Постанова

від 21.04.2011 по справі 4/17-128-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/17-128-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2011 р. Справа № 4/17-128-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мацюри П.Ф.,

суддів Андрєєвої Е.І та Ліпчанської Н.В.,   

при секретарі судового засідання Подуст Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Алексєєвої О.В.,

від відповідача: Розенбойма Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-1200"

на рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2011 р.

у справі №4/17-128-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-1200"

до Відкритого акціонерного товариства "Буяликський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 702 939,92 грн.

В С Т А Н О В И В:

14.01.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "НИВА-1200"          (далі- позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Буяликський комбінат хлібопродуктів" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 702 939,92 грн. з яких 653265,60 грн. сума основного боргу, 32663,28 грн. –індекс інфляції, 17011,04 грн. –сума штрафу.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором  купівлі –продажу №7 від 04.08.2010 р., за яким позивачем було передано відповідачу у власність 450 тонн пшениці врожаю 2010 р., внаслідок чого відповідач має борг по його оплаті в сумі 653 265,60 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 32663,28 грн. –збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 17 011,04 грн. - штрафу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 7029,40 грн. на сплату держмита та 236 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.            

В ході розгляду справи судом першої інстанції, позивачем до суду було надано заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 653 265,60 грн., 50 954,72 грн. –індекс інфляції, штраф-25 660,81 грн., а також 7 298,81 грн. держмита й 236 грн. ІТЗ судового процесу.

Відповідач позовні вимоги вважав необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що ненадання позивачем відповідачу відповідного рахунку, як то передбачено угодою є порушення ним свого зобов'язання, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу, а також інфляційних є безпідставним. Крім того, відповідач в обґрунтування відзиву на позов, саме в частинні стягнення пені послався на роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. N 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", яким передбачено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі.

Рішенням господарського суду Одеської області 23.03.2011 р. (суддя Літвінов С.В.) в позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу №7 від 04.08.2010 року, відповідач взяв на себе зобов'язання провести оплату за товар в строк, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту передачі товару. Водночас, договором передбачено, що оплата здійснюється на підставі Договору у гривнях, шляхом перерахування вартості товару на поточний рахунок продавця на підставі виставлених рахунків. Таким чином, виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару (у тому числі протягом п'яти днів з дня його отримання) можливе за умови попереднього виконання позивачем зобов'язання по наданню рахунків на оплату. Крім того, відповідно до ч. 1, ч.4 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора. На підставі викладеного у позові в частині стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 50954,72 грн. та пені в розмірі 25660,81 грн. позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.  

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив суд відмовити в її задоволенні, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, оскільки воно законне та обґрунтоване, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції, 06.07.2010 року між сторонами у справі було укладено договір №10 про надання послуг, відповідно до якого позивач передає, а відповідач зобов'язується прийняти у відповідності з послугами зі зберігання та дообробки зернові культури за фактичною вагою, а саме - пшеницю у кількості 450 тон. На умовах зазначеного договору позивач передав відповідачу 437380 кг пшениці, а відповідач прийняв 437920 кг пшениці.

04 серпня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу №7. На підставі умов вказаного договору позивач продає, а відповідач приймає та сплачує пшеницю в кількості 450 тонн врожаю 2010 року за ціною та на умовах поставки, встановлених сторонами в специфікаціях, що містяться в додатках, які є невід'ємною частиною договору. Як свідчать матеріали справи на виконання умов вищезазначеного договору 04.08.2010 року позивач передав відповідачу у власність пшеницю, що підтверджується товарною накладною №34 від 04.08.2010 року; рахунком №34 від 04.08.2010 року; податковою накладною №34 від 04.08.2010 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №63 від 04.08.2010 року, що містяться в матеріалах справи. У відповідності з п. 3.2 договору, відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його у строк не пізніше 5-ти банківських днів з моменту передачі товару. Факт отримання від позивача вищезазначеного товару відповідачем не заперечується.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому саме відповідач повинний спростувати належними і допустимими доказами доводи позивача про те, що ВАТ "Буяликський комбінат хлібопродуктів" не розрахувався за отриманий за вищезазначеними документами товар та має борг по його оплаті в сумі 653 265,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість, а саме: лист №113 від 04.10.2010 р., лист №144 від 02.11.2010 р., однак відповідей на зазначені звернення позивач від відповідача не отримував.

В обґрунтування своїх заперечень на заявлений позов відповідач посилається на те, що позивачем не були виставлені рахунки на оплату товару переданого відповідачу за договором купівлі-продажу, як то передбачено умовами договору.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 3.2. Договору купівлі-продажу №7 від 04.08.2010 року, Відповідач взяв на себе зобов'язання провести оплату за товар в строк, не пізніше 5-ти банківських днів з моменту передачі Товару.  Пунктом 2.3. цього ж Договору передбачено, що оплата здійснюється на підставі Договору у гривнях, шляхом перерахування вартості Товару на поточний рахунок Продавця на підставі виставлених рахунків.

Доводи відповідача стосовно того, що у нього не виник обов'язок оплатити товару, так як позивачем не подані докази, що свідчать про направлення йому рахунків на оплату товару не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначає Верховний суд України у справі №37/223 рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити у визначений договором строк отриманий товар.

Слід також зазначити, що відповідачем було прийнято умови договору купівлі-продажу, яким передбачено обов'язок відповідача прийняти товар та оплатити його с трок передбачений договором.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2011 р. підписаний сторонами, з якого вбачається, що заборгованість відповідача на користь позивача  складає 653 265,60 грн..

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що відповідно до умов укладеного договору відповідач повинний був оплатити товар не пізніше  5-ти банківських дні з моменту передачі товару, тобто в строк не пізніше ніж 10.08.2010 р., у зв'язку з чим визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 653 265 грн. 60 коп. боргу по оплаті товару за договором № 7 від 04.08.2010 р., так як згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно та належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На підставі ч. 2 ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 954 грн. 72 коп. –збитків від інфляції (індекс інфляції) за період з серпня 2010 р. по лютий 2011 р. включно.

Наданий позивачем розрахунок індексу інфляції перевірений апеляційним судом за допомогою комп'ютерної програми Юридична інформаційно-пошукова система „Законодавство” та є правильним і вірним.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача на свою користь 25 660,81 грн. пені за 185 днів. Але відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" - з дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватись за згодою сторін, тобто договором. Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає.

Оскільки умовами договору купівлі-продажу №7 укладеного між сторонами не передбачено стягнення пені, дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, згідно зі ст. 44, 49 ГПК України відповідач повинний відшкодувати позивачеві: 7042,2 грн. –понесених судових витрат на сплату держмита при поданні позову, 227,69 грн. –понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3521,1 грн. –понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не повністю відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення частково скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову.  

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-1200"- задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 23.03.2011 р. у справі №4/17-128-2011- скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-1200" –задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Буяликський комбінат хлібопродуктів" (67240, Одеська область, Іванівський р-н, смт. Петрівка, вул. К. Маркса, 8 код ЄДРПОУ: 00955242 п/р 26006300010300 у ВАТ «Державний ощадний банк України», Одеська обл., Іванівський р-н, МФО 388199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-1200" (67200, Одеська обл., Іванівський р-н, с. Улянівка, код ЄДРПОУ 32839321 п/р 26003141566 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) 653 265,60 грн. –боргу, 50 954,72 грн. - збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), а в решті частині позову –відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Буяликський комбінат хлібопродуктів" (67240, Одеська область, Іванівський р-н, смт. Петрівка, вул. К. Маркса, 8 код ЄДРПОУ: 00955242 п/р 26006300010300 у ВАТ «Державний ощадний банк України», Одеська обл., Іванівський р-н, МФО 388199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НИВА-1200" (67200, Одеська обл., Іванівський р-н, с. Улянівка, код ЄДРПОУ 32839321 п/р 26003141566 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805) 10 791,19 грн. понесених судових витрат по справі.

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржено до Вищого господарського суду України.

             Головуючий суддя                                                         П.Ф. Мацюра

            Судді                                                                               Е.І.Андрєєва  

                                                                                                     Н.В.Ліпчанська