Рішення

від 15.03.2011 по справі 8/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/199-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р.                                                                  Справа № 8/199-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при помічнику судді Подима Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-стиль», ідентифікаційний код: 31245621, місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Новий стиль», ідентифікаційний код: 35752453, місцезнаходження: 08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Пайова, 24,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: Залізняк Т.М., яка діє на підставі довіреності від 10.11.2010 року;

від відповідача: Канарський В.О., який діє на підставі довіреності від 18.08.2010 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Роза-стиль»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Новий стиль»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 02.03.2009 року за № 2-09 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 369 581,75 грн. (триста шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 75 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 45 905,96 грн. (сорок п'ять тисяч дев'ятсот п'ять гривень 96 коп.), 3-х процентів річних у сумі 14 136,57 грн. (чотирнадцять тисяч сто тридцять шість гривень 57 коп.) та судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 369 581,75 грн. (триста шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 75 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 45 905,96 грн. (сорок п'ять тисяч дев'ятсот п'ять гривень 96 коп.), 3-х процентів річних у сумі 14 136,57 грн. (чотирнадцять тисяч сто тридцять шість гривень 57 коп.).

Відповідно до ухвали від 28.12.2010 року порушено провадження у справі №8/199-10 та призначено її розгляд на 14.01.2011 року.

14.01.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 28.12.2010 року щодо надання додаткових письмових доказів, дав пояснення та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача у судове засідання 14.01.2011 року не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Відповідач вимог ухвали суду від 28.12.2010 року не виконав. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2011 року розгляд справи відкладено на 25.01.2011 року.

21.01.2011 року до суду через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про уточнення до позовної заяви в частині уточнення змісту позовних вимог.

24.01.2011 року до суду через канцелярію суду надійшло клопотання Відповідача, яке за реєстровано за вхідним номером 1008, про витребування у Позивача додаткових письмових доказів. Дане клопотання Відповідача ухвалою суду від 25.01.2011 року задоволено.

25.01.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 14.01.2011 року щодо надання додаткових письмових доказів, дав пояснення та просив позов задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача у судове засідання 14.01.2011 року не з'явився повідомивши через канцелярію суду шляхом подання письмового клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю з'явитись в суд, яке зареєстровано 24.01.2011 року за вхідним номером 1009. Відповідач вимог ухвали суду від 28.12.2010 року та від 14.01.2011 року не виконав. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2011 року розгляд справи відкладено на 08.02.2011 року.

08.02.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 25.01.2011 року, дав пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник Відповідача у судове засідання 08.02.2011 року з'явився, дав пояснення, проти позову заперечував, вимоги ухвал суду від 28.12.2010 року, від 14.01.2011 року та від 25.01.2011 року не виконав. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2011 року розгляд справи відкладено на 15.02.2011 року.

08.02.2011 року від Відповідача надійшла заява про продовження строку розгляду справи, яка ухвалою суду від 08.02.2011 року задоволена шляхом продовження розгляду справи до 15.03.2011 року.

15.02.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який частково виконав вимоги ухвали суду від 08.02.2011 року, дав пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі. Від представника Позивача 15.02.2011 року надійшло через канцелярію суду за вхідним номером 2256 клопотання про повернення оригіналів документів, які Позивачем надавались суду на вимогу попередніх ухвал суду. Дане клопотання Позивача задоволено частково шляхом винесення ухвали від 15.02.2011 року про повернення оригіналів документів після завершення розгляду справи по суті та вступу рішення в законну силу в зв'язку з тим, що Позивач не надав суду в повному обсязі копії всіх документів, оригінали яких долучив до матеріалів справи, та Відповідач при розгляді справи в обґрунтування свої заперечень ставив під сумнів наявність таких документів. Представник Відповідача у судове засідання 15.02.2011 року з'явився, дав пояснення, проти позову заперечував, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, вимоги ухвал суду від 28.12.2010 року, від 14.01.2011 року, від 25.01.2011 року та від 15.02.2011 року виконав частково. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2011 року розгляд справи відкладено на 01.03.2011 року.

01.03.2011 року від Позивача надійшла заява про продовження строку розгляду справи, яка ухвалою суду від 01.03.2011 року задоволена шляхом продовження розгляду справи до 30.03.2011 року.

01.03.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвал суду від 13.01.2011 року, від 25.01.2011 року, від 08.02.2011 року та від 15.02.2011 року, дав пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі. 01.03.2011 року до суду від представника Позивача надійшло через канцелярію суду за вхідним номером 3040 клопотання про витребування документів. В задоволення даного клопотання Позивача ухвалою суду від 01.03.2011 року відмовлено, в зв'язку з тим, що у Відповідача в попередніх судових засіданнях не було будь-яких сумнівів щодо наявності зазначених у вказаному клопотанні оригіналів документів. Представник Відповідача у судове засідання 01.03.2011 року не з'явився, про причини неявки не повідомив будучи повідомленим про день і час розгляду справи, вимоги ухвал суду від 13.01.2011 року, від 25.01.2011 року, від 08.02.2011 року та від 15.02.2011 року в повному обсязі не виконав. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2011 року розгляд справи відкладено на 15.03.2011 року.

15.03.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який дав пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник Відповідача у судове засідання 15.03.2011 року з'явився, дав пояснення, проти позову заперечував, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі, вимоги ухвал суду від 28.12.2010 року, від 14.01.2011 року, від 25.01.2011 року, від 15.02.2011 року та від 01.03.2011 року виконав частково. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 15.03.2011 року.   

Згідно з роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача і Відповідача та дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

02.03.2009 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки за № 2-09 (далі по тексту: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

За умовами даного Договору, Позивач зобов'язувався поставити Відповідачу товар на загальну суму 646095,20 грн. (шістсот сорок шість тисяч дев'яносто п'ять гривень 20 коп.), з яких 107682,53 грн. (сто сім тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 53 коп.) податок на дону вартість, а Відповідач зобов'язувався прийняти цей товар та відповідно до п.4.1. Договору протягом 10-ти днів починаючи з дня отримання товару оплатити його, але не пізніше 29.12.2009 року.

Цей же Договір у п.п.3.2., 3.3. передбачає, що Покупець (Відповідач) має право протягом 3-х місяців повернути Продавцю (Позивачу) товар у випадку виявлення його невідповідності специфікації, повноти, маркуванню, стандартам або технічним умовам.    

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору 02.03.2009 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 646095,20 грн. (шістсот сорок шість тисяч дев'яносто п'ять гривень 20 коп.), з яких 107682,53 грн. (сто сім тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 53 коп.) податок на дону вартість, що підтверджено видатковою накладною № РН-00044/1 від 02 березня 2009 року на суму 646 095,20 грн. (шістсот сорок шість тисяч дев'яносто п'ять гривень 20 копійок), включаючи ПДВ –107 682,53 грн., копія якої міститься в матеріалах справи.

Проте, після прийняття у Позивача товару Відповідач на виконання умов п.п.3.2., 3.3. Договору з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України 07.04.2009 року передав відповідно до видаткової накладної (повернення) від 07.04.2009 року за №ВП-0000001 Позивачу частину товару на загальну суму 299577,47 грн. (двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім гривень 47 коп.), з якої 49929,58 грн. (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 58 коп.) податок на додану вартість, в зв'язку з виявленням невідповідності товару умовам специфікації, повноти, маркуванню, стандартам та технічним умовам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість Відповідача перед Позивачем після повернення Відповідачем Позивачу частини товару станом на 08.04.2009 року складала 346517,73 грн. (триста сорок шість тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 73 коп.).

Відповідач в порушення вимог п.4.1. Договору, ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України розрахувався з Позивачем після 08.04.2009 року за отриманий товар частково шляхом перерахування Позивачу коштів в сумі 276513,45 грн. (двісті сімдесят шість тисяч п'ятсот тринадцять гривень 45 коп.), що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Даними копіями банківських виписок спростовується позиція Відповідача про повний розрахунок з Позивачем за отриманий Відповідачем товар в зв'язку з тим, що Відповідач не надав суду будь-яких письмових доказів, зокрема бухгалтерських документів, про здійснення перерахування на користь Позивача коштів у сумі 346517,73 грн. (триста сорок шість тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 73 коп.) в якості оплати за поставлений Позивачем товар.   

За таких обставин у Відповідача перед Позивачем станом на 15.03.2011 року існує заборгованість за Договором у сумі 70004,28 грн. (сімдесят тисяч чотири гривні 28 коп.).               

Наявність заборгованості у Відповідача перед Позивачем за Договором у сумі 70004,28 грн. (сімдесят тисяч чотири гривні 28 коп.) суд вважає доведеним фактом, який підтверджується матеріалами справи та Відповідачем належними і допустимими доказами не спростований. Судом береться до уваги, що доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем, поставлених Позивачем товарів за Договором суду не надано.

У зв'язку з цим вимоги Позивача про стягнення основної заборгованості з  Відповідача у сумі 369 581,75 грн. (триста шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 75 коп.) підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості за Договором у сумі 70004,28 грн. (сімдесят тисяч чотири гривні 28 коп.).

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі 45 905,96 грн. (сорок п'ять тисяч дев'ятсот п'ять гривень 96 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 14 136,57 грн. (чотирнадцять тисяч сто тридцять шість гривень 57 коп.).

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по неповній оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 23.12.2010 року у сумі 70004,28 грн. (сімдесят тисяч чотири гривні 28 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань і 3-х процентів річних. Позивач під час розгляду справи підтвердив суду свої вимоги щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань і 3-х процентів річних.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних нарахувань становить 45 905,96 грн. (сорок п'ять тисяч дев'ятсот п'ять гривень 96 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 14 136,57 грн. (чотирнадцять тисяч сто тридцять шість гривень 57 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється необґрунтованим та невірним, в зв'язку з тим, що Позивачем суду доведено та Відповідачем не спростовано суму основної заборгованості 70004,28 грн. (сімдесят тисяч чотири гривні 28 коп.) за Договором замість зазначеної у позові суми основної заборгованості 369 581,75 грн. (триста шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 75 коп.), внаслідок чого розрахунок інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних, який здійснювався Позивачем і зазначався в позові, є не правильним. У зв'язку з цим, арифметичним підрахунком враховуючи суму основного боргу 70004,28 грн. (сімдесят тисяч чотири гривні 28 коп.), яка судом задовольняється, суд приходить до висновку, що сума інфляційних нарахувань становить 8676,23 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят шість гривень 23 коп.) та  сума 3-х процентів річних становить 2671,81 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят одна гривня 81 коп.).

Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку щодо часткової обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3-х процентів річних, внаслідок чого ці вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню судом шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань у сумі 8676,23 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят шість гривень 23 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 2671,81 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят одна гривня 81 коп.).

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів своєї позиції по справі, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані частково та заперечувались Відповідачем по суду.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 4296,24 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто шість гривень 24 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів суду здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 4296,24 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто шість гривень 24 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). Проте, враховуючи часткове задоволення вимог Позивача, господарські витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі державного мита 811,99 грн. (вісімсот одинадцять гривень 99 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 44,60 грн. (сорок чотири гривні 60 коп.).

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов - задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Новий стиль», ідентифікаційний код: 35752453, місцезнаходження: 08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Пайова, 24, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-стиль», ідентифікаційний код: 31245621, місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, борг за Договором від 02.03.2009 року за № 2-09 у сумі 70004,28 грн. (сімдесят тисяч чотири гривні 28 коп.), інфляційні нарахування у сумі 8676,23 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят шість гривень 23 коп.), 3-и проценти річних у сумі 2671,81 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят одна гривня 81 коп.), державне мито у сумі 811,99 грн. (вісімсот одинадцять гривень 99 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 44,60 грн. (сорок чотири гривні 60 коп.). В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                               П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 15.03.2011 року