Рішення

від 22.03.2011 по справі 5023/493/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/493/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2011 р.                                                            Справа № 5023/493/11

вх. № 493/11

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Корчук І.І., за довіреністю б/н від 18.02.2011р.;

відповідача - не з`явився;    

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна", м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулиничівський хлібозавод", смт. Кулиничі Харківського району Харківської області      

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Рамірент Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Кулиничівський хлібозавод" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 48859,17грн., з яких: 38009,37грн. - заборгованість з орендної плати; 2330,09грн. - 3% річних; 8519,71грн. - сума збитків від інфляції. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

09.03.11 р. позивач через канцелярію суду надав уточнення розміру позовних вимог, в яких збільшує суму позову та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 48955,02грн., з яких: 38000,00грн. - заборгованість з орендної плати; 2329,51грн. - 3% річних; 8625,51грн. - сума збитків від інфляції.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі  збільшити розмір  позовних  вимог  за умови дотримання встановленого порядку досудового  врегулювання  спору у випадках, передбачених статтею 5 цього  Кодексу  в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних  вимог.  До  початку розгляду господарським судом справи  по  суті  позивач  має  право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2011р. позовні вимоги підтримав з урахуванням наданих ним уточнень до позовної заяви, також через канцелярію суду надав додаткові документи та письмові пояснення по справі (вх.№6488), які долучаються судом до матеріалів справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 22.03.2011р. не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 09.03.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

07.10.2008р. ТОВ "Рамірент Україна" (позивач по справі) передав, а ТОВ "Кулиничівський хлібозавод" (відповідач по справі) прийняв в тимчасове платне використання обладнання, а саме НА260РХ колінчатий телескопічний підйомник , серійний номер АD119174, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому - передачі №R-00000778 від 07.10.2008р. (арк.спр.13), підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до умов  акту прийому - передачі №R-00000778 від 07.10.2008р. відповідач взяв на себе повну матеріальну відповідальність за збереження взятого на себе обладнання та зобов"язався повернути його в справному стані та в обумовлений час. Ціна оренди одиниці за одиницю терміну та розрахункова сума за одиницю терміну становить 1700,00грн. з ПДВ на добу. Порядок нарахування орендної плати не нараховується на святкові дні та неділю.

Відповідач прийняв обладнання в справному стані та був ознайомлений  з правилами експлуатації .

Позивач свої зобов"язання перед відповідачем , за актом прийому - передачі №R-00000778 від 07.10.2008р. виконав в повному обсязі, передавши відповідачу в обумовлений час та у справному стані обладнання.

10.12.2008р. відповідач повернув позивачу  НА260РХ колінчатий телескопічний підйомник , серійний номер АD119174, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом повернення №010002423 від 10.12.2008р. (арк.спр.14), підписаний повноважними представниками сторін, проте, орендну плату за весь час користування орендованим  майном в повному обсязі не сплатив, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки банку від 25.09.2008р. та від 26.05.2009р. (арк.спр.17,20).

З наявного в матеріалах справи розрахунку орендної плати, вбачається, що відповідачу було нараховано орендну плату у розмірі 93500,00грн., в тому числі ПДВ: з 07.10.2008р. по 31.10.2008р. за 22 дні оренди  - 37400,00грн.; 3 01.11.2008р. по 31.11.2008р. за 25 днів оренди  - 42500,00грн., з 01.12.2008р. по 10.12.2008р., за 8 днів оренди  - 13600,00грн.  

В якості оплати орендної плати за тимчасову оренду обладнання , відповідачем були здійснені наступні оплати: 25.09.2008р. - 25500,00грн. та 26.05.2009р. - 30000,00грн.

Таким чином,  за ТОВ "Кулиничівський хлібозавод" рахується заборгованість у загальному розмірі 38000,00грн., в тому числі ПДВ.

Позивач направив на адресу відповідача претензію (вих.№56-Р від 22.06.2010р.) з вимогою сплатити наявну у нього заборгованість у семиденний строк з моменту отримання  даної претензії.  

10.07.2010р. відповідач отримав зазначену вище претензію про сплату наявної у нього заборгованості , про що свідчить наянве в матеріалах справи поштове повідомлення (арк.спр.49), проте залишив її без відповіді та без виконання, в матеріалах справи справи  докази  виконання претензії  відсутні.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

          Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України,  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами  договору  є  умови  про  предмет договору, умови,  що визначені законом як  істотні  або  є  необхідними  для договорів даного виду,  а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір  укладається  шляхом  пропозиції  однієї   сторони укласти  договір  (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо  сторони  домовилися  укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма,  такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Статтею 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір  є  укладеним  з  моменту  одержання  особою,  яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо  відповідно  до  акта  цивільного  законодавства  для укладення  договору  необхідні  також передання майна або вчинення іншої дії,  договір є укладеним з моменту  передання  відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.ст. 641, 642 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи,  яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Якщо особа,  яка одержала пропозицію  укласти  договір,  у межах  строку  для  відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору  (відвантажила  товари,  надала  послуги, виконала  роботи,  сплатила  відповідну  суму  грошей  тощо),  яка засвідчує  її  бажання  укласти  договір,  ця  дія  є   прийняттям пропозиції,  якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Дії ТОВ "Рамірент Україна" з надання обладнання в користування ТОВ "Кулиничівський хлібозавод" , дії відповідача по прийняттю зазначеного обладнання та користування ним протягом певного періоду за визначену плату свідчать про те , що у відповідача виник обов"язок по оплаті за користування обладнанням , наданим позивачем.

Як вбачається з акту прийому - передачі №R-00000778 від 07.10.2008р. , сторонами було досягнуто усіх істотних умов, а саме стосовно об"єкту оренди - НА260РХ колінчатий телескопічний підйомник , серійний номер АD119174; орендної плати - 1700,00грн. за добу; порядок нарахування орендної плати - не нараховується за святкові дні та у неділю, умов користування тощо.

Вищевикладені обставини свідчать про укладення між сторонами правочину , що містить ознаки договору оренди , який у відповідності до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України є підставою для виникнення у його сторін прав і обов"язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом  5 цієї ж статті передбачено, що плата  за  користування  майном вноситься щомісячно,  якщо інше не встановлено договором.

Оскільки сторони не погодили порядок сплати , відповідно до до п.5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата  за  користування  майном повинна була вноситись щомісячно.

Як вже було зазначено вище , з метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію, яка була залишена останнім без виконання та станом на момент розгляду справи наявна у відповідача перед позивачем заборгованість не сплачена.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у сумі 38000,00грн., документів, що спростовували викладене у позові,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 38000,00грн., заборгованості , належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

В силу вимог  ст.625 Цивільного кодексу України, боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України , якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк   (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п.3 ст.254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями , спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2329,51 грн. та 8625,51 грн.  інфляційних витрат, нарахованих вірно за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

З огляду на вказане , суд вважає обгрунтованими та доведеними позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 254, 525, 530, 598, 625, 629, 638-642, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду судом.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулиничівський хлібозавод" (62404, Харківська область, Харківський район, смт.Кулиничі, вул.Шкільна, 17, код ЄДРПОУ 35604220, р/р 26008000126074 в філії ВАТ "Укрексімбанк", м.Харків , МФО 351618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамірент Україна" (04074, м. Київ, вул.Бережанська, 9, код ЄДРПОУ 32664239, р/р 26004101127820 в Київській регіональній дирекції "Райффайзен банк Аваль", МФО 322904)  заборгованості у розмірі 48955,02грн., з яких: 38000,00грн. - заборгованість з орендної плати; 2329,51грн. - 3% річних; 8625,51грн. - сума збитків від інфляції, а також 489,55грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 25.03.2011р.

Справа №5023/493/11.