Рішення

від 21.03.2011 по справі 11/461-5023/113/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/461-5023/113/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2011 р.                                                            Справа № 11/461-5023/113/11

вх. № 113/11

Суддя господарського суду Суярко Т.Д. 

при секретарі судового засідання Філіппова В.С.

за участю представників сторін:

позивача - позивача (відповідача за зустрічним позовом) - Коняев А.А. дов. від 17.01.2011р.

відповідача (позивача  за зустрічним позовом) - Чебаненко В.Л. дов. № 577/22 від 29.12.2010р.    

розглянувши справу за позовом Харківського монтажного управління Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" с. Подвірки   

до  Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу  - Змівської теплової електричної станції, смт. Комсомольське  

про стягнення 149805,94 грн. та витребування майна

та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу  - Змівської теплової електричної станції, смт. Комсомольське

до Харківського монтажного управління Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" с. Подвірки

про встановлення права власності  

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківське монтажне управління Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж"  звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою про зобов"язання відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Змівської теплової електричної станції повернути автомобільний кран КС-3575А-1 з незаконного володіння, а також про стягненння матеріальної шкоди в сумі 130264,00 грн. та моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.10р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.12.10р. о 09:50 год.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.10р. згадану справу передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 06.01.11р. справу передано для розгляду судді Суярко Т.Д.

11.02.11р. через канцелярію суду відповідачем було надано зустрічну позовну заяву про визнання за ним права власності на автомобільний кран КС-3575 А1, зав. №00665, двиг. №50545, шасі №767077, дата випуску 29.12.93р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.11р. прийняти зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу - Змівської теплової електричної станції до сумісного розгляду разом із первісним позовом.

У судовому засіданні 15.03.11р. оголошувалась перерва до 21.03.11р. о 09:40 год.

Представник позивача за первісним позовом підтримує первісні позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечує.

Представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні повністю. Підтримує зустрічний позов та просить його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Мотивуючи позовні вимоги про зобов"язання відповідача за первісним позовом повернути з незаконного володіння автомобільний кран КС-3575А-1, позивач за первісним позовом посилається на те, що він є власником цього крану.

На підтвердження права власності на спірний кран позивач за первісним позовом надає засвідчені копії наступних документів: технічний талон на автокран КС-3575А-1 (т.1 арк.с. 46); паспорт на автокран КС-3575А-1 (т.1 арк.с.38-43); технічний паспорт на автокран КС-3575А-1 (т.1 арк.с. 44-45) та рішення господарського суду Харківської області від 27.04.10р. по справі №57/187-09.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог та обгрунтовуючи зустрічний позов про визнання права власності, відповідач за первісним позовом стверджує, що він у березні 1994 року добросовісно заволодів спірним майно (автокраном КС-3575А-1) і з того часу продовжує безперервно та відкрито ним володіти, а тому, на підставі положень ст.344 ЦК України, він набув право власності на це майно за набувальною давністю.

На підтвердження безперервного та відкритого володіння спірним майном відповідач за первісним позовом надає Акт №1 приймання-передачі основних засобів за березень 1994 року (т.1 арк.с.144); інвентарну картку №00004031 обліку основних засобів (форма №ОЗ06) (т.1 арк.с. 145); копію висновку Компанії "Сейл Прайс Ко" про справедливу (риночну) вартість необоротних активів (т.1 арк.с.146-147); довідку  про балансову вартість станом на 01.01.11р. (т.1 арк.с.148); розрахунки суми податку з власників транспортних засобів (т.1 арк.с.149-151); договір оперативного лізингу №4 від 01.08.02р.  (т.2 арк.с.63-66).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про власність", право  власності  -  це  врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Правом власності, відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 ЦК України), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 вказаного кодексу).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Згідно п.6 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1371) (далі Порядок), транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних   підрозділах Державтоінспекції

Відповідно до п.7 Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах,  або їх  представники  (далі  - власники)  зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення,  або  тимчасового  ввезення на територію України,  або виникнення  обставин,  що  є  підставою  для  внесення змін до реєстраційних документів.

Державна  реєстрація  транспортних  засобів проводиться на  підставі  заяв  власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх  особу,  підтверджують  правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі -  правомірність придбання) транспортних засобів, оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом, що  пройшов необхідну   підготовку  в  порядку, встановленому МВС, Мін'юстом, Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом державного майна, і має відповідні документи), відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху,  а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно відомостей щодо власника крану автомобільного Т № 14 з гідравлічним приладом  КС - 3575А-1, які містяться у паспорті № 31930 на згаданий кран, зареєстрованому за реєстраційним № 31930 Управлінням Харківського  округу Держтехнагляду УРСР 14.04.1994 року № 767077, власником крану є Харківське монтажне управління "Теплоенергомонтаж", с.Подвірки (позивач за первісним позовом).

У технічному паспорті серії ВХ № 465299 крану автомобільного Т № 14 з гідравлічним приладом  КС - 3575А-1 та технічному талоні транспортного засобу (індивідуального власника), виданому 26.04.1994 року Державною автомобільною інспекцією Дергачівського МРЕВ УДАЇ УВС Харківської області на згаданий кран, власником цього крану також вказаний позивач за первісним позовом.

Крім того, той факт, що власником автокрану  КС-3575 є позивач за первісним позовом (Харківське монтажне управління транспорту ВАТ «Теплоенергомонтаж») встановлений рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.10р. по справі №57/187-09.  

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського  суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Кожна сторона на засадах змагальності повинна належними та допустимими доказами довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі (ст.32 ГПК України).

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. (ст.36 ГПК України).

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про неправомірність набуття позивачем за первісним позовом права власності на спірний кран; незаконність набуття права власності не випливає і з закону та не встановлена судом.

З огляду на наведене, враховуючи встановлену чинним законодавством (ст.328 ЦК України) презумпцію правомірності набуття права власності, суд вважає надані позивачем за первісним позовом документи належними та допустими доказами на підтвердження права власності позивача за первісним позовом на автокран КС-3575 КРАЗУ-250,1993 року випуску, двигун № 50545, шасі № 767077.

Статтею 318-319 ЦК України унормовано, що право володіння, користування  та  розпорядження майном, належить власнику цього майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно   позбавлений  цього   права   чи  обмежений  у  його здійсненні (ст.321 ЦК України).

Відповідно до ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Даний спосіб захисту застосовується у випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти та користуватись належним йому майном, тобто у разі, коли майно незаконно вибуло з його володіння.

Факт перебування спірного майна у відповідача за первісним позовом визнається останнім та не спростовується матеріалами справи.

З огляду на наведене,  враховуючи належність спірного крану  позивачеві за первісним позовом, знаходження його у володінні відповідача за первісним позовом без достатньої правової підстави, суд приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість первісного позову в частині зобов"язання відповідача за первісним позовом повернути позивачеві за первісним позовом автокран КС-3575.

Крім того, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 130264,00 грн. матеріальної шкоди та 10000,00 грн. моральної шкоди, завданої йому внаслідок неповернення останнім спірного автокрану КС-3575, що належить на праві власності позивачеві за первісним позовом.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої

поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)          втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)          доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що:

1)          протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав;

2)          шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Неодержаний прибуток (упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 25 тижнів (з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.10р. по справі №57/187-09), протягом яких відповідач за первісним позовом утримував спірний автокран, він не міг використовувати даний кран за призначенням та отримувати  доходи від його використання.

Сума не отриманого доходу розрахована позивачем за первісним позовом наступним чином: 162,83 грн. (вартість однієї машино/години крану, згідно ДБН Д.2.7-2000) х 8 годин х 4 робочи дні (графік роботи підприємства позивача за первісним позовом) х 25 тижні (період протягом якого спірний кран не використовувався) = 130264,00 грн.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що автокран КС-3575 міг використовуватись ним протягом усього робочого часу ( 8 годин на день, 4 дні на тиждень протягом 25 тижнів), а отже й можливого отримання прибутку від використання цього крану.

Припущення позивача за первісним позовом щодо теоретичної можливості отримання прибутку від використання спірного автокрану не можуть  бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання позивачем за первісним позовом зазначених ним грошових сум у випадку повернення відповідачем за первісним позовом цього крану.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 130264,00 грн. матеріальної шкоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення 10000,00  моральної  шкоди, суд зазначає наступне.

В силу  ст.  23  ЦК  України  особа має право на відшкодування моральної шкоди,  завданої  внаслідок  порушення  її прав. Моральна шкода полягає:

1. у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2. у душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала  у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,  членів її сім'ї чи близьких родичів;

3. у душевних  стражданнях,  яких  фізична  особа  зазнала  у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4. у  приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Однак, позивачем за первісним позовом всупереч ст.ст.4-3, 32, 33 ГПК України не доведено порушення його законних немайнових прав.

З огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 10000,00 грн. моральної шкоди.

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію зустрічним позовним вимогам про встановлення за позивачем за зустрічним позовом (відповідачем за первісним) права власності на спірне майно - автокран КС-3575 за набувальною давністю, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особа  вважається такою, що добросовісно заволоділа майном, якщо не буде доведено, що вона, набуваючи майно у володіння, знала або повинна була знати про незаконність такого набуття, зокрема, що особа, у якої придбано майно, не мала права його відчужувати, тобто, не буде спростованого його добросовісності як обов'язкової умови заволодіння майном з метою набуття права власності.

Відкритість володіння полягає в тому, що особа повинна володіти майном відкрито, не приховуючи факт володіння, та потім довести цю обставину.

Володіння вважається безперервним, якщо володілець речі доведе, що володів нею в період часу між початковим моментом заволодіння річчю до моменту (дня) пред'явлення до суду відповідних вимог.

Кожна сторона на засадах змагальності повинна належними та допустимими доказами довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.4-3, 33, 34 ГПК України).

Виходячи зі згаданих норм матеріального та процесуального права, вбачається, що визнання за позивачем за зустрічним позовом права власності на автокран  КС-3575 за набувальною давністю можливо за умови доведення ним належними та допустимими доказами наявності одночасно всіх передбачених чинним законодавством обставин: добросовісності заволодіння цим краном, відкритості та безперервності володіння краном протягом  п"яти років.

Наданий позивачем за зустрічним позовом Акт №1 приймання-передачі основних засобів за березень 1994 року (т.1 арк.с.144), складений між позивачем за зустрічним позовом та МПК "Глобус" свідчить про передачу позивачеві за зустрічним позовом автомобільного крану КС-3575 А-1, вантажопідйомністю 14 тон.

Інвентарна картка №00004031 обліку основних засобів (форма №ОЗ06) (т.1 арк.с. 145); копія висновку Компанії "Сейл Прайс Ко" про справедливу (риночну) вартість необоротних активів (т.1 арк.с.146-147) та довідка про балансову вартість станом на 01.01.11р. (т.1 арк.с.148) свідчать лише про облік автомобільного крану КС-3575 А-1 на балансі позивача за зустрічним позовом (його структурного підрозділу). Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату, проте не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Отже, інвентарна картка №00004031 обліку основних засобів (форма №ОЗ06) та  довідка про балансову вартість станом на 01.01.11р.  не можуть підтвердити обставини відкритості та безперервності володіння спірним краном протягом 5 років.

Не можуть бути прийняті судом у якості належних та допустимих доказів на підтвердження відкритості та безперервності володіння і надані  позивачем за зустрічним позовом розрахунки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів (т.1 арк.с.149-151), оскільки вказані документи не підтверджують факт сплати податку саме за спірний транспортний засіб - автомобільний кран КС-3575 А-1.

Стосовно наданого позивачем за зустрічним позовом в якості обгрунтування позовних вимог, договору оперативного лізингу №4 від 01.08.02р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, даний договір було укладено між позивачем за первісним позовом - Харківським монтажним управлінням ВАТ «Теплоенергомонтаж» та відповідачем за первісним позовом - ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго».

Відповідно до умов цього договору, відповідач за первісним позовом (далі - лізингодавець) зобов"язався передати, а позивач за первісним позовом (далі - лізінгоотримувач) прийняти в строкове платне користування індивідуально визначене майно ВАТ «Центренерго» – автомобільний кран КС 3575А-1, інвентарний № 04031 (далі - об'єкт), який знаходиться на балансі Зміївської ТЕС ВАТ «ДЕК Центренерго».

Як вже було встановлено вище судом, власником об'єкту договору лізингу є позивач за первісним позовом - Харківське монтажне управління транспорту ВАТ «Теплоенергомонтаж».

Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:

1. Зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної  дієздатності.

3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З наявного у справі договору лізингу,  вбачається, що його укладено 01 серпня 2002  року.

Матеріали справи свідчать, що позивач за первісним позовом є власником об'єкту договору лізингу – автокрану -  з моменту його виготовлення - з 1994 року, тобто ще до укладання договору.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом уклав договір лізингу з відповідачем за зустрічним позовом, не маючи майнових прав на автокран (предмет лізинг), а отже не мав й права на передачу цього майна в лізинг.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Наведене свідчить про невідповідність договору оперативного лізингу №4 від 01.08.02р. вимогам чинного законодавства та про його недійсність.

Крім того, факт недійсності договору оперативного лізингу №4 від 01.08.02р. було встановлено рішенням господарського суду Харківської області по справі №57/187-09 від 27.04.10р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне скористатись передбаченим ст.83 ГПК України правом та визнати недійсним договір оперативного лізингу №4 від 01.08.02р.

Недійсний  договір  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю та не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ на підтвердження відкритості та безперервності  володіння позивачем за зустрічним позовом автомобільним краном КС 3575А-1.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом не довів обставин, які б свідчили про відкритість та безперервність володіння ним автомобільним краном КС 3575А-1 протягом 5 років і лише доведеність сукупності яких може  бути підставою для визнання права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України.

З огляду  на наведене, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"  в особі  відокремленого структурного підрозділу  -  Змівської  теплової електричної станції про визнання права власності на  автомобільний  кран  КС 3575А-1.

Відповідно до ст.44,49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом підлягають віднесенню на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за зустрічним позовом підлягають віднесенню на позивача за зустрічним.

Керуючись "Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів",

затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. N 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1371),     ст.ст. 22, 23, 203, 204, 215, 216, 316, 317, 318, 319, 321, 328, 387, 344, 761 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд,- 

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір оперативного лізингу №4 від 01.08.02р. укладений між Відкритим акціонерним товариством "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу  - Змівської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Комсомольське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247)  та Харківським монтажним управлінням Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, Промплощадка, Харківської ТЕЦ-5, код ЄДРПОУ 00121896).

Первісний позов задовольнити частково.

Зобов"язати Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу  - Змівської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Комсомольське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247) повернути Харківському монтажному управлінню Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, Промплощадка, Харківської ТЕЦ-5, код ЄДРПОУ 00121896)  автомобільний кран КС-3575А-1, вантажопідйомністю 14 тон.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу  - Змівської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Комсомольське, Балаклійське шосе, 2, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Харківського монтажного управління Відкритого акціонерного товариства "Теплоенергомонтаж" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с.Подвірки, Промплощадка, Харківської ТЕЦ-5, код ЄДРПОУ 00121896) 85,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині первісного позову - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Суддя                                                                                 Суярко Т.Д.

Повний текст рішення по справі №5023/113/11 складено та підписано 28.03.11р.