Рішення

від 31.01.2011 по справі 19/223-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/223-10     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р.                                                                          Справа № 19/223-10     

За позовом  Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Аеросвіт», с. Гора;

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг», м. Бориспіль;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на

стороні відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Догляд», с. Гора;

про               визнання недійсним договору                   

                                                                                                      Суддя   Т.П.Карпечкін

Представники:

від позивача:        Бугмій О.О. (довіреність № 169-2010 від 29.12.2010 р.);

від відповідача:    Гребенченко О.В. (довіреність б/н від 30.08.2010 р.);

від третьої особи: Повар О.М. (довіреність  від 28.12.2010 р.).  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

         Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Аеросвіт» (надалі –позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»(далі –відповідач) про визнання недійсним договору.

         Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в Стандартній угоді ІАТА з наземного обслуговування (Спрощена процедура) № 09-038 у формі Додатку В                від 30.01.2004 р., в порушення вимог ст.ст. 189, 198 Господарського кодексу України та ст. 192, 524 Цивільного кодексу Україна, укладеної між ЗАТ «Авіакомпанія Аеросвіт»та ТОВ «Аерохендлінг»,  плата за послуги, які визначені в угоді, встановлена в іноземній валюті –доларах США, а отже вказана угода має бути визнана судом недійсною з моменту кладення, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки укладена угода не відповідає вимогам закону.

        Ухвалою від 02.11.2010 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/223-10 та призначив її розгляд на 15.11.2010 р.

        Представник позивача у судове засідання 15.11.2010 р. не з'явився, витребувані судом документи не подав.

        Присутній у судовому засіданні 15.11.2010 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що доводи позивача, наведені у позовній заяві, не відповідають вимогам чинного законодавства України та обставинам справи, оскільки в рахунках, які виставлялись позивачу на підставі оспорюваної угоди, ціна за надані послуги визначалась у національній валюті України –гривнях, що відповідає приписам ч. 2 ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦК України та вимогам п. 3.1. укладеної сторонами угоди. Також відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності, що, відповідно до ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови в позові.  

        Ухвалою від 15.11.2010 р. суд відклав розгляд справи на 29.11.2010 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та неподанням витребуваних судом документів.

        Представники сторін у судове засідання 29.11.2010 р. не з'явились про причини неявки господарський суд не повідомили.

        Ухвалою від 29.11.2010 р. суд відклав розгляд справи на 13.12.2010 р.

        13.12.2010 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло клопотання № 1-246вп. від 09.12.2010 р. про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Догляд», оскільки відповідач повідомив позивача про відступлення права вимоги за оспорюваним договором на користь вказаної особи, а тому рішення у даній справі може вплинути на права та інтереси ТОВ «Догляд.

        Присутній у судовому засіданні 13.12.2010 р. представник позивача просив задовольнити клопотання про залучення третьої особи –ТОВ «Догляд».

        Однак, на даній стадії розгляду справи суд залишив клопотання позивача без розгляду, оскільки відсутні відомості щодо місцезнаходження ТОВ «Догляд», що, в свою чергу, робить неможливим повідомлення останнього про час і місце розгляду справи.

        Представник відповідача у судове засідання 13.12.2010 р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

        Ухвалою від 13.12.2010 р. суд відклав розгляд справи на 21.12.2010 р.

        15.12.2010 р. позивач надав через канцелярію господарського суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підтвердження місцезнаходження ТОВ «Догляд».

        У судовому засіданні 21.12.2010 р. представник позивача наполягав на задоволенні клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьої особи –ТОВ «Догляд».

        Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

        Ухвалою від 21.12.2010 р. суд задовольнив клопотання позивача, залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Догляд»(надалі –третя особа) та відклав розгляд справи на 20.01.2010 р.

19.01.2011 р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшло уточнення до позовної заяви № 1-007 від 17.01.2011 р., в якому останній просить додатково визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду від 31.12.2009 р., яка безпосередньо стосується Додатку В до Стандартної угоди ІАТА з наземного обслуговування (Спрощена процедура) № 09-038 від 30.01.2004 р., так як продовжувала дію Додатку В до 01.04.2010 р. При цьому, у п.п. 1.3.1., 1.3.2. Додаткової угоди від 31.12.2009 р., ціни як і в Додатку В, встановлені в іноземній валюті –у доларах США.

        Крім того, позивач 19.01.2011 р. через загальний відділ господарського суду також подав заперечення на відзив відповідача № 1-008 від 17.01.20101 р., в якому заперечив проти застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що Стандартна угода ІАТА з наземного обслуговування (Спрощена процедура) № 09-038 у формі Додатку В від 30.01.2004 р. та Додаткова угода від 31.12.2009 р. діяли до 01.04.2010 р.

        Присутній у судовому засіданні 20.01.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень у повному обсязі.

        Представник відповідача проти позову з урахуванням поданих уточнень заперечив з підстав, раніше наведених у відзиві на позовну заяву.

        Представник третьої особи у судовому засіданні подав письмове пояснення по суті спору, в яких підтримав позицію відповідача,викладену у відзиві на позовну заяву.

        Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва на 31.01.2011 р. для підготовки повного тексту рішення.            

         Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

        30.01.2004 р. між Закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Аеросвіт» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»(відповідач) було укладено Стандартну угоду ІАТА з наземного обслуговування (Спрощена процедура)  № 09-038 у формі Додатку В.

        Відповідно до п.1.2. плата за послуги, що зазначені в Угоді, встановлені у доларах США.

        Крім того, 31.12.2009 р. між сторонами була укладена додаткова угода, згідно з умовами якої сторони домовились продовжити до 01 квітня 2010 року дію Стандартної угоди ІАТА з наземного обслуговування (Спрощена процедура) № 09-038 у формі Додатку В та починаючи з 15 лютого 2010 р. встановили розмір плати за одного пасажира відправленого з аеропорту «Бориспіль», що складає грошовий гривневий еквівалент 02,50 доларів США (без ПДВ) за курсом НБУ на дату виставлення рахунку.

        При цьому, п. 3.1. Угоди № 09-038 від 30.01.2004 р. у формі Додатку В передбачено, що двічі на місяць, до 5 та до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, відповідач, надає представнику позивача під розпис рахунок за пасажирське обслуговування за першу та другу половини місяця, Оплата цих рахунків повинна бути здійснена Позивачем протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дати отримання рахунку. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з діючим законодавством України. Переведення доларів США в національну валюту України здійснюється за курсом Національного банку України на день оплати.

        Згідно  ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

        Відповідачем до матеріалів справи додані рахунки-фактури, що виставлялись для оплати позивачу та з яких вбачається, що сума до сплати за послуги, надані за угодою,  визначалась у грошовій одиниці України –гривні.

        Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

        Згідно ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

        Отже, істотними умовами кредитного договору, як господарського договору, відповідно до чинного законодавства, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

        Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

        Згідно з приписами ч. 2 ст. 524, ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

        Таким чином, чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти, лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

        Як свідчать матеріали справи та не було спростовано позивачем, в усіх рахунках, які складались відповідно до угоди сума до сплати визначалась виключно у грошовій одиниці України - гривні, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України.

        Отже, визначення сторонами господарського обороту грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті законодавству не суперечить, оскільки не є тотожнім визначенню ціни в договорі, безпосередньому вираженню грошового зобов'язання, виконанню зобов'язання шляхом здійснення розрахунку, а тому не може визнаватись підставою для визнання Стандартної угоди ІАТА з наземного обслуговування (Спрощена процедура) № 09-038 у формі Додатку В від 30.01.2004 р. та Додаткової угоди  від 31.12.2009 р. недійсними.

        Крім того, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

        Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу).

        В силу ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України  перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

        Відповідно до п. 28 Постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9 перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

        Як вбачається з матеріалів справи, Стандартну угоду ІАТА з наземного обслуговування (Спрощена процедура) № 09-038 у формі Додатку В від 30.01.2004 р. було підписано безпосередньо позивачем –ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт», що свідчить про обізнаність останньої про умови укладеної угоди, починаючи з 30.01.2004 р.

        На підставі вищевикладеного,  суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо вимоги про  визнання недійсною Стандартної угоди ІАТА з наземного обслуговування (Спрощена процедура) № 09-038 у формі Додатку В від 30.01.2004 р. сплив 30.01.2007 р.

        Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

         При цьому, ТОВ «Аерохендлінг»заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про визнання недійсною Стандартної угоди ІАТА з наземного обслуговування (Спрощена процедура) № 09-038 у формі Додатку В від 30.01.2004 р., що також є підставою для відмови в позові в цій частині.   

        Виходячи з вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже задоволенню не підлягають.

        Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на позивача.

        На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

        В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

        Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                        Т.П. Карпечкін

Повне рішення складено  та підписано 03.02.2011 р.