Рішення

від 15.03.2011 по справі 8/018-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/018-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р.                                                                  Справа № 8/018-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі -  помічнику судді Подима Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», ідентифікаційний код: 03366500, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а,  

до відповідача: приватне підприємство «Росток Будтранс», ідентифікаційний код: 34403174, місцезнаходження: 04071, Київська обл., м. Біла Церква, Провулок 2-й Замковий, 10-А,

про стягнення  94076,71 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: юрисконсульт першої категорії комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Куделя Ю.Р., яка діє на підставі довіреності від 23.02.2011 року за №155/1/03-943, та юрисконсульт юридичного відділу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» Комарницький В.С., який діє на підставі довіреності від 04.01.2011 року за №155/1/03-11;

від відповідача: Книш О.М., яка діє на підставі довіреності від 27.12.2010 року, та Зоріна О.В., яка діє на підставі довіреності від 28.02.2011 року, -

Обставини справи:

21.01.2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(далі за текстом: Позивач) до приватного підприємства «Росток Будтранс»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення 94076,71 грн.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором підряду від 30.05.2008 року за №30/05-1 (далі за текстом: Договір), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість зі сплати пені у сумі 94076,71 грн.  (дев'яносто чотири тисячі сімдесят шість гривень 71 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.01.2011 року порушено провадження у справі №8/018-11 та призначено останню до розгляду на 25.01.2011 року.

25.01.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи. Позивач та Відповідач вимоги ухвали суду від 21.01.2011 року не виконали. У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2011 року розгляд справи відкладено на 15.02.2011 року.

15.02.2011 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвал суду від 21.01.2011 року та від 25.01.2011 року, дав пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Відповідач вимоги ухвал суду від 21.01.2011 року та від 25.01.2011 року не виконав. У зв'язку з цим, ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2011 року розгляд справи відкладено на 01.03.2011 року.

28.02.2011 року до суду через канцелярію суду надійшло клопотання Відповідача про технічну фіксацію процесу, яке зареєстровано за вхідним номером 2917. Проте, у цей же день до суду представник Відповідача подав письмову заяву про відкликання даного клопотання, в зв'язку з чим останнє не задовольнялось.

01.03.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвал суду від 21.01.2011 року, від 25.01.2011 року та від 15.02.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в зв'язку з відсутністю боргу та пропуском строку позовної давності. Розгляд справи ухвалою суду від 01.03.2011 року відкладено на 15.03.2011 року.

15.03.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в зв'язку з відсутністю боргу та пропуском строку позовної давності. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представників сторін, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 15.03.2011 року.   

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Цей же Кодекс у ч.1 ст. 844 передбачає, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

30.05.2008 року між Позивачем та Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 173, 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України, був укладений договір підряду за № 30/05-1 (далі за текстом: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду.

За даним Договором згідно п.п.1.1., 4.2. Відповідач зобов'язаний виконати капітальний ремонт приміщення адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10, у строк визначений календарним графіком виконання робіт.

Відповідно до п.3.1. Договору, вартість робіт визначається проектно-кошторисною документацію і складає 612000,00 грн. (шістсот дванадцять тисяч гривень 00 коп.), яка включає вартість робіт у сумі 510000,00 грн. (п'ятсот десять тисяч гривень 00 коп.) та податок на додану вартість у сумі 102000,00 грн. (сто дві тисячі гривень 00 коп.).  

Згідно із п.3.2. Договору попередня оплата по даному Договору становить 50 % від загальної вартості робіт і складає 306000,00 грн. (триста шість тисяч гривень 00 коп.), яка включає вартість робіт у сумі 255000,00 грн. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.) та податок на додану вартість у сумі 51000,00 грн. (п'ятдесят одна тисяча гривень 00 коп.).

Цей же Договір у п.3.3. передбачає, що замовник (Позивач) здійснює оплату робіт, що передбачені Договором, протягом 10 календарних днів з дня підписання Сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В ході розгляду справи судом встановлено, що Позивач з дотриманням вимог п.3.2. Договору перерахував Відповідачу аванс у сумі 306000,00 грн. (триста шість тисяч гривень 00 коп.). Проте, Відповідач в порушення вимог ст. 530, 629, 837 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України капітальний ремонт приміщення адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10, в грудні 2008 року виконав лише частково, вартість якого становила 48255,60 грн. (сорок вісім тисяч двісті п'ятдесят п'ять гривень 60 коп.), внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 257744,40 грн. (двісті п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок чотири гривні 40 коп.), яка Відповідачем станом на 27.02.2009 року визнавалась у повному обсязі.  

Договір підряду у п. 7.3. передбачає, що підрядник (Відповідач) за несвоєчасне виконання робіт сплачує пеню у розмірі 0,1% від договірної ціни за кожен прострочений день, але не більше подвійної ставки Національного банку України.      

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарський кодекс України у ст. 232 передбачає, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: - допускається стягнення тільки штрафних санкцій; - збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; - за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.  Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Позивач мав право відповідно до п. 7.3. Договору нараховувати Відповідачу з 02.12.2009 року пеню в розмірі 0,1 % від договірної ціни за кожен прострочений день, але не більше подвійної ставки Національного банку України. Однак, суд встановив та Позивач не спростував те, що він згідно п. 7.3. Договору не нараховував з 02.12.2009 року Відповідачу пеню в розмірі 0,1 % в зв'язку з наступними обставинами.

Станом на 27.02.2009 року у Позивача перед Відповідачем рахувалась заборгованість у сумі 813234,20 грн. (вісімсот тринадцять тисяч двісті тридцять чотири гривні 20 коп.) за реконструкцію будинку № 20 на Андріївському узвозі під «театр на Подолі», яку виконував Відповідач на виконання договору від 12.08.2008 року за № 27/1, укладеного з Відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У зв'язку з наявністю у Позивача перед Відповідачем заборгованості у сумі 813234,20 грн. (вісімсот тринадцять тисяч двісті тридцять чотири гривні 20 коп.) та наявністю у Відповідача перед Позивачем заборгованості у сумі 257744,40 грн. (двісті п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок чотири гривні 40 коп.) 27.02.2009 року Позивач та Відповідач за попередньою добровільною домовленістю між собою з дотриманням вимог ст.ст. 598, 601 Цивільного кодексу України провели зарахування зустрічних однорідних вимог. Зарахування зустрічних однорідних грошових вимог Позивач та Відповідач оформили протоколом від 27.02.2009 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Вивченням даного протоколу встановлено, що у ньому Позивач і Відповідач зазначали всі наявні у них друг перед другом грошові зобов'язання станом 27.02.2009 року. Внаслідок проведення зарахування Позивачем та Відповідачем зустрічних однорідних грошових вимог між собою у Відповідача перед Позивачем грошове зобов'язання за договором підряду від 30.05.2008 року за №30/05-1 відповідно до вимог ст. 598 Цивільного кодексу України вважається - припиненим.  

Крім того, за наслідками вивчення зазначеного протоколу від 27.02.2009 року суд приходить до висновку, що станом на 27.02.2009 року Відповідач мав перед Позивачем грошові зобов'язання виключно у вигляді основного боргу за Договором підряду від 30.05.2008 року за №30/05-1 у сумі 257744,40 грн. (двісті п'ятдесят сім тисяч сімсот сорок чотири гривні 40 коп.) та будь-яких інших грошових зобов'язань, зокрема у вигляді зобов'язання сплатити пеню за Договором підряду від 30.05.2008 року за №30/05-1, не мав. При цьому судом береться до уваги, що сторонами у вказаному вище протоколі будь-яких зауважень з приводу точності вказаних в ньому відомостей не зазначено та виправлень до протоколу сторонами не вносилось. Позивач в судових засіданнях правильність та достовірність  зазначених в протоколі відомостей під сумнів не ставив і не заперечував.

За таких обставин суд вважає доведеною Відповідачем та не спростовану Позивачем обставину відсутності у Відповідача перед Позивачем будь-яких грошових зобов'язань, в тому числі зі сплати пені за Договором підряду від 30.05.2008 року за №30/05-1.

Також, протоколом про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.02.2009 року спростовується позиція Позивача про нарахування Відповідачу з 02.12.2009 року по 27.02.2009 року пені за Договором підряду від 30.05.2008 року за №30/05-1.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність у Відповідача станом на 28.02.2009 року будь-якої основної заборгованості за Договором та заборгованості зі сплати пені перед Позивачем має наслідком відсутність у Відповідача заборгованості перед Позивачем по сплаті пені після 28.02.2009 року у сумі 94076,71 грн.  (дев'яносто чотири тисячі сімдесят шість гривень 71 коп.) у зв'язку з тим, що пеня при відсутності основної заборгованості  не могли нараховуватись Позивачем Відповідачу. Судом також береться до уваги, що повернення Відповідачем Позивачу, як основного боргу за Договором, грошових коштів, отриманих від Позивача в якості завдатку, свідчить про домовленість між Позивачем та Відповідачем про припинення дії Договору підряду через те, що завдаток Позивачем давався Відповідачу для забезпечення виконання підрядних робіт. За таких обставин вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 94076,71 грн. (дев'яносто чотири тисячі сімдесят шість гривень 71 коп.) є безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Цивільний кодекс України в п.п. 1, 2 ст. 258 передбачає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В ході розгляду справи встановлено, що строки позовної давності для стягнення з Відповідача сум пені за Договором у розмірі 0,1% від договірної ціни за кожен прострочений день закінчився у першому кварталі 2010 року.

Згідно із вимогами ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача сум пені 21.01.2011 року, внаслідок чого пропустив строк позовної давності для стягнення таких сум в позовному порядку.

Цивільний кодекс України у ст.267 передбачає, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідач у справі звернувся до суду із заявою у вигляді відзиву на позовну заяву про застосування до сум пені строку позовної давності. При цьому Позивач не намагався наводити і доводити суду поважність причин пропуску строків позовної давності.

Таким чином, суд приходить до висновку про пропуск Позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення з Відповідача пені у сумі 94076,71 грн. (дев'яносто чотири тисячі сімдесят шість гривень 71 коп.) при відсутності будь-яких причин для такого пропуску, в зв'язку з чим в задоволенні вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені за Договором слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем і Відповідачем суду в якості доказів  можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази спростовані та заперечувались Відповідачем по суду.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 940,77 грн. (дев'ятсот сорок гривень 77 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що в задоволені вимог Позивача слід відмовити у повному обсязі. Господарські витрати покладаються судом на Позивача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до приватного підприємства «Росток Будтранс»про стягнення заборгованості за договором підряду від 30.05.2008 року за №30/05-1 у сумі 94076,71 грн. –відмовити повністю.

2.          Господарські витрати за даним позовом покласти на комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація», ідентифікаційний код: 03366500, місцезнаходження: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а.

        Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                           П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 15.03.2011 року