Постанова

від 24.03.2011 по справі 40/132-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/132-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2011 року                                    Справа №  40/132-10

  Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого Прокопенко А.Є.–доповідач,

  суддів: Дмитренко А.К., Прудніков В.В.

при секретарі судового засідання Деббіш Г.В.

За участю представники сторін:

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства фірми “Апейрон”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 року у справі № 40/132-10

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю “Українські аерозолі”, м.Донецьк 

до  приватного підприємства фірми “Апейрон”, м. Дніпропетровськ 

про стягнення 97 501 грн. 06 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.10р. по справі № 40/132-10 (суддя Красота О.І.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю “Українські аерозолі”, м. Донецьк про стягнення з приватного підприємства фірми “Апейрон”, м. Дніпропетровськ заборгованості в розмірі 54 121 грн. 25 коп., пені в розмірі 1 756 грн. 49 коп., 3% річних в розмірі 171 грн. 82 коп., 2% штрафу у розмірі 41 451 грн. 68 коп. та судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, приватне підприємство фірма “Апейрон”, м. Дніпропетровськ подало апеляційну скаргу, в якій простить скасувати його, та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2010р. колегією суддів у складі: головуючого судді –Джихур О.В.  (доповідача), суддів –Виноградник О.М., Лисенко О.М. апеляційну скаргу прийнято до розгляду; розгляд справи призначений на 01.02.2011р. на 10.20 годину (а.с.72).

01.02.2011р. керівником апарату суду Малой О.В. прийнято розпорядження за №23, щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи у зв'язку з лікарняним судді доповідача по даній справі.

Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 01.02.2011р. справу призначено судді-доповідачу:  Прокопенко Алла Єгорівна.

Згідно з наказом голови суду №5 від 17.01.2011р. затверджено постійну колегію суддів у складі: суддів –Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К., Крутовських В.І. У зв'язку з відпусткою судді Крутовських В.І., згідно з розпорядженням секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 01.02.2011р., передано розгляд апеляційної скарги приватного підприємства фірми “Апейрон”, м. Дніпропетровськ  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 року по справі №40/132-10 колегії суддів у складі: головуючого судді –Прокопенко А.Є.  (доповідача), суддів –Дмитренко А.К., Прудніков В.В.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Українські аерозолі" (постачальник) та приватним підприємством Фірмою "Апейрон" (дистриб'ютор) був укладений договір поставки №96/10 (далі –договір).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити, а дистриб'ютор –прийняти та оплатити продукцію (далі-товар), у відповідності до Специфікацій (Додаток №1 до даного договору), які являються невід'ємною частиною договору.   

Позивач поставив відповідачеві товару на суму 54 121 грн. 25 коп., що підтверджується видатковими накладними.  

У відповідності до п.5.2.1, п.5.2.2 договору передоплата 100 % від вартості погодженої першої поставки товару; для другої та наступних поставок товару для дистриб'ютора діє відстрочка платежу протягом 28 календарних днів з моменту відвантаження.  

Після виконання позивачем обов'язків згідно договору, відповідач порушив умови договору, не виконав свої зобов'язання щодо оплати товару.

Таким чином на момент розгляду справи у відповідача виникла заборгованість у сумі 54 121 грн. 25 коп., яка не оплачена.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана   вчинити   на  користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати) майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.   

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.  

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, у випадку порушення строків оплати товару дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, що становить 171 грн. 82 коп.

Відповідно до п.6.7 договору, у випадку прострочення платежу за поставлену продукцію більше 20 календарних днів від строків передбачених п.5.2.2 даного договору, дистриб'ютор сплачує постачальнику штраф в розмірі 2% від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Розмір штрафу складає 41 451 грн. 68 коп.  

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд вважає безпідставним посилання скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права у зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про відкриття провадження у справі, та про відкладення розгляду справи.

Матеріали справи свідчать про обізнаність відповідача про час та місце розгляду справи, що підтверджує поштове повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду 04.11.10р., та клопотання про перенесення розгляду справи від 10.11.10р. та 23.11.10р. на іншу дату, подане відповідачем на адресу господарського суду (а.с.56, 58, 63).

Також відхиляються доводи відповідача про не врахування господарським судом тієї обставини, що на складі відповідача знаходиться нереалізована продукція, яка поставлялась позивачем на загальну суму                  18 320 грн., оскільки такі заперечення з відповідними доказами до суду першої інстанції не надавались і, відповідно, судом першої інстанції не розглядались.

Скаржник посилається на безпідставне стягнення 2% штрафу, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що розрахунок штрафу суперечить частині 3 ст. 549 ЦК України.

Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами скаржника за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншим законами та договором.

Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у ст. 217 ГК України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/ або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Частина 1 ст. 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Враховуючи, що сторонами за взаємною згодою визначена саме така відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді застосування і штрафу, і пені (п.п. 6.1., 6.7. договору), що прямо не заборонено чинним законодавством  і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, господарський суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення з відповідача як пені, так і штрафу за порушення виконання грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства фірми “Апейрон”, м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2010 року у справі № 40/132-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий                                                                        А.Є.Прокопенко

Суддя                                                                                    А.К.Дмитренко

          Суддя                                                                                   В.В. Прудніков