Рішення

від 03.03.2008 по справі 11/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/19

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

03.03.2008                                                                                             Справа  № 11/19

За позовом відкритого акціонерного товариства „Закарпатінтерпорт”, м. Чоп

до товариства з обмеженою відповідальністю „Портвуд”, м. Мукачево

про визнання права власності на самочинно збудовані, товариством з обмеженою відповідальністю „Портвуд”  об'єкти нерухомого майна на належній йому (позивачу) земельній ділянці, а саме: навіси пилорам, вагон-склад, побутовий вагончик та мощення,  які розташовані в м. Мукачеві, пров. Шевченка, 1

(позовні вимоги викладено у відповідності до заяви позивача, поданої в порядку вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх уточнення).

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача:      Логойда В.М., представник, довіреність від 27.12.2005

від відповідача:  Акінін В.Ф., виконавчий директор

СУТЬ СПОРУ: визнання права власності на самочинно збудовані  об'єкти нерухомого майна.

В засіданні суду 20.02.2008 року судом за згодою представників сторін було в порядку вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.03.2008 року для надання сторонам можливості подати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Представник позивача просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Зокрема, у підставу своїх доводів вказує на те, що до набрання чинності ЦК України 2003 року та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»2004 року в основу кваліфікації майна як нерухомого ставилася наявність фундаменту, а відповідно до ст. 181 ЦК України і ст. 2 вказаного Закону, базовою ознакою стала неможливість переміщення будівлі чи споруди у просторі без їх знецінення та зміни їх призначення.

Стверджує, що в даному випадку відповідач здійснив будівництво на його земельній ділянці, без попереднього отримання, у встановленому Земельним кодексом України порядку, права власності або права оренди на неї. При цьому, згідно вимог законодавства, згода позивача на розміщення обладнання для виробництва пиломатеріалів на вказаній території не замінює собою необхідності відведення відповідачу земельної ділянки під будівництво споруд виробничого призначення. Натомість, відповідачем не отримувався дозвіл Мукачівської інспекції архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт, а отже, згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України зазначене будівництво вважається самочинним.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 03.03.2008 року по справі №11/19

Також просить взяти до уваги те, що оскільки самочинне будівництво об'єкта порушило  лише права позивача, як землекористувача, і не порушило права третіх осіб, а також беручи до уваги перехід до позивача  права власності на основне виробниче  обладнання та його намір надалі використовувати обладнання, він вважає за доцільне вимагати  визнання за ним  права власності на вказане самочинне будівництво.

Щодо строку позовної давності, то позивач вважає, що початок його відліку слід проводити від дати повідомлення Мукачівського міського виконавчого комітету про визнання судом за відповідачем права власності на нерухоме майно на завершене будівництво, тобто з 05.09.2005 р.

Представник відповідача заперечує проти позовних вимог по мотивах, викладених у поданому суду письмовому поясненні на позов та вказує на те, що вказане  майно не відноситься до нерухомого майна, оскільки його  можна демонтувати та переміщати в просторі.. Відтак, вважає, що даний спір виник виключно з вини ВАТ «Закарпатінтерпорт», яке згідно договору зобов'язувалося видати необхідні дозволи на користування земельною ділянкою ТзОВ «Портвуд», але не виконало своїх обов'язків. Крім цього, апелянт вважає, що позивач пропустив 3-річний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України. Також відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що навіси є рухомим майном, оскільки це споруди збірно-роздрібного типу, а до нерухомого майна відносить монолітне бетонне покриття, бетонні стовпчики під навісом, фундамент пилорами та мощення.

При попередньому розгляді справи судом в порядку вимог статті 41 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторін проводилась судова будівельна експертиза, на вирішення якої ставились питання з метою визначення належності  спірного майна до нерухомого.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Між сторонами, а саме відкритим акціонерним товариством «Закарпатінтерпорт», м. Чоп та товариством з обмеженою відповідальністю „Портвуд”, м. Мукачево 19.01.2000 р. було укладено договір № 000119 на реалізацію інвестиційного проекту «Освоєння безвідходних технологій по переробці лісу на території СЕЗ «Закарпаття»за адресою пров. Шевченка, 1 в м. Мукачево.

Згідно розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 01.06.1999 р. № 294 ВАТ «Закарпатінтерпорт», яким делеговані повноваження органу господарського розвитку СЕЗ «Закарпаття», відповідачу 19.01.2000р. було видано свідоцтво № 001 про реєстрацію суб'єкта господарської діяльності на території ВАТ «Закарпатінтерпорт»у складі СЕЗ «Закарпаття».

Листом від 17.12.1999 р. № 305 позивач надав згоду відповідачу на розміщення на частині вищевказаної земельної ділянки виробництва пиломатеріалів (комплексу відповідного обладнання –пилорами, верстатів та кранової техніки).

В подальшому 01.10.2004р. між сторонами даного спору було укладено договір оренди частини  промислового майданчика з об'єктами інфраструктури, в тому числі огорожею, тролейною лінією, підкрановою колією, дія якого припинена 01.01.2005 р.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів України»№ 2505-ІУ від 25.03.2005 р., статус спеціальної митної зони, передбачений главою 36 Митного кодексу України, на території СЕЗ «Закарпаття»скасовано, як і всі

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 03.03.2008 року по справі №11/19

податкові, митні, валютні пільги та особливі нетарифні умови діяльності суб'єктів СЕЗ «Закарпаття».

Отже, з 31.03.2005 р. (дата набрання чинності зазначеним Законом) правовий режим господарювання СЕЗ не відрізняється від правового режиму будь-якого іншого суб'єкта господарської діяльності України. Статус позивача, як органу господарського розвитку СЕЗ «Закарпаття», скасовано розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23.06.2005 р. № 335.

У квітні 2005 року відповідач передав у власність позивача в погашення заборгованості, згідно судових рішень та відкритих на їх підставі виконавчих проваджень, основний комплекс обладнання, а саме: кран, пилораму та багатопильний верстат.

20.05.2005 року, у зв'язку з закінченням дії договору оренди від 20.12.2004 р. № 962 та відмовою відповідача виселитись в добровільному порядку, останнього було виселено примусово.

Під час проведення діяльності по лісопереробці відповідач збудував на

земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування згідно

Державного акту від 27.10.1997 р. № 120 (4,7450 га) у м. Мукачево, пров. Шевченка, 1, спірні об'єкти: навіси пилорам, вагон-склад, побутовий вагончик, естакаду та мощення.

Відповідач у липні 2005 року звернувся до Мукачівського міськрайонного суду з заявою про визнання за ним права власності на об'єкти незавершеного будівництва, тобто спірні об'єкти, яка рішенням суду від 25.07.2005 р. була задоволена, однак, 17.11.2005 р. апеляційним судом Закарпатської області вказане рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд. Ухвалою Мукачівського міськрайонного місцевого суду від 26.01.2006 р. заяву залишено без розгляду на підставі ст. 235 ЦПК України.

Оцінивши наявні у справі документи щодо споруджених відповідачем спірних об'єктів, господарський суд дійшов висновку, що вони споруджені з порушенням чинного законодавства України з огляду на наступне:

Так, земельна ділянка відповідачу для спорудження спірних споруд не відводилась у встановленому законом порядку, позивач згоди на вилучення у нього земельної ділянки для цієї мети не давав, така не вилучалась.

Згода позивача на розміщення на його території обладнання для виробництва пиломатеріалів не може розцінюватись як згода на вилучення у нього земельної ділянки. Крім цього, у відповідача відсутній дозвіл Мукачівської інспекції архітектурно-будівельного контролю на проведення будівельних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Для визначення належності спірних об'єктів до нерухомого майна господарським судом при попередньому розгляді справи двічі призначалась будівельно-технічна експертиза.

Згідно висновку № 311 (а) від 24.01.2007 р. судової будівельно-технічної експертизи, проведеної експертом Корчинською Д. В., навіси пилорам відносяться до будівель нерухомого майна; побутовий вагончик, вагон-склад, естакада відносяться до будівель рухомого майна, мощення – до тимчасових будівель.

Згідно   висновку   повторної   судової   будівельно-технічної експертизи №56/07 від 29.03.2007 р., проведеної експертом Манзуренко Г. В., монолітні бетонні покриття, окремі монолітні бетонні стовпчики та фундамент пилорам Р-63 навісів (літ.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 03.03.2008 року по справі №11/19

М та літ. О) нерозривно пов'язані із земельною ділянкою і відносяться до нерухомого майна; тимчасові будівлі - навіс (літ. М) і навіс (літ. О) є збірно-розбірного типу і відносять до рухомого майна; тимчасові будівлі –побутовий вагон (літ. Н) і вагон-склад (літ. П) є контейнерного типу і відносяться до рухомого майна; споруди –естакада (літ. І) і естакада (літ. П) відносять до нерухомого майна.

Монолітне бетонне покриття та окремі монолітні бетонні стовпчики, на які опираються металеві колони навісу (літ. М) і навісу (літ. О), не відповідають вимогам п. 2.25 БНІП 2.02.01-83 «Основи будівель і споруд»і їх неможливо вважати фундаментом. Монолітне бетонне покриття навісу (літ. М) по призначенню є площадкою під промислове обладнання і відповідає вимогам п. 2.2. БНІП «Підлоги». Залізобетонний фундамент під пилорамою Р-63, який знаходиться у середині навісу (літ. О), по призначенню є фундаментом для машини із динамічними навантаженнями.

Таким чином, згідно висновків обох експертиз, побутовий вагончик, вагон-склад, естакада відносяться до будівель рухомого майна і до такого висновку прийшов господарський суд.

Щодо навісів-пилорам та мощення, то у висновку № 311 (а) від 24.01.2007 р. вказано, що навіси пилорам відносять до будівель нерухомого майна, а мощення –до тимчасових будівель, а у висновку № 56/07 від 29.03.2007 р. –мощення (технічний майданчик) відноситься до нерухомого майна. Щодо навісів пилорам, то у зазначеному висновку не дано відповіді на запитання, чи в цілому вони відносяться до нерухомого майна, а тільки по окремих їх частинах.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього кодексу.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п. 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і

майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від

10.09.2003 р. та п. 2 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна»,

затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 р. № 1442, визначено поняття нерухоме майно, як земельна ділянка без покращень, або земельна ділянка з покращеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що, згідно із законодавством, належить до нерухомого майна.

Як вбачається із висновку експерта, у експертизі від 29.03.2007 р. № 56/07 експерт цілісне майно розділив на конструктивні елементи і частину з них відніс до нерухомого майна, а частину до рухомого, оцінку ж об'єкту в цілому не дав.

Відтак, суд вважає, що вказаний спірний об'єкт необхідно оцінювати в цілому з точки зору віднесення його до рухомого чи нерухомого майна, оскільки він втратить своє цільове призначення у випадку розібрання його на конструктивні елементи.

Враховуючи наведене, навіси пилорам слід розглядати як нерухоме майно.

Як зазначалося вище, мощення –в одній експертизі віднесено до тимчасових будівель, а в іншій –до споруд.

Згідно визначень, наведених у згаданих Національних стандартах: споруди –це земельне поліпшення, що не належить до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тунелі, естакади, мости тощо).

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 03.03.2008 року по справі №11/19

Відповідно до Положення «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» (розділ 4 п. 4.9), затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273, тимчасові будівлі та споруди –це будівлі та споруди, зведення яких не потребує виконання робіт з влаштування фундаментів. Мощення, за своєю технічною характеристикою, є бетонні плити, про що зазначено в інвентарній справі на спірні об'єкти, і як встановлено у судовому засіданні.

З огляду на викладене суд вважає, що мощення не відноситься до нерухомого майна.

Таким чином, до нерухомого майна із спірних об'єктів можна віднести лише навіси пилорам. А оскільки вони споруджувалися відповідачем на земельній ділянці позивача, яка не була відведена відповідачу у встановленому законодавством порядку, а також без належного дозволу, то враховуючи норми ч. 1 ст. 376 ЦК України, такі навіси пилорам є об'єктами самочинного будівництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а ч. 5 цієї ж статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

Щодо 3-річного строку позовної давності, то суд зазначає, що позивачу стало відомо про те, що відповідач розглядає споруджені об'єкти як нерухоме майно, 05.09.2005 р. з відповіді Мукачівського міського виконавчого комітету № 2697/01-14 на його скаргу від 25.08.2005 р. № 392 щодо факту незаконного будівництва на належній йому земельній ділянці.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог та визнання права власності на самочинно збудовані товариством з обмеженою відповідальністю „Портвуд”  об'єкти нерухомого майна на належній йому (позивачу) земельній ділянці, а саме: навіси пилорам, вагон-склад, побутовий вагончик та мощення,  які розташовані в м. Мукачеві, пров. Шевченка, 1. З огляду на це, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині вимоги про визнання права власності на естакаду припинити у зв'язку з відмовою позивача від такої вимоги у відповідності до вимог п.4 статті 80 ГПК України. Визнати право власності позивача на навіси пилорам, а в задоволенні решти позовних вимог відмовити,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 4 ст. 80, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати за  відкритим акціонерним товариством „Закарпаттінтерпорт” (м. Чоп Ужгородського району, вул. Берег, 95,  код ЄДРПОУ 22104970) право власності на навіси пилорам, споруджені на земельній ділянці, належній йому на праві постійного користування (держ. Акт № 120 від 27.10.1997) за адресою: м. Мукачево, пров. Шевченка, 1.

3.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Портвуд” (м. Мукачево, пров. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 30601067) на користь відкритого акціонерного товариства „Закарпатінтерпорт” (м. Чоп Ужгородського району, вул. Берег, 95, код ЄДРПОУ 22104970) 78,57 грн. у відшкодування витрат по оплаті

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 03.03.2008 року по справі №11/19

державного мита, 23,60 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 497,83 грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз.

4.   Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Закарпатінтерпорт” (м. Чоп, Ужгородського району, вул. Берег, 95, код ЄДРПОУ 22104970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Портвуд” (м. Мукачево, пров. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 30601067) 313,13грн. у відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судових експертиз.

5. Провадження у справі в частині визнання права власності на естакаду припинити.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

                  Суддя                                                О.Ф. Ремецькі