Рішення

від 22.03.2011 по справі 11/62-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/62-Д

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" березня 2011 р. Справа № 11/62-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Маріщенко Л.О.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Єфіменко В.С. ( голова правління протокол № 7 від 25.08.09р.)

від відповідача Сироватко Ю.А. ( довіреність від 01.02.11)

від третьої особи ( ВДВС Житомирської області) - не з'явився

від третьої особи ( ГУЮ у Житомирській області) - не з'явився  

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" (м. Овруч)  

до Відділу державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції (м. Овруч)

за участю третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог  на предмет спору:

1) Відділ державної виконавчої служби Житомирської області ( м. Житомир)

2) Головного управління юстиції у Житомирській області ( м. Житомир)

про розірвання договору від 24.03.2007р., стягнення 35085,00 грн., зобов'язання звільнення приміщення

Позивачем пред'явлено позов про розірвання договору про відповідальне зберігання майна, укладеного з відповідачем 24.03.07р., стягнення з відповідача на його користь 35085 грн. боргу за даним договором за період з березня 2007р. по грудень 2009р. та зобов'язання відповідача звільнити приміщення, що належить ВАТ "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" за адресою Житомирська область, м. Овруч, вул. Леніна, 72, від займаних матеріальних цінностей, належних ВДВС Овруцького районного управління юстиції, посилаючись на грубе порушення відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором щодо отримання плати.

09.08.10р. відповідач надав відзив , в якому позов не визнає, зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 937 ЦК України, договір зберігання  укладається у письмовій формі у випадках, встановлених ст. 208 цього кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений  у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Таким чином, відповідач зазначає, що договір про відповідальне зберігання майна, на яке звернуте стягнення органом державної виконавчої служби, та про надання послуг, які пов'язані з його зберіганням від 24.03.07р. буде дійсним при дотриманні письмової форми договору та наявності факту передачі та прийняття речі на зберігання.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу незрозуміло, які речі знаходились на зберіганні у позивача та як проводився розрахунок ціни позову.

Ухвалою суду від 23.11.10р. до участі в справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Житомирської області та Головне управління юстиції у Житомирській області.

Представником третіх осіб в судове засідання 25.01.11р. надані письмові пояснення, в яких зазначено, що згідно актів виконаних робіт від 30.01.07р., 28.02.07р., 29.03.07р. платіжним дорученням  № 1248 від 27.06.07р. Головне управління юстиції в Житомирській області здійснило перерахунок коштів в сумі 3103,02 грн. за січень, лютий та березень 2007р. ВАТ "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів"  за послуги  по зберіганню арештованого майна для відділу ДВС Овруцького районного управління юстиції. Вважають, що вимоги позивача щодо оплати послуг по зберіганню за договором від 24.03.07р. необґрунтовані, тому просять відмовити в позові.

Крім того, в поясненнях зазначено, що проведеною перевіркою 21.12.10р. відділом ДВС Овруцького РУЮ та Митницею спільної інвентаризації  наявного арештованого майна, яке перебувало на зберіганні у ВАТ "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму  16945,43 грн.

Ухвалою суду від 25.01.11р.  провадження у справі було зупинено.

23.02.11р. суд поновив провадження по даній справі.

Представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач позов не визнає.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За клопотанням сторін спір розглянутий у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В позовній заяві позивач зазначає, що між сторонами був укладений  договір від 24.03.07р.  про відповідальне зберігання майна, на яке звернено стягнення органом державної виконавчої служби, та про надання послуг, які пов'язані з його зберіганням.

Згідно п. 1.1 договору, відповідач доручає, а позивач приймає на відповідальне зберігання майно, вилучене державними виконавцями, до вирішення питання його продажу на прилюдних торгах, аукціонах, повернення його боржникові або передачі стягувачу.

Згідно п. 3.1 договору, винагорода позивача за виконання обов'язків за цим договором за один місяць, з урахуванням податку на додану вартість, складає 1% від вартості переданого на зберігання майна.

Пункт 3.2 договору встановлює обов'язок відповідача сплатити позивачу винагороду та витрати, що підлягають відшкодуванню у зв'язку з відповідальним зберіганням, на підставі виставленого рахунку.

Посилаючись на те, що  в період з березня 2007р. по грудень 2009р. включно відповідач заборгував позивачу 35085 грн. коштів з оплати послуг зберігання, позивач просить суд розірвати укладений договір та стягнути з відповідача вартість наданих послуг по зберіганню в розмірі 35085 грн.

Також позивач просить зобов'язати відповідача звільнити приміщення надане для зберігання згідно договору.

Оцінивши в сукупності матеріали справ, суд встановив наступне.

Між сторонами 24.03.07р. дійсно був укладений договір  про відповідальне зберігання майна, на яке звернено стягнення органом державної виконавчої служби, та про надання послуг, які пов'язані з його зберіганням.     

Згідно п. 1.1 договору відділ доручає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання майно, вилучене державними виконавцями, до вирішення питання його продажу на прилюдних торгах, аукціонах, повернення його боржникові або передачі стягувачу.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони зобов'язуються надавати необхідну інформацію та документи зберігачу щодо майна, яке передається на відповідальне зберігання згідно цього договору, складати акти приймання-передавання, як при прийманні на відповідальне зберігання арештованого майна, так і при його поверненні відділу.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що винагорода зберігача за виконання обов'язків за цим договором за один місяць, з урахуванням податку на додану вартість, складає 1 відсоток вартості переданого на зберігання майна.

Винагорода та витрати зберігача, що підлягають відшкодуванню сплачуються відділом на відповідний рахунок зберігача, на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона  ( зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною ( поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 937 ЦК України, договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках , встановлених ст. 208 цього кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчено розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Однак, до матеріалів справи не додано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач надавав позивачу майно для зберігання, зокрема відсутні акти приймання-передачі  майна.

Даний факт, також підтверджується постановою  про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.03.10р. винесеної старшим помічником Овруцького міжрайонного прокурора молодшим радником юстиції Ніконович Л.А., в якій зазначено, що  будь-яких актів приймання-передачі майна на збереження ВАТ "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" не надавалось, яке майно  зберігалось на складах і в якій кількості не відомо.

У зв'язку з відсутністю актів приймання передачі майна , в яких мало бути зазначено, яке саме майно і в якій кількості передається на зберігання , а також зазначена його вартість неможливо з'ясувати розмір винагороди, так як згідно п. 3.1 договору, винагорода  за зберігання майна становить 1% вартості переданого на зберігання майна.

Таким чином, позивачем не доведено суду факту надання відповідачу послуг зі збереження майна, а також не встановлений виконання сторонами укладеного договору від 24.03.07р.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 35085 грн. боргу.

Також, позивач просить розірвати укладений між сторонами договір від 24.03.07р. про відповідальне зберігання майна, на яке звернено стягнення органом державної виконавчої служби, та про надання послуг, які пов'язані з його зберіганням.

25.02.10р. позивачем була направлена відповідачу вимога про перерахування коштів в сумі 37122,37 грн. за зберігання майна. В разі незадоволення даної вимоги, позивач зазначив, що буде вжито заходів щодо примусового стягнення суми боргу та розірвання договору в судовому порядку.

Згідно ст. 651 ЦК України, договір  може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок  завданої цим шкоди друга сторона  значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Судом встановлено, що сторонами було порушено істотні умови даного договору, а саме сторонами не були складені акти приймання-передачі майна, як при прийманні на відповідальне зберігання арештованого майна, так і при його поверненні відділу.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимогу позивача в частині розірвання договору про відповідальне зберігання майна від 24.03.07р.

В задоволенні вимоги позивача про звільнення  відповідачем приміщення ВАТ "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" за адресою Житомирська область, м. Овруч, вул. Леніна, 72 від займаних матеріальних цінностей суд відмовляє, так як позивачем не доведено в судовому порядку, що ним приймалось від відповідача майно на зберігання.

Відповідно до ст. 33, 34  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд задовольняє позов в частині розірвання договору відповідального зберігання, укладеного між сторонами 24.03.07р. та відмовляє в іншій частині позову.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір від 24.03.2007р. про відповідальне зберігання майна, на яке звернено стягнення органом державної виконавчої служби, та про надання послуг, які пов'язані з його зберігання укладений між Відкритим акціонерним товариством "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" ( 11101, Житомирська область, м. Овруч, вул. Леніна, 72, код 00953987) та Відділом Державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції  ( 11100, Житомирська область, м. Овруч, вул. Радянська, 31-а, код 34799223).

3. Стягнути з  Відділу Державної виконавчої служби Овруцького районного управління юстиції  ( 11100, Житомирська область, м. Овруч, вул. Радянська, 31-а, код 34799223) на користь  Відкритого акціонерного товариства "Овруцька реалізаційна база хлібопродуктів" ( 11101, Житомирська область, м. Овруч, вул. Леніна, 72, код 00953987)  - 42,50 грн. витрат по оплаті державного мита, 78,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його прийняття. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Маріщенко Л.О.

                                                         Дата підписання  24.03.2011 р.       

Віддрукувати:  

1 - в справу

2, 3 - сторонам ( рек. з повід.)

4, 5 - третім особам