Постанова

від 22.03.2011 по справі 5005/358/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5005/358/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2011 року                                    Справа №  5005/358/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Голяшкін О.В., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Гриценко А.М., дов. № 2 від 21.03.11р.                                                              

від відповідача: Деркач В.А., дов. №б/н від 31.12.10р.                                                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі № 5005/538/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь комплект», м.Дніпропетровськ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м.Дніпропетровськ

 

про стягнення 3005 грн. 18 коп.

ВСТАНОВИВ:

          

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. року (суддя Г.В.Манько) позов задоволено частково.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь комплект»642грн.64коп. 3% річних, 2 142 грн.28 коп. інфляційних втрат, 94грн. 52 коп. витрат на держмито, 218 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката в сумі 926грн. 70коп.

Рішення суду в частині задоволення позову мотивується ст..ст.525, 526, 629 ЦК України.

          Рішення господарського суду в частині відмови в позові щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на 2500 грн. –витрат на послуги адвоката, 189 грн.78 коп. –витрат на держмито, 118 грн. - витрат інформаціно-технічне забезпечення судового процесу мотивоване тим, що чинним законодавством не передбачено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Відкрите акціонерне товариство «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» , звернулося з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. Просить скасувати рішення господарського суду  Дніпропетровської області в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 926,70грн., що складають витрати на послуги адвоката. В решті рішення господарського суду першої інстанції від 15.02.2011р. залишити без змін.

В апеляційній скарзі заявник в обґрунтування своїх доводів вказує на те, що  послуги фізичної особи –підприємця не відносяться до складу судових витрат, як це передбачено вимогами ст.. 44 ГПК України. Розмір витрат на послуги адвоката є явно завищеним, несумірним зі стягуваною сумою інфляції і 3% річних.

Позивач у  відзиві  на апеляційну скаргу  вказав, що згідно додаткової угоди, укладеної з адвокатом, за підготовку і подання позову, прийняття участі у розгляді справи ним сплачено 1000 грн.. адвокату, а тому суду обґрунтовано стягнув судові витрати на послуги адвоката. Просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила:

ТОВ «Сталь комплект»продало, а ВАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" придбало товар –труби.

Товар було поставлено на підставі накладних, всього на суму 26 897,52 грн.

Відповідач сплатив позивачу за товар частково.

Станом на 2009р. борг складав 18 977,52грн.

Рішенням господарського суду від 24.09.2009р. у справі №14/309-09 стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталькомплект" 18 977  грн. 52 коп.  основного боргу, 2 500  грн.  витрат на послуги адвоката, 189 грн. 78 коп.  витрат на держмито, 118  грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 10.11.2009р. рішення господарського суду від 24.09.2009р. у справі №14/309-09 залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення та постанови видано наказ на примусове виконання рішення.

Відповідно до  доказів вбачається, що на підставі наказу по справі №14/309-09 відкрито виконавче провадження, але рішення суду на час звернення з позовом до суду не виконано.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 10.11.2009р. по 27.12.2010р., нарахованих на суму 21 785,30 грн., яка складається з основного боргу, витрат на послуги адвоката, на держмито та ІТЗ, стягнутих рішенням суду від 24.09.2009р. Просив також стягнути судові витрати на послуги адвоката в сумі 1000 грн.

Колегія погоджується з рішенням суду, яким позовні вимоги задоволені частково у зв'язку з наступним.

Стаття 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому колегія зазначає, що винесення судового рішення про стягнення боргу не припиняє зобов'язання і воно існує до його виконання.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд обґрунтовано дійшов висновку, що інфляційні втрати та 3% річних не нараховуються на судові витрати і задовольнив позовні вимоги лише в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу за зобов'язанням, яка була стягнута.

Що стосується судових витрат на послуги адвоката, то колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст..12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2009 року між позивачем (замовник) та Журіковою І.В. (виконавець), як фізичною особою підприємцем, укладено договір про надання послуг № 07/07. За умовами договору виконавець зобов'язався за дорученням замовника надавати йому за плату послуги відносно правовідносин які виникли у замовника з ВАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод».

Додатковою угодою № 1 від 17.08.09р. до договору № 07/07 від 07.07.09р. сторони внесли зміни в договір, змінивши в преамбулі договору, найменування виконавця на адвоката Журікову Ірину Вікторівну.

Додатковою угодою № 1/1 від 22.11.2010р.  сторони доповнили п.1.2. договору № 07/07 від 07.07.09р. пунктами 1 і 2, згідно яких, виконавець надає замовнику послуги відносно стягнення 3% річних та інфляційних з боржника, нараховану на суму, стягнуту за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2009р. по справі № 14/309-09. Вартість послуг по даній угоді складає 1000 грн..

Платіжним дорученням № 452 від 23.11.2010р. позивач перерахував на рахунок Журікової І.В. 1000 грн., як оплату послуг по додатковій угоді №1 від 22.11.2020р. до договору № 07/07 від 07.07.09р.

27.12.2010р. сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг на суму 1000 грн., в якому перелічені послуги, надані адвокатом.

Господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати на послуги адвоката пропорційно задоволеним вимогам у сумі 926,70 грн.   Але колегія суддів не погоджується з цим.

Відповідно до ст.. 33 Правил адвокатської етики, схвалених  Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, від 01.10.1999,  гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

(4) Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Проаналізувавши фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, з урахуванням заявленого позову, колегія суддів вважає, що розумно обґрунтованим розміром судових витрат на послуги адвоката є сума в 300грн.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Витрати на послуги адвоката стягнути у розмірі 300 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст..101 –105 ГПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод», м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2011р. у справі № 5005/538/2011 задовольнити частково.

В абзаці другому резолютивної частини рішення замість слів «витрати на послуги адвоката 926 грн. 70 коп.»слід читати «витрати на послуги адвоката 300 грн.»

Головуючий:           

---

            С.Г.Антонік

      

Судді:                        

---

            І.О.Вечірко

      

                                              

---

           О.В.Голяшкін

З оригіналом згідно

Пом судді                                Яцура О.В.