Рішення

від 22.03.2011 по справі 5020-213/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-213/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 березня 2011 року справа № 5020-213/2011

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”,

ідентифікаційний номер 37029549

(52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, 29, кв. 28)

до:                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев”,

ідентифікаційний код 20708920

(99059, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 39, корп. Б)

про стягнення 16 277,05 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг”) –Смоляр М.П., представник, довіреність № 4 від 27.12.2010;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Валев”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

09.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев” про стягнення 16 277,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 342-SV від 19.12.2008, а саме обов'язку щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 16.02.2011 порушено провадження у справі № 5020-213/2011, розгляд справи призначений на 02.03.2011.

Ухвалою від 02.03.2011 розгляд справи відкладений на 22.03.2011.

У судовому засіданні 22.03.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином: рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 28-29/.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, –підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Враховуючи зазначене, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

19.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Валев” (Покупець) був укладений договір поставки № 342-SV (далі –Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується передавати товар Покупцю на його замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку і на умовах, визначених Договором та за цінами, вказаними у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 2.1 Договору) /арк. с. 8-10/.

Згідно з пунктом 4.2 Договору Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 14 календарних днів з дня її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання Постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

Постачальник виконував свої зобов'язання за Договором належним чином, про що, зокрема, свідчать видаткові накладні, підписані повноваженими представниками Покупця, які підтверджують факти поставки товару:

№ 20702079 від 02.07.2009 на суму 37 438,91 грн. /арк. с. 11-12/;

№ 20802079 від 02.07.2009 на суму   1 178,59 грн. /арк. с. 13/;

№ 21002079 від 02.07.2009 на суму   4 554,95 грн. /арк. с. 14/;

№ 20508079 від 08.07.2009 на суму   2 707,92 грн. /арк. с. 15/;

Разом: на суму 45 880,37 грн.

Натомість, Покупець умови Договору порушив; за отриманий товар розрахувався частково в сумі 29 603,32 грн.

Отже, несплаченим залишився товар на суму 16 277,05 грн. (45880,37-29603,32).

22.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг” (Новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги /арк. с. 19-20/, відповідно до якого ТОВ „Торговий дім „Арда” передає ТОВ „Арда-Трейдинг” (позивач у справі), а останній набуває належне ТОВ „Торговий дім „Арда” право вимоги за Договором поставки, укладеним між ТОВ „Торговий дім „Арда” та відповідачем (ТОВ „Валев”).

Листом від 07.12.2010 № 278, надісланим 20.12.2010, позивач повідомив відповідача про укладення договору відступлення права вимоги та вимагав від останнього погасити наявну заборгованість /арк. с. 21-22/.

Проте, відповідач заборгованість не погасив, що стало причиною для звернення    ТОВ „Арда-Трейдинг” до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, тому підпадають під правове регулювання відповідними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набрали чинності з 01.01.2004.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи, зокрема, видатковими /арк. с. 11-15/ та товарно-транспортними /арк. с. 64-65/ накладними підтверджується, що на виконання умов Договору поставки ТОВ „Торговий дім „Арда” поставив Відповідачу товар на загальну суму 45 880,37 грн., який було оплачено частково –в сумі 29 603,32 грн., решта товару залишилась несплаченою.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті статтею 692 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони в Договорі домовились, що Покупець сплачує кожну партію товару не пізніше 14 календарних днів з дня їх поставки (пункт 4.2 Договору).

Отже, за отриманий 02.07.2010 товар за накладними № 20702079, № 20802079, № 21002079 Відповідач мав розрахуватися в строк до 16.07.2009; за накладною № 20508079 від 08.07.2010 –в строк до 22.07.2009.

Доказів погашення Відповідачем заборгованості в сумі 16 277,05 грн. матеріали справи не містять.

Таким чином, за Покупцем (відповідачем) залишилась заборгованість перед Постачальником за отриманий товар на вказану суму.

Договором про відступлення права вимоги (цесії) від 22.11.2010, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Арда” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг” передбачено, що новий кредитор набуває право вимоги у розмірі 16 277,05 грн., належне первісному кредитору на підставі Договору, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Валев” (боржником).

Частина перша статті 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Пунктом 3 Договору цесії від 22.11.2010 передбачено, що Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати Новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення: Договір поставки від 19.12.2008, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні за цим договором, інші документи.

До Нового кредитора переходять права, які забезпечують зобов'язання боржника (пункт 4 Договору цесії).

На виконання вимог частини першої статті 516 Цивільного кодексу України боржник був повідомлений про здійснення правочину щодо передавання прав вимоги за його зобов'язанням до нового кредитора /арк. с. 21, 22/.

За викладених обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг” щодо стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 16 277,05 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Валев” (99059,                  м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, 39, корп. Б, ідентифікаційний код 20708920, відомості про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арда-Трейдинг” (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Миру, 29,   кв. 28, ідентифікаційний код 37029549, п/р 26008001301678 в ПАТ „АктаБанк”,  м. Дніпропетровськ, МФО 307394) 16 277,05 грн. (шістнадцять тисяч двісті сімдесят сім грн. 05 коп.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 162,78 грн. (сто шістдесят дві грн. 78 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.  00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                 підпис                                                В.О.Головко

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 28.03.2011.