Рішення

від 18.02.2011 по справі 12/015-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/015-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2011 р.                                                                  Справа № 12/015-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «Каалбай Логістикс»

до             товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»

про               стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача:      Тогобицький Д.В. –представник (довіреність від 27.01.2011 року);

від відповідача:  Мокроусова Т.С. –представник (довіреність від 20.05.2010 року),

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Каалбай Логістикс»(далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору №01-01/09 від 01.03.2009 року (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу транспортно-експедиційні послуги, а відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі надані послуги оплачувати.

Відповідач надані послуги оплатив частково, а саме в сумі 3 961 195,16 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 551 100,01 грн., 35 895,04 грн. пені, три проценти річних у розмірі 7 619,93 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 20 527,06 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2011 року, справу призначено до розгляду 01 лютого 2011 року.

01 лютого 2011 року представник відповідача подав зустрічний позов про визнання договору транспортного експедирування недійсним. На підставі п. п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов з доданими до нього документами повернуто без розгляду відповідачу за первісним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15 лютого 2011 року.

15 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги. У зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем у сумі 100 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9747 від 14.02.2011 року та №0000000001 від 15.02.2011 року, просив провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 100 000,00 грн. припинити, стягнути з відповідача 451 100,01 грн. основного боргу, 35 895,04 грн. пені, три проценти річних у розмірі 7 619,93 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 20 527,06 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просила розстрочити оплату заборгованості. Представник позивача проти розстрочки виконання рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено перерву до 18 лютого 2011 року.

18 лютого 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

01 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Каалбай Логістикс»(далі –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»(далі –відповідач) був укладений договір транспортного експедирування №01-01/09 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів відповідача, а відповідач зобов'язувався своєчасно та в повному обсязі надані послуги оплачувати.

Позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на суму 3 961 195,16 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі робіт (надання послуг), копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач надані послуги оплатив частково, а саме в сумі 3 410 095,15 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензіями №33 від 28.01.2010 року та №54 від 12.02.2010 року. Разом з тим, відповідач заборгованість перед позивачем не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 551 100,01 грн., 35 895,04 грн. пені, три проценти річних у розмірі 7 619,93 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 20 527,06 грн.

15 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги, у зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем, просив стягнути з відповідача 451 100,01 грн. основного боргу, 35 895,04 грн. пені, три проценти річних у розмірі 7 619,93 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 20 527,06 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч. 4 цієї статті, допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України закріплено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Представник відповідача проти наявності заборгованості перед позивачем у сумі 451 100,01 грн. не заперечував.

Таким чином, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 451 100,01 грн. обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 35 895,04 грн. пені, три проценти річних у розмірі 7 619,93 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 20 527,06 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.4 договору, оплата послуг, наданих позивачем, здійснюється на підставі рахунків, що надаються позивачем відповідачу з доданням залізничних накладних або інших товаросупровідних документів протягом 20 календарних днів з моменту їх вручення, але не пізніше 25 днів з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 4.3.4 договору передбачено, що за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 20 квітня 2010 року до 20 жовтня 2010 року, розмір заборгованості у розмірі 551 100,01 грн., облікову ставку Національного банку України, що у період з 20.04.2010 року до 07.06.2010 року становила 10,25 % (Постанова НБУ від 10.08.2009 №468), з 08.06.2010 року до 07.07.2010 року становила 9,5 % (Постанова НБУ від 07.06.2010 р. №259), з 08.07.2010 року до 09.08.2010 року становила 8,5 % (Постанова НБУ від 07.07.2010 р. №320), з 10.08.2010 року до 20.10.2010 року становила 7,75 % (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. №377), то розмір пені становить 31 135,78 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 20.04.2010 року до 21.10.2010 року у 2010 році: у травні –99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні –99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні –99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні –101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні – 102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні –100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.) враховуючи, що розмір заборгованості становив 551 100,01 грн., становить 30 750,41 грн. (за розрахунком суду).

Позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 20 527,06 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Прострочення платежу з 20.04.2010 року до 21.10.2010 року складає 185 днів, тому три проценти річних від суми 551 100,01 грн. складають 5 650, 68 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на юридичні послуги.

          Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки представником позивача не надано суду документів, що підтверджують здійснення позивачем оплати витрат на юридичні послуги, суд вважає позовну вимогу про стягнення цих витрат з відповідача недоведеною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

15 лютого 2011 року представник відповідача у судовому засіданні просила розстрочити оплату заборгованості наступним чином: суму заборгованості стягнути рівними частинами: до 15 березня 2011 року, до 25 березня 2011 року, до 15 квітня 2011 року, до 25 квітня 2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Представник позивача проти розстрочки виконання рішення не заперечував.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 4 ст. 306, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 712, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», ч. 5 ст. 49, ч. 1 ст. 121, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу припинити.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Каалбай Логістикс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»про стягнення заборгованості у розмірі 520 142,04 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бучанський завод склотари»(08292, Київська обл., м. Буча, вул. Кірова, 84, код 30530431) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Каалбай Логістикс»(65026. м. Одеса, вул. Буніна, 10, код 34674186) 451 100,01 грн. (чотириста п'ятдесят одну тисячу сто грн. 01 коп.) суми основного боргу; 31 135,78 грн. (тридцять одну тисячу сто тридцять п'ять грн. 78 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 5 650,68 грн. (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят грн. 68 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 30 750,41 грн. (тридцять тисяч сімсот п'ятдесят грн. 41 коп.); 6 183,48 грн. (шість тисяч сто вісімдесят три грн. 48 коп.) витрат на сплату державного мита; 235,32 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 32 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення наступним чином:

131 263,92 грн. (сто тридцять одна тисяча двісті шістдесят три грн. 92 коп.) –до 15 березня 2011 року;

131 263,92 грн. (сто тридцять одна тисяча двісті шістдесят три грн. 92 коп.) –до 25 березня 2011 року;

131 263,92 грн. (сто тридцять одна тисяча двісті шістдесят три грн. 92 коп.) –до 15 квітня 2011 року;

131 263,92 грн. (сто тридцять одна тисяча двісті шістдесят три грн. 92 коп.) –до 25 квітня 2011 року.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

 Суддя                                                                                Дьоміна С.Ю.