Постанова

від 28.03.2011 по справі 33/254-10(28/368-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/254-10(28/368-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2011 року                                    Справа №  33/254-10(28/368-10)

       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чимбар Л.О. (доповідача)          

суддів: Чохи Л.В.,Пруднікова В.В.,

секретар судового засідання Савін В.Ю.,

представники сторін:

від позивача: Комерзан О.О., довіреність №09/7-524/1  від 20.07.10,  представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Юність”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  06.12.210р. у справі №33/254-10(28/368-10)

за позовом: приватного підприємства “Зевс”, м. Донецьк

до: товариства з обмеженою відповідальністю “Юність”, м. Дніпропетровськ

про: стягнення 50213грн.79коп.,

                                          В С Т А Н О В И В :

       В липні приватне підприємство "Зевс" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юність" заборгованості в сумі 43 871 грн. 94 коп. - основного боргу за договором поставки № ПР- 40490 від 01.07.2009 року, 894 грн. 17 коп. - 3% річних, 4 089 грн. 12 коп. - пені, 1 358 грн. 56 коп. - інфляційних втрат та витрати по справі.

26.08.2010 року представником позивача надана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 43 871 грн. 94 коп. - основного боргу за договором поставки № ПР- 40490 від 01.07.2009 року, 894 грн. 17 коп. - 3% річних, 4 040 грн. 98 коп. - пені, 1 358 грн. 56 коп. - інфляційних втрат та витрати по справі.

      Рішенням  господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010р. у справі      № 33/254-10(28/368-10) (суддя –Рудовська І.А.) позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Юність"   на користь  приватного підприємства "Зевс" 43 871 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 94 коп. - основного боргу, 4 040 (чотири тисячі сорок) грн. 98 коп. - пені, 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн. 17 коп. - 3% річних, 1 358 (одна тисяча триста п'ятдесят вісім) грн. 56 коп. - інфляційних втрат, 501 (п'ятсот одна) грн. 66 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видано наказ.

 Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права,  та не повне з`ясування обставин справи, просить це рішення скасувати.  В апеляційній скарзі скаржник вказує, що господарським судом не враховано повернення товару на суму 131,04 грн. видатковою накладною №13НН00000017 та повернення товару на суму 31,62 грн і на 219,6 грн. згідно видаткових накладних №13НН00000745, №13НН00000744, а тому неправомірно стягнуто борг в сумі 43 871,94 грн.

        Позивач у судовому засіданні проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.   

В судовому засіданні 28.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.              

  Заслухавши доповідь головуючого судді – доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Юність”, м. Дніпропетровськ  задоволенню не підлягає з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами пешої та апеляційної інстанцій,  01.07.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № ПР-40490 з протоколом розбіжностей (надалі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити товар покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін  товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.  

               Згідно з пунктом 3.1. договору з урахуванням протоколу розбіжностей № 1 від 01.07.2009 року до договору постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки згідно замовлення покупця своїми транспортними засобами і за свій рахунок на умовах DDP згідно Інкотермс 2000.

 Пунктом  3.15. договору з урахуванням протоколу розбіжностей № 1 від 01.07.2009 року до договору встановлено, що постачальник зобов'язаний надати в пункт доставки з кожною поставкою наступні документи: товарну (товаротранспортну) накладну; податкову накладну; в разі повернення товару довіреність на отримання повернення та коригуючи податкову накладну. Датою отримання товару вважається дата отримання всіх необхідних документів.

Оплата за отриманий товар відповідно до п. 6 Додатку № 4 до договору, який є його невід'ємною частиною, проводиться покупцем шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та  ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та  умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити на  користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

    Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

  Позивач на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачу товар на загальну суму  47 596грн.26коп., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар не виконав, але частково повернув товар позивачу на суму 3 724 грн. 32 коп., після чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 43 871 грн. 94 коп.

         Станом на 08.07.2010 року між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків, якою відповідачем фактично підтверджено існуючу заборгованість в розмірі 43 871  грн. 94 коп. (т. 2 а.с. 3)

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факт поставки позивачем відповідачу товару відповідно до умов договору,  тобто підтвердження факту виникнення у відповідача зобов`язань за договором поставки № ПР-40490 від 01.07.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підтвердженням факту поставки товару та отримання його відповідачем є видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, підписані та скріплені печатками обох сторін, які містяться в матеріалах справи.

      Таким чином, на момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає           43 871грн.94коп., яка підтверджена матеріалами справи та докази погашення якої відсутні.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тому є наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № ПР-40490 від 01.07.2009р. в сумі 43 871грн.94коп., які не були сплачені відповідачем.

Крім того, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України  неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

  Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.9. договору, в разі прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу, пеня складає 4040 грн.98коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

Окрім цього, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про  стягнення 3 %  річних  в сумі  894грн.17коп. та інфляційних втрат у розмірі  1358грн.56коп.

 Необґрунтовані  доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом не враховано повернення товару на суму 131,04 грн. видатковою накладною №13НН00000017 та повернення товару на суму 31,62 грн і на 219,6 грн. згідно видаткових накладних №13НН00000745, №13НН00000744, а тому неправомірно стягнуто борг в сумі 43 871,94 грн.

 Як вбачається з акта звірки розрахунків на а.с.3 т.2 при визначенні суми боргу позивачем враховано повернення товару на суму 131,04 грн., 31,62 грн і 219,6 грн., проведено коригування на вказані суми в бік зменшення суми остаточного боргу.

При проведенні нарахування пені, 3 %  річних  в сумі  894грн.17коп. та інфляційних втрат у розмірі  1358грн.56коп. позивачем враховано повернення товару на суму 3 724,32 грн. шляхом виключення з розрахунку  накладних: від 14.10.2009 року на суму 3 136,5 грн., від 29.10.2009 року на суму 796,02 грн.

 Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Рішення суду належить  залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд-  

ПОСТАНОВИВ:

  Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Юність”,                             м. Дніпропетровськ  залишити без задоволення.

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010р. у справі №33/254-10(28/368-10) залишити без змін.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

 Головуючий                                                                        Л.О. Чимбар

 Суддя                                                                                    Л.В.Чоха

 Суддя                                                                                    В.В. Прудніков

Постанова виготовлена в повному обсязі   29.03.2011 року.