Рішення

від 10.03.2011 по справі 5021/171/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/171/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.03.11           Справа № 5021/171/2011.

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіоріца», м.Чернігів

до відповідача:           Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Суми

про стягнення 239 627  грн. 84 коп.

СУДДЯ  СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

Представники:

від позивача:          Варуха Ю.В., довіреність б/н від 01.11.2010 року

від відповідача:          Маківський О.В., довіреність № 07-04/1012/2 від 10.12.2010р.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача 239 627 грн. 84 коп. – фінансових санкцій за неналежне виконання умов договору № 25/03 від 11.03.2006 року, з яких: 135 034 грн. 81 коп. – інфляційних збитків, 43 174 грн. 73 коп. – 3% річних, 61 418 грн. 30 коп. - пені, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивач подав заяву № 6 від 21.02.2011 року про збільшення позовних вимог, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача 145 247 грн. 72 коп. – інфляційних збитків, 52 182 грн. 56 коп. – 3% річних, 84  550 грн. 99 коп. – пені, всього 281 981 грн. 27 коп., оскільки договір № 25/03 від 11.03.2006 року, укладений між позивачем та відповідачем, продовжує діяти, а відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати боргу не виконує.  

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 07-03 від 09.03.2011 року, в якому просить суд зменшити розмір пені до 10 000 грн., оскільки на підприємстві відповідача склалося  скрутне фінансове становище.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти зменшення пені заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд  встановив:

Рішенням господарського суду Сумської області № 14/123-10 від 02.12.2010 року з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість в сумі 772 091 грн. 63 коп. за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі – продажу № 25/03 від 11.03.2006 року, 7 720 грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. – витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Згідно п. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій України», ст.115 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України і виконується всіма державними та недержавними установами, підприємствами, організаціями.

На виконання рішення суду від 02.12.2010 року № 14/123-10 Ковпаківським відділом Державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по стягненню з ДП «Сумський облавтодор» заборгованості в сумі 780 048 грн. 55 коп., про що 04.01.2011р. винесено постанову.

Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зауважує, що зобов'язання припиняється не внаслідок ухвалення судового рішення, а в результаті належного виконання грошового зобов'язання. Таке грошове зобов'язання зі сплати заборгованості відповідачем не було виконано належним чином.     

ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» своїх зобов'язань за договором купівлі – продажу № 25/03 від 11.03.2006 року належним чином не виконав. Заборгованість перед позивачем становить 780 048 грн. 55 коп.  

Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факт неналежного виконання відповідачем умов договору № 25/03 від 11.03.2006 року встановлено рішенням господарського суду Сумської області № 14/123-10 від 02.12.2010 року.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно  ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.  

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Відповідно до ст. ст. 611, 612 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржник зобов'язаний відшкодувати кредиторові причинені цим збитки; за неналежне виконання умов договору боржник зобов'язаний сплатити на користь кредитора неустойку (штраф, пеня), у розмірі передбаченої умовами договору.

Відповідно до ч.6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.    

Відповідно до п.6.3 договору відповідач за невиконання зобов'язань по договору зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час  прострочення зобов'язання. Відповідачу нарахована пеня в розмірі 84 550 грн. 99 коп.  

Оскільки, пеня в сумі 84 550 грн. 99 коп. нарахована з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу  інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідачу нараховані інфляційні збитки у розмірі 145  247 грн. 72 коп., та 3% річних в сумі 52 182 грн. 56 коп.

Таким чином, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 281 981 грн. 27 коп., з них: 145 247 грн. 72 коп. –  інфляційних збитків, 52 182 грн. 56 коп. – 3% річних, 84 550 грн. 99 коп. – пені.

Факт заборгованості відповідача в сумі 281 981 грн. 27 коп. підтверджено матеріалами справи. Відповідач аргументованого заперечення на позов не подав, не подав і доказів сплати боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10 000 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Відповідач надав суду докази, що підтверджують погіршення фінансового стану підприємства, проте, суд приймає до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену згідно договору продукцію становить 780 048 грн. 55 коп. і виникла з серпня 2008 року, в той час як нарахована позивачем пеня становить 84 550 грн. 99 коп. За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача (кредитора), а тому суд не вбачає достатніх підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються 2819 грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. – 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (40002, м.Суми, вул.Роменська, 79/2; код 31931024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіоріца» (14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 35; код 34853987) 145 247 грн. 72 коп. –  інфляційних збитків, 52 182 грн. 56 коп. – 3% річних, 84 550 грн. 99 коп. – пені, 2819 грн. 81 коп. – витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                 О.Ю. СОП‘ЯНЕНКО

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.   

Повний текст рішення підписано 11.03.2011 року.