Рішення

від 04.03.2011 по справі 5019/352/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/352/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"04" березня 2011 р.                                                                                          Справа  № 5019/352/11

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р.  розглянувши справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський завод високовольтних опор"

про стягнення  в сумі  16 748 грн. 48 коп.

за участю представників сторін:

позивача:  Бондар І.Є. дов. № 37 від 03.03.11 р..;

відповідача:  не з'явився.

Статті  20, 22 ГПК України  роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік" звернулось до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський завод високовольтних опор" 11 057 грн. 40 коп. заборгованості, 1 760 грн. 06 коп. пені, 768 грн. 71 коп. 3% річних та 3 162 грн. 31 коп. інфляційних нарахувань, всього 16 748 грн. 48 коп.

Свої вимоги  позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору на виконання робіт № 13/01 від 11.03.2008 р.  щодо строків розрахунку за виконанні роботи.

У судовому засіданні 04 березня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, про день та час судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне  в матеріалах справи (а.с. 20).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач був завчасно повідомлений про день та час судового розгляду та мав  можливість в розумні терміни довести до відома суду свої доводи та міркування стосовно позовних вимог, однак своїми правами визначеними ст. 22 ГПК України не скористався, то суд вважає можливим розгляд справи по суті позовних вимог, без участі представника відповідача за наявними у справі  матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача,  вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.  

При цьому суд встановив та врахував наступне.

11 березня 2008 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сарненський завод високовольтних опор" укладено договір на виконання робіт № 13/01 згідно предмету якого замовник (відповідач) замовляє, а виконавець (позивач) виконує роботи по проектуванню та вогнезахисту дерев`яних конструкцій при реконструкції існуючої будівлі під офісно-адміністративні приміщення заводу по вул.17-го Вересня, 21 в м.Сарни.  

Пунктом 3.2. визначено, що договірна ціна за виконання робіт по вогнезахисту дерев`яних конструкцій складає 4 686 грн. 00 коп., визначених в цінах 2008 року з урахуванням ПДВ.

Відповідачем сплачено позивачу 2 343 грн. 00 коп.

Відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року (а.с.9-11) та довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2008 року (а.с.12) вартість виконаних робіт складає 13 400 грн. 40 коп. Вказана сума перевищує договірну ціну зазначену в договорі № 13/01 від 11.03.08 р. У претензії № 63 від 07 травня 2009 року позивач зазначає, що на прохання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський завод високовольтних опор" збільшено об`єми виконання робіт по вогнезахисту дерев`яного каркасу гальваничної дільниці по обробці металевих опор на суму 8 714 грн. 40 коп.

Частиною першою ст. 654 цього Кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Договір № 13/01 на виконання робіт від 11 березня 2008 року укладений сторонами у письмовій формі, відтак, зміни до вказаного договору повинні вчинятися у письмовій формі. Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що сторонами вносились зміни до договору № 13/01 від 11.03.2008 року стосовно об`ємів виконання робіт.

Суд зазначає, що акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року  та довідка про вартість виконаних робіт за вересень 2008 року  також не містять посилання на договір.

Таким чином, позивачем не доведена суду та обставина, що виконання робіт, підтверджених актом приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року  та довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2008 року, які додані позивачем до позову,   здійснювалось саме до договору № 13/01 від 11.03.2008 р., на який посилається позивач.

Підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків станом на 22.02.2011р., в якому сторонами підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 11 057 грн. 40 коп. (а.с.25), лише підтверджує загальну суму боргу і не може бути прийнятий в якості доказу заборгованості по Договору, оскільки в акті звірки відсутні посилання на договір.  

Таким чином, суд прийшов до висновку про підтвердження факту заборгованості в сумі 11 057 грн. 40 коп., однак посилання позивача, що така заборгованість виникла на підставі Договору не підтверджено належними доказами по справі відповідно до вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому вказана заборгованість вважається позадоговірною.  

Оскільки вказана заборгованість є позадоговірною відповідно до ст. 530 ЦК України  якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем надано суду претензію № 63 від 07.05.2009р. (а.с.13) та докази її направлення відповідачу 12.05.2009 р. Як убачається з відповіді на претензію № 785 від 29.05.2009 року (а.с.14)претензія отримана відповідачем 15.05.2009 року. Отже відповідач повинен був оплати суму боргу, зазначену в акті звірки, у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (15.05.2009 р.). Відповідач у відповіді на претензію заборгованість в сумі 11 057 грн. 40 коп. підтвердив, зобов`язувався погасити борг протягом червня-липня 2009 року.    

Проте, станом на 22 лютого 2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 11 057 грн. 40 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с.25).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені  актами цивільного законодавства, крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана  вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Докази виконання відповідачем   зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення  11 057 грн. 40 коп.  заборгованості заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.  

Разом з тим, вимога позивача про стягнення 1 760 грн. 06 коп. пені не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за прострочення грошового зобов'язання кредитор вправі нараховувати пеню лише на підставі угоди, в узгодженому сторонами розмірі, який, однак, не повинен перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Як зазначалося вище, заборгованість відповідача є позадоговірною Отже, в даному випадку зобов'язання сторін ґрунтуються на законі, нарахування пені законом не передбачено, оскільки угода сторонами не укладалась. Відтак, в частині стягнення нарахованої пені, на підставі ст.33 ГПК України, в позові належить відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 3% річних  та інфляційних нарахувань підлягає задоволенню частково -  за період з 23 травня 2009 року по 16 лютого 2011 року в сумі 1 802 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань та 377 грн. 11 коп. 3% річних. При цьому судом враховано, що відповідачем отримано претензію 15.05.2009 року, отже прострочення виконання грошового зобов'язання розпочалось 23 травня 2009 року і станом на 16.02.2011 року (дата позовної заяви) заборгованість не сплачена.

Судові витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно ст.49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 82-85 , ГПК  України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарненський завод високовольтних опор" (34500, Рівненська область,м.Сарни, вул.17-го Вересня, 21, код 34577007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік" (33027,м.Рівне, вул.Київська, 42, код 32881001) 11 057 грн. 40 коп. заборгованості, 577 грн. 11 коп. 3% річних, 1 802 грн. 36 коп.  інфляційних нарахувань,  134 грн. 37 коп. витрат по держмиту та 189 грн. 34 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.  Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення оформлено та підписано  09.03.2011р.

Суддя                                                        В.Р.Войтюк