Рішення

від 09.03.2011 по справі 5021/350/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/350/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.11           Справа № 5021/350/2011.

Господарський суд Сумської області , у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання  Чижик С.Ю розглянув матеріали справи № 5021/350/2011

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Сумикомбікорм”,

                                                                                                                                  м. Суми

до відповідача - товариства  з обмеженою відповідальністю “Низи ”,

                                                             смт. Низи Сумського району Сумської області

про стягнення  6 861,59 грн.

за участю представників сторін :

від позивача – Петров А.В.

від відповідача - не з'явився

Суть спору : позивач просить  суд стягнути з відповідача  на свою користь  6 861,59 грн., у  тому числі : основний  борг у  розмірі  6 324,50 грн.,  3 %  річних  у  розмірі  102,77 грн., індекс інфляції у  розмірі  434,32 грн.

Відповідач  у відзиві   на позов  проти позову  заперечує , посилаючись на  те, що позивачем  не надано  ніяких  доказів  стосовно того, що вимога-претензія № 8/7 від 08.07.2010 року  була отримана  відповідачем і якщо була  отримана, то коли саме. Відповідач  просить суд припинити  провадження у  даній  справі  на  підставі  п. 1-1  ч.1 ст. 80 ГПК України  - у  зв'язку  з відсутністю  предмету  спору  .

Крім того, відповідач подав клопотання  про відкладення   розгляду  справи  у  зв'язку з неможливістю  його  представника прибути  в судове  засідання  .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд  встановив :

Згідно усної  домовленості  позивач  здійснив  у березня  2010 року  поставку  відповідачеві  товару ( висівок  пшениці) .

Як свідчать  матеріали  даної справи , у  тому  числі  рішення  Господарського  суду Сумської  області  від  15.11.2010 року  у справі №  16/133-10 за позовом  ТОВ «Сумикомбікорм»  до ТОВ  агрофірми «Низи», копія  якого   знаходиться  в матеріали  даної справи ( а.с. 11,12) станом  на  08.07.2010 року  відповідач   мав  заборгованість  перед позивачем  за поставлений  товар ( висівки пшениці)  в  загальному  розмірі  23 517,00 грн.

У зв'язку  з вищевикладеним, позивач  направив  відповідачеві  вимогу – претензію  № 8/7 від 08 липня  2010 року , в якій  зазначив , що  залишок  заборгованості  останнього  за висівки  станом  на  той  день складає  23 517,00 грн. і вимагав  в семиденний  строк  з моменту  отримання вимоги-претензії сплатити  заборгованість.

Факт  направлення позивачем  відповідачеві  рекомендованим   листом (поштова квитанція  № 5932 від  08.07.2010 року)  вищезгаданої  вимоги-претензії  встановлений  рішенням Господарського суду Сумської області від 15.11.2010 року  у справі № 16/133-10 за участю  цих самих сторін , а  тому цей  факт  не  підлягає  доведенню  знову  при вирішенні спору  у  даній  справі (ст. 35 ГПК України) .

Частина  2 статті  530 ЦК України передбачає, якщо строк (термін)  виконання  боржником  обов'язку не встановлений або  визначений  моментом  пред'явлення  вимоги, кредитор має право  вимагати  його  виконання у  будь-який  час. Боржник  повинен виконати  такий  обов'язок  у семиденний  строк  від  дня  пред'явлення вимоги, якщо  обов'язок  негайного виконання не  випливає  із договору  або актів  цивільного законодавства .

Як встановлено  тим  же  рішенням Господарського суду  Сумської області  від 15.11.2010 року  у   справі № 16/133-10, відповідач  у термін , вказаний  у вимозі-претензії  розрахунку  з позивачем не провів, тому  позивач  був  змушений  звернутися  до суду   з вимогою  про стягнення заборгованості  .

У справі № 16/133-10 позивачем  було  заявлено позовні вимоги  щодо  стягнення  боргу  за поставлений   відповідачеві товар (висівки пшениці)  лише  в  розмірі  17 192,50  грн. по видаткових накладних № ОтСК-000043 від 10.03.2010 року  та № ОтСК-000058 від 19.03.2010  року .

Як встановлено  вищезгаданим  судовим  рішенням  від   15.11.2010 року  у справі № 16/133-10, на час  розгляду  справи по суті   відповідач не заперечував проти  наявності  боргу, своїми  діями визнав   його в повному  обсязі , сплативши  під час  розгляду  тієї  справи  (14 та  27 жовтня  2010 року) позивачеві  заявлений  до стягнення  у  тій  справі  основний  борг  по вищевказаним  двом   видатковим накладним  в загальній сумі  17 192,50 грн.

Зміст  судового  рішення  від  15.11.2010 року  у справі № 16/133-10 свідчить  про те , що відповідач  отримав  від позивача вимогу-претензію  № 8/7 від 08 липня  25010 року  і  заперечення  відповідача  стосувались  не  того, що він  не  отримав  вимогу- претензію  чи  отримав  її пізніше  , ніж у  звичайний  термін проходження  поштової  кореспонденції  в межах  однієї   області  та  одного  району, а того, що  отримана ним  вимога-претензія не може  вважатися  вимогою, так як у  ній  відсутні  посилання на первинні  документи. Але  такі  заперечення позивача  бути спростовані  судом  у  рішенні  від  15.11.2010 року  у справі  № 16/8133-10.

Тобто, рішенням  суду  від  15.11.2010 року  у справі  № 16/133-10 встановлено  як факт  направлення  позивачем відповідачеві рекомендованим  листом  вимоги-претензії  № 8/7 від 08 липня 2010 року  щодо сплати  23 517,00 грн. боргу  за товар  (висівки пшениці),  так  і факт  своєчасного (у звичайний  для  проходження   поштової кореспонденції  термін)  отримання   відповідачем   тієї  вимоги-претензії. Відповідач  під час розгляду  тієї  справи  сплатив  не  лише  заявлений  позивачем у позові  основний  борг  по двом  накладним, а й  інфляційні збитки  та  3 %  річних , що також  свідчить  про відсутність  заперечень  відповідача  щодо  своєчасного  отримання вимоги-претензії  позивача.

Поряд  з тим, у справі № 16/133-10 предметом  спору була  лише частина  заборгованості  відповідача  перед позивачем (17 192,50грн. з 23 517,00грн.). Позивачем  у  тій  справі  було заявлення  вимоги  щодо стягнення  боргу, інфляційних  та  річних  по двох накладних (№ ОтСК-000043 від  10.03.2010 року  та № ОтСК-000058 від  19.03.2010 року)  а  решта  суми (  23 517,00 грн. -  17 192,50 грн. = 6 324,50 грн.)  боргу  по накладній  № ОтСК-000059 від  25.03.2010 року  в розмірі  6 234,50 грн. не  була заявлена  у позові і не  була  предметом  спору  у справі № 16/133-10, однак  ця сума  боргу, яка входить  до  загальної суми  боргу, сплатити  яку  вимагав позивач  від відповідача  у вимозі – претензії № 8/7 від  08 липня  2010 року , не сплачена   відповідачем  до цього  часу ( доказів  її сплати  або  будь-яких  обґрунтованих заперечень  проти  наявності  простроченої  заборгованості  перед   позивачем у сумі  6 234,50 грн. відповідач суду  не подав).

Факт  відпуску позивачем  відповідачеві   по довіреності  0097 від 20 березня  2010 року  через Єрмоленка Миколи  Івановича згідно  видаткової накладної № ОтСк-00059  від  25 березня  2010 року  висівок  пшеничних  на суму  6 324,50 грн. підтверджується  копіями згаданих  документів, які  знаходяться в матеріалах  даної справи  ( а.с. 8,9) , та  оглянутими  в судовому  засіданні  оригіналами цих документів .

Згідно  ст. 33  ГПК України  , кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на які  вона  посилається  як  на  підставу   своїх  вимог  і  заперечень. Докази  подаються сторонами .

У відповідності  зі ст. 35 ГПК України , факти, встановлені  рішенням  господарського  суду під час     розгляду  однієї справи, не доводяться  знову  при вирішенні інших  спорів , в  яких  беруть   участь  ті самі  сторони  .

Правомірність  та  обґрунтованість  позовних вимог позивача  доведена  останнім  поданими  ним  доказами, а також  підтверджується  тими  фактами, які встановлені судовим  рішенням  у справі  № 16/133-10 від 15.11.2010 року  .

В той  же час  відповідач  у своєму  відзиві  на позов , ставлячи під сумнів   правомірність  позовних  вимог  позивача, взагалі  не посилається  на  жоден доказ , який  би спростував  правомірність  та  обґрунтованість  позовних вимог  позивача , не надає суду  жодного доказу.

Відповідач зазначає у відзиві на позов , що позивачем не надано ніяких доказів, що вимога – претензія № 8/7 від 08.07.2010 року була  отримана  відповідачем  і якщо  була  отримана , то коли  саме. При цьому  відповідач  не стверджує , що він  не  отримав  тієї  вимоги – претензії ( і не  стверджував  цього  у справі  № 16/133-10) , не  подає  суду  доказів  того, що він  не  отримав  рекомендованого  листа  з вимогою –претензією від позивача ( і не  подавав  таких доказів  у справі №  16/133-10) ;  не подає  доказів  того,  коли  саме  він отримав  рекомендованого  листа   з вимогою   претензією  від позивача ;  не подає  свого  обґрунтованого  контррозрахунку  суми позовних  вимог, підтвердженого  відповідними доказами ( наприклад :  доказами  отримання вимоги-претензії № 8/7 від 08 липня  2010 року  пізніше  ніж 24 липня  2010 року, що  дало  б змогу частково  зменшити  суму  нарахованих  за серпень  2010 року  інфляційних   та річних)  .

Виходячи з усього  вищевикладеного, оцінивши  наявні у справі  докази  за своїм   внутрішнім переконання , що ґрунтується   на всебічному  , повному і  об'єктивному  розгляді  в судовому   процесі   всіх  обставин  справи  в  їх сукупності , керуючись законом, зокрема  ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України , ст.ст. 33, 35, 43 ГПК України , господарський  суд  дійшов  висновку , що позовні  вимоги  позивача  щодо стягнення  з відповідача  на свою користь  основного  боргу  в сумі  6 324,50 грн., трьох  процентів  річних  в сумі  102,77 грн. за період  з 01.08.2010 року  по  15.02.2011 року, індексу інфляції в сумі  434,32 грн.  за період з  серпня  2010 року по січень  2011 року  є правомірними, обґрунтованими  та  підлягаючими  задоволенню  повністю.

Викладені  відповідачем  у  відзиві  на позов    заперечення  проти позову  та прохання  до суду   щодо   припинення провадження  у  даній справі  на підставі  п . 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України  є необґрунтованими , не підтвердженими жодним  доказом, а  тому  не можуть  бути  підставою ні для  відмови  в  позові  позивачеві  , ні  для припинення  провадження у  даній  справі  .

Відповідно  до ст. 49  ГПК України  судові  витрати у  дані справі  повністю  покладаються  на відповідача.

Клопотання   (заява  №  50 від 02.03.2011 року)  представника  відповідача  про відкладення  розгляду  у  зв'язку  з неможливістю  представника  відповідача  прибути у судове  засідання  не  підлягає  задоволенню, оскільки суд не визнавав  явку  представників  сторін  в судове  засідання   обов'язковою  і нез'явлення  представника  сторони (у  даному  випадку  представника  відповідача)  не перешкоджає   вирішенню спору  у даній  справі.

На  підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 526,530,625 ЦК України , ст.ст. 33,35,43,49,77,82-85 ГПК України , господарський суд  

В И Р І Ш И В :

1.          Клопотання  відповідача  про відкладення  розгляду  справи відхилити.

2.          Позов задовольнити повністю.

3.          Стягнути з товариства  з обмеженою відповідальністю  агрофірми  «Низи» (42355, Сумська область, Сумський  район, смт. Низи, вул. Радгоспна, 21;  код ЄДРПОУ 301033608) на користь  товариства  з обмеженою відповідальністю «Сумикомбікорм» ( 40030, м. Суми, вул. Борців Революції,1 ; код ЄДРПОУ 30991968) основний  борг у розмірі  6 324,50 грн., 3 % річних у  розмірі  102,77 грн., індекс інфляції у  розмірі  434,32 грн., витрати по сплаті  державного мита  у  розмірі  102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу  у  розмірі  236,00 грн.