Рішення

від 23.03.2011 по справі 4/17-128-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/17-128-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2011 р.Справа  № 4/17-128-2011

За позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА-1200";  

до відповідача  Відкрите акціонерне товариство "Буяликський комбінат хлібопродуктів"  

про стягнення 702939,92грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Алексєєва О.В.- по довіреності; Ковалець Г.І. –по довіреності;

Від відповідача:Розенбойм Ю.О.- по довіреності;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА-1200" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Буяликський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 702939,92грн., з яких 653265,60грн.- основна заборгованість, 32663,28 грн. – індекс інфляції, 17011,04грн. - штраф.

21.02.2011р. відповідач надав до суду відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві та просить суд відмовити позивачу в задоволені позову повністю.

Позивач надав заперечення на відзив в яких вважає наведені у відзиві доводи відповідача безпідставними та підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі.

11.03.11р. позивач звертається до суду з заявою про збільшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 729881,13грн., з яких 653265,60грн.- основна заборгованість, 50954,72 грн. – індекс інфляції, 25660,81грн. - штраф.

14.03.2011р. представник позивача надає доповнення до заперечень на відзив в яких надає правове обгрунтування заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2011р. задоволено клопотання позивача, продовжено строк розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

14.03.2011р. представник відповідача надає письмові пояснення щодо обставин справи стосовно збільшення вимог в частині стягнення штрафних та інфляційних збитків. В своїх поясненнях представник позивача посилається на діюче законодавство та просить суд відмовити в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій та витрат від інфляції.

23.03.2011р. в судовому засіданні, представник позивача надає уточнення до позовних вимог та просить суд звернути увагу на те, що у тексті позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог при обчисленні штрафних санкцій на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України, зазначивши штраф за 185 днів мав на увазі суму штрафних санкцій, а саме пеню.

                    Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

                                                  ВСТАНОВИВ:

06 липня 2010 року між ВАТ «Буяликський комбінат хлібопродуктів»(Зерновий склад) та ТОВ «Нива-1200»(Поклажедавець) укладено договір №10 про надання послуг, відповідно до якого Поклажедавець передає, а Зерновий склад зобов'язується прийняти у відповідності з послугами зі зберігання та дообробки зернові культури (Продукцію) за фактичною вагою, а саме - пшеницю у кількості 450 тон.

Як вказує позивач, на умовах зазначеного договору Поклажедавцем було передано Зерновому складу 437380 кг пшениці, а Зерновим складом прийнято 437920 кг пшениці.

04 серпня 2010 року між ВАТ «Буяликський комбінат хлібопродуктів»(далі Покупець) та ТОВ «Нива-1200»(далі Продавець) укладено договір №7 купівлі-продажу.

Відповідно до умов вказаного договору, Продавець продає, а Покупець приймає та сплачує пшеницю в кількості 450 тонн врожаю 2010 року за ціною та на умовах поставки, встановлених сторонами в специфікаціях, що містяться в додатках, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов вищезазначеного договору 04 серпня 2010 року Продавцем було передано Покупцю у власність пшеницю.

На підтвердження вищевикладеного позивач надав товарну накладну №34 від 04.08.2010 року; рахунок  №34 від 04.08.2010 року; податкову накладну №34 від 04.08.2010 року, довіреність   на   отримання  товарно-матеріальних   цінностей   №63   від 04.08.2010 року.

Згідно п. 3.2 Договору, Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його у строк не пізніше 5-ти банківських днів з моменту передачі товару.

Однак, як ствердує позивач, Відповідачем вказана умова не була виконана, заборгованість за отриманий товар не сплачена.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач крім суми основного боргу в сумі 653265,60грн. просить суд стягнути з відповідача за невиконання грошового зобов”язання індекс інфляції в розмірі 50954,72грн..

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 25660,81грн..

Таким чином, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 729881,13грн., з яких 653265,60грн.- основна заборгованість, 50954,72 грн. – індекс інфляції, 25660,81грн. - пеня..

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити на підставі слідуючього:

04 серпня 2010 року між ВАТ «Буяликський комбінат хлібопродуктів»(далі Покупець) та ТОВ «Нива-1200»(далі Продавець) укладено договір №7 купівлі-продажу.

Відповідно до умов вказаного договору, Продавець продає, а Покупець приймає та сплачує пшеницю в кількості 450 тонн врожаю 2010 року за ціною та на умовах поставки, встановлених сторонами в специфікаціях, що містяться в додатках, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору купівлі-продажу №7 від 04.08.2010 року, Відповідач взяв на себе зобов'язання провести оплату за товар в строк, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту передачі Товару.

Водночас, пунктом 2.3. цього ж Договору передбачено, що оплата здійснюється на підставі Договору у гривнях, шляхом перерахування вартості Товара на поточний рахунок Продавця на підставі виставлених рахунків.

Таким чином, виконання Відповідачем зобов'язання по оплаті товару (у тому числі - протягом п'яти днів з дня його отримання) можливе за умови попереднього виконання Позивачем зобов'язання по наданню рахунків на оплату.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах  звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, процесуальним законодавством на позивача покладений обов'язок доведення суду тих обставин на які він посилається, у спосіб, визначений законом.

Суд, ухвалами від 09.03.11р. та 14.03.11р. зобов”язав позивача надати докази виставлення та надання рахунку відповідачу

Позивач вказує на те, що відповідач отримав рахунок № 34 від 04.08.10р. наручно разом з договором купівлі-продажу №7 від 04.08.2010 року.

Як вбачається з наданого до позовної заяви рахунку № 34 від 04.08.10р., на ньому взагалі відсутня відмітка про вручення рахунку уповноваженій особі.

Позивач не надав витребувані судом докази необхідні для вирішення спору  по суті, а саме докази виставлення та надання рахунку № 34 від 04.08.10р. відповідачу.

Ненадання позивачем відповідачу рахунку № 34 від 04.08.10р. є порушенням зобов”язання і свідчить про невжиття всіх заходів необхідних для належного виконання зобов”язання відповідачем.

Отже, за наявності у договорі норми про проведення розрахунків на підставі виставлених кредитором рахунків, обов”язок боржника по сплаті відповідних сум виникає після отримання цих рахунків, незалежно від того, чи можна встановити суму, яка підлягає сплаті за їх відсутності.

На підставі вищевикладеного, суд відмовляє позивачу в задоволені вимог в частині стягнення основної заборгованості в сумі 653265,60грн..

Що стосується вимог позивача про стягнення індексу інфляції в розмірі 50954,72грн. та пені в розмірі 25660,81грн., відповідно до ч. 1, ч.4 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

У зв”язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 50954,72грн. та пені в розмірі 25660,81грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись  82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В  И  Р  І  Ш  И  В  :

       В позові відмовити повністю.

      Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

       Повний текст рішення складено 25.03.11р.

              Суддя                                                                                       Літвінов С.В.