Рішення

від 07.12.2010 по справі 5/207-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 5/207-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія ”АХА Страхування” в особі Запорізької філії ПАТ “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Запоріжжя

до

Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”, м. Фастів

третя особа

ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про

стягнення  26616,40 грн.

за участю представників:

позивача:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

відповідача:

Артюхова О.П. –дов. від 25.01.2009р. № 179

третьої особи:

не з’явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

            суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія ”АХА Страхування” в особі Запорізької філії ПАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” (далі –Позивач) до Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (далі –Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ОСОБА_1 про стягнення 26616,40 грн. з яких 24990 грн. понесених витрат з виплати страхового відшкодування, 1414,84 грн. пені та 211,56 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на право регресу до відповідача про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП.

Відповідача письмовий відзив на позов не подав. Присутній в судовому засіданні представник усно заперечив проти позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних.

Позивач та третя особа належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка позивача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника позивача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.12.2009р. о 15 год. 10 хв. по вул. Набережна у місті Запоріжжі, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Honda Civic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував власник зазначеного транспортного засобу ОСОБА_3 та автомобіля ГАЗ 3110, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував власник зазначеного транспортного засобу ОСОБА_1.

З постанови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 3-299/10 від 08.02.2010р., копія якої залучена до матеріалів справи, вбачається, що  вищевказане ДТП трапилось з вини водія ОСОБА_4, який керуючи автомобілем ГАЗ 3110, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з  автомобілем Honda Civic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який отримав механічні пошкодження, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні вищезазначеного правопорушення, що призвело до ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України шляхом накладення штрафу.

Транспортний засіб Honda Civic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застраховано в ЗАТ “СК “АХА Страхування” (далі –Страховик) відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_3 (далі - Страхувальник) договору добровільного страхування наземного транспорту № 2738-а/09зп від 15.07.2009р. (далі - договір), відповідно до умов якого страховик зобов’язується при настанні страхового випадку здійснити оплату страхового відшкодування у терміни та на умовах передбачених договором.  

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3325 від 13.01.2010р. вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля Honda Civic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з врахуванням фізичного зносу автомобіля внаслідок його пошкодження при ДТП склала 29730 грн. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування здійсненого позивачем належна до виплати сума страхового відшкодування склала 26489 грн.

Позивач, як страховик, на виконання умов зазначеного договору згідно платіжних доручень № 241 від 22.01.2010р. та № 242 від 22.01.2010р. виплатив власнику пошкодженого автомобіля Honda Civic, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 страхове відшкодування у розмірі 26489 грн.

Отже, загальний розмір підтверджених фактичних затрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 26489 грн.

Статтею 27 Закону України „Про страхування” встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.   

Відповідно до ст. 993 Цивільного Кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат  переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право  зворотної  вимоги  (регресу)  до  винної  особи  у  розмірі виплаченого  відшкодування,  якщо  інший  розмір  не  встановлений законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя по справі № 3-299/10 від 08.02.2010р. встановлено порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що спричинило зіткнення вищезазначених транспортних засобів та встановлено його вину у скоєні правопорушення, котре призвело до ДТП і притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля ГАЗ 3110, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 застрахована у Акціонерному товаристві “Українська пожежно-страхова компанія” згідно полісу № ВС/9619329, яким передбачено ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду заподіяну майну у розмірі 25500 грн. та франшиза в розмірі 510 грн.

Статтею 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідальною особою за завдані збитки потерпілому в результаті ДТП, які відшкодовані позивачем, у даному випадку є Акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова компанія” відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9619329.

          Враховуючи те, що згідно вказаного полісу передбачено ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду заподіяну майну у розмірі 25500 грн. та франшиза в розмірі 510 грн. то відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу його фактичні затрат з виплати страхового відшкодування в межах своєї відповідальності визначеної полісом за мінусом франшизи.

Таким чином відповідач повинен відшкодувати позивачу 24990 грн. (25500грн. ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду заподіяну майну - 510 грн. франшиза).

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 24990  грн. витрат з виплати страхового відшкодування є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню нараховану на суму витрат останнього з виплати страхового відшкодування, яка за його розрахунком складає 1414,84 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладені норми матеріального права та враховуючи те, що між сторонами у справі відсутній укладений правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідача по відшкодуванню понесених позивачем витрат зі сплати страхового відшкодування у вигляді пені, вимоги позивача в цій частині є безпідставні.  

Крім того суд зазначає, що згідно ч. 17 ст. 9 Закону України „Про страхування” страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 933 ЦК України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як передбачено приписами п.п. 37.1, 37.2. ст. 37 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Вищевказаними нормами передбачені підстави стягнення пені саме у випадку прострочення страховиком зобов’язання по виплаті страхового відшкодування, а не відшкодування шкоди в порядку зворотної вимоги (регресу).

Також суд зазначає, що витрати позивача зі сплати страхового відшкодування на розмір яких останній нарахував пеню за своєю правовою природою є збитками, на які нарахування пені законодавством не передбачено.

У зв’язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1414,85 грн. пені є безпідставною, в зв’язку з чим суд відмовляє в її задоволенні.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 3% річних нарахованих на суму витрат останнього з виплати страхового відшкодування, які за його розрахунком складають 211,56 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку у відповідача не має грошового зобов‘язання перед позивачем в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки витрати позивача зі сплати страхового відшкодування, які непогашені відповідачем за своєю правовою природою є збитками на які нарахування 3% річних законодавством не передбачено, тому вимога про стягнення 3% річних в сумі 211,56 грн. є недоведеною та безпідставною в наслідок чого не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” (08500, Київська область, м. Фастів, площа Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія ”АХА Страхування” в особі Запорізької філії ПАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57 В, код ЄДРПОУ 26183400) 24990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев'яносто) грн. витрат з виплати страхового відшкодування, 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 90 коп. витрат зі сплаті державного мита та 221 (двісті двадцять одну) грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

                  Суддя                                                                      Подоляк Ю.В.