджетів податків, інших платежів, а також внесків до державних цільових фондів.

Розділом III, ст.11 наведеного вище Закону визначені права, обов'язки і відповідальність державних  податкових інспекцій за якою Головній державній податковій інспекції України, державним податковим інспекціям по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах надається право:  здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, та у громадян перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, наявності посвідчень про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на її здійснення, а також одержувати від службових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у службових осіб і громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати службових осіб і громадян для дачі пояснень з питань обчислення і сплати податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів; одержувати безплатно від підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, і громадян відомості, довідки про діяльність, отримані доходи, видатки підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та громадян, що перевіряються, про відкриті, закриті розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність або обіг коштів на цих рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності, та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, входити в будь-які інформаційні системи, зокрема комп'ютерні, для визначення об'єкта оподаткування; обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, та громадян, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, незалежно від місця їх знаходження. У разі відмови керівників підприємств, установ, організацій і громадян допустити службових осіб державних податкових інспекцій до обстеження зазначених приміщень, неподання документів про отримані доходи і витрати державні податкові інспекції мають право визначати оподатковуваний доход (прибуток) таких підприємств, установ, організацій і громадян на підставі документів, що свідчать про одержані ними доходи, а стосовно громадян - з урахуванням оподаткування осіб, які займаються аналогічною діяльністю; вимагати від керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, а також від громадян, що перевіряються, усунення виявлених порушень законодавства про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів і законодавства про підприємницьку діяльність та контролювати їх виконання, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень службовими особами державних податкових інспекцій; зупиняти операції підприємств, установ, організацій та громадян за розрахунковими, валютними, іншими рахунками в установах Національного банку України, комерційних банках, інших фінансово-кредитних установах у разі відмови у проведенні документальної перевірки чи недопущення працівників державних податкових інспекцій для обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням інших об'єктів оподаткування, неподання (або відмови подати) державним податковим інспекціям та їх службовим особам бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, або непред'явлення посвідчень про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на її здійснення, а також у разі відсутності обліку об'єктів оподаткування; вилучати у підприємств, установ та організацій документи, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, а у громадян-підприємців, які порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю, - реєстраційні посвідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи; застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у вигляді стягнення: двократного розміру до нарахованої за результатами перевірки суми податку, іншого платежу до бюджетів, внеску до державного цільового фонду, а у разі повторного порушення протягом року після встановлення порушення попередньою перевіркою - у п'ятикратному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку; відсотків належних до сплати сум податків або інших платежів до бюджетів чи внесків до державних цільових фондів за неподання або несвоєчасне подання державним податковим інспекціям податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків, інших платежів і внесків, а також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів.

Фінансові санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються щодо податків, інших платежів і внесків, за якими встановлено обов'язкове подання державним податковим інспекціям податкових декларацій, розрахунків; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів донараховані за результатами перевірок суми податків, інших платежів і внесків, суми недоїмки з податків, інших платежів, внесків, а також суми штрафів та інших санкцій, передбачених пунктом 7 цієї статті та іншим законодавством України, з підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та наслідків фінансово-господарської діяльності, у безспірному порядку, а з громадян - за рішенням суду або через нотаріальні контори за виконавчими написами; за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами розпоряджень державних податкових інспекцій про безспірне стягнення податків, інших платежів і внесків, а також доручень підприємств, установ, організацій та громадян на сплату податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у розмірах, встановлених законодавством щодо таких видів платежів;  накладати адміністративні штрафи:

на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, винних у заниженні суми податку або іншого платежу чи внеску, у приховуванні (заниженні) об'єктів оподаткування, а також у відсутності бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування або веденні його з порушеннями встановленого порядку, у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків, платіжних доручень та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків або інших платежів до бюджетів чи внесків до державних цільових фондів, - від п'яти до десяти мінімальних розмірів заробітної плати, а за ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - від десяти до п'ятнадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;

на керівників та інших службових осіб підприємств, установ, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, які не виконують перелічених у пунктах 2-5 цієї статті вимог державних податкових інспекцій та їх службових осіб, - від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;

на службових осіб підприємств, установ і організацій, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум прибуткового податку з громадян, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли такі перерахування дозволено законодавством), у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян, - у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, а за ті ж дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат;

на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій перекручених даних, у відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку, - від одного до п'яти мінімальних розмірів заробітної плати;

на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, винних у протидіях службовим особам державних податкових інспекцій, зокрема у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів, - від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;

на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, - від трьох до восьми мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої;

на громадян, які здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, - від одного до десяти мінімальних розмірів заробітної плати, а за ті ж дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із зазначених правопорушень, - від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати;  користуватися безперешкодно в службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності; у разі виявлення зловживань під час здійснення контролю за надходженням валютної виручки, проведенням розрахунків із споживачами з використанням товарно-касових книг, а також за дотриманням лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги давати доручення органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій; вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; у необхідних випадках опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви.

Права, передбачені пунктами 1 - 4, 6, 11 і 13 цієї статті, надаються службовим особам державних податкових інспекцій, а права, передбачені пунктами 5, 7 - 10 і 12 цієї ж статті, - тільки начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” який діяв на час  прийняття оскаржуваної ухвали встановлено, що  податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;  податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

Отже, законодавством України врегульовані питання в сфері оподаткування та на ДПІ покладено контролюючи функції в сфері оподаткування, за якими відповідна ДПІ зобов'язана у встановленому законом порядку проводити перевірки платників податків. За результатами перевірки складається акт перевірки та приймається рішення.

Таким чином, законодавством України було встановлено єдиний спосіб встановлення платником податків порушення законодавства в сфері оподаткування, як проведення контролюючим органом відповідної перевірки, складання акта перевірки та прийняття відповідного рішення.

Наявні у справі матеріали не свідчать що ДПІ у Київського району м. Одеси виконала приписи наведених законів, встановила у законний спосіб наявність податкового боргу платника податків ( банкрута) перед бюджетами та державними цільовими фондами, а відтак нехтуючи вимогами Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не  має претендувати на стадії припинення провадження у справі бути кредитором по справі при відсутності у банкрута податкового боргу податкових зобов'язань.

Що стосується тверджень ДПІ про  порушення судом вимог  ч.3 ст. 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” то судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що за приписами наведеної норми боржник може звернутися до господарського суду при наявності ознак неплатоспроможності, до яких частиною 3 статті 6 вказаного Закону віднесено, зокрема, безспірність грошових вимог, чи погрозі неплатоспроможності у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом (частина 5 статті 7 зазначеного Закону). Зазначеної правової позиції дотримується Вищій господарський  суд України, зокрема у постанові від 09 грудня 2009р. № Б-39/08-09.

Посилання апелянта  на відсутність документів, що  підтверджують безспірність вимог кредиторів, зокрема, виконавчих документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, також є безпідставним, оскільки із заявою про порушення справи про банкрутство звернувся саме боржник, що свідчить про визнання ним обставин наявності боргу, а тому у даному випадку  не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 27.10.2009 у справі № 5/65-09.

Наведене вище, свідчить про обґрунтованість прийнятої оскаржуваної ухвали господарським судом та унеможливлює задоволення скарги, оскільки саме відповідні процесуальні дії суду що передумовлені п.6 ст. 31, п.2 ст.32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” виконані в повному обсязі, та в матеріалах справи відсутні докази того, що Приватне підприємство „Кельміс” платоспроможне та може погасити заборгованість перед кредитором.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги, які не задоволені за недостатністю майна вважаються погашеними, а також якщо не залишалось майна для задоволення вимог кредиторів, то така юридична особа повинна бути ліквідована.

Відповідно до п.6 ст.31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно приписів п.2 ст. 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишалось майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, згідно приписів п.1 ст.5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справи про банкрутство підвідомчі арбітражним судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

При розгляді справи в апеляційному порядку апелянт не спростував наявні в ухвалі суду обставини, а отже, відповідно до  вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, (в редакції Закону № 2453 ), забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що  оскаржувана ухвала суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому  підстави  для її зміни або скасуванню відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-106 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.11.2010 р. у справі № 7/387-10-3910 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси – без задоволення.

Постанова в порядку   ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя

Жеков В.І.

Судді

Картере В.І.

Пироговський В.Т.

Повий текст постанови підписано 25.03.2011р.