Постанова

від 03.03.2008 по справі 1/509-19/95

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/509-19/95

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

03.03.08                                                                                           Справа  № 1/509-19/95

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Дух Я.В.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від позивача –Руккас Д.Н., Лука В.І.

від відповідача-1  –не з'явився

від відповідача-2  –Кауфман К.В.

від третьої особи-1 - не з'явився

від третьої особи-2 - не з'явився

від третьої особи-3 - Котур М.В.

від прокуратури - Макогон Ю.І.

розглянувши   апеляційну   скаргу   Української державної інноваційної компанії в особі Львівського регіонального відділення вих.№10-227 від 12.10.2007 року

на рішення господарського суду Львівської області  від 04.10.2007 року, головуючий суддя Левицька Н.Г., судді Деркач Ю.Б., Синчук М.М.

у справі № 1/509-19/95

за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в особі Львівського регіонального відділення (попередня назва Українська державна інноваційна компанія в особі Львівського регіонального відділення), м. Львів;

до   відповідача-1:ТзОВ   "Гостинне", с. Дуліби Стрийського району Львівської області

до  відповідача-2: ВАТ  "Державний  експортно-імпортний  банк України", м. Київ

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору-1: ЗАТ "Страхова компанія "ІНПРО", м. Львів

третя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору-2: Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області , м. Львів

третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору-3: ТзОВ "Карпати-Еко", с.Дуліби Стрийського району Львівської області

за участю: Прокуратури Львівської області, м. Львів

про визнання договору недійсним

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.10.2007 року у справі №1/509-19/95 за позовом Української державної інноваційної компанії в особі Львівського регіонального відділення, м. Львів до Відповідача-1: ТзОВ "Гостинне", с. Дуліби Стрийського району Львівської області та Відповідача-2: ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ, за участю Третьої особи-1: ЗАТ "Страхова компанія "ІНПРО", м. Львів, Третьої особи-2: Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області, м. Львів, та Третьої особи на стороні Відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору-3: ТзОВ "Карпати-Еко", с. Дуліби Стрийського району Львівської області - про визнання недійсним договору іпотеки  №600Z137 від 02.09.2005р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивовано не доведенням зі сторони Позивача прав на майно, що становить предмет іпотеки згідно оспорюваного договору, і як наслідок –відсутністю обставин, які в силу ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним.  

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про перегляд вищевказаного рішення в порядку апеляційного провадження, просить Рішення від 04.10.2007р. скасувати та постановити нове рішення, яким визнати недійсним іпотечний договір №600Z137 від 02.09.2005р., укладений між ТзОВ «Гостинне»та філією ВАТ «Укрексімбанк».  В апеляційній скарзі Скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для  справи, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Представник Прокуратури підтримав вимоги, наведені в  апеляційній скарзі, в повному обсязі.  

В матеріалах справи наявні докази щодо належного повідомлення  ТзОВ «Гостинне»про час та місце розгляду даної справи. Проте Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не подав. Явку представників для участі в судовому засіданні апеляційної інстанції не забезпечила також Третя особа-1- ЗАТ "Страхова компанія "ІНПРО", хоча така належним чином повідомлена про розгляд даної справи.

Третя особа-2 -  Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області просила справу розглянути без участі представника регіонального відділення.

Представники Відповідача-2 - ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»та Третьої особи-3 –ТзОВ «Карпати-Еко»проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представники позивача у судовому засіданні заявляли клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи, проте таке клопотання судом відхилено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічність дослідження та правомірність юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних  підстав.

В силу ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання  відповідних наслідків. Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216  ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно п.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Іпотека, в силу ст.575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

          Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки №600Z137 від 02.09.2005р. з підстав порушення Сторонами договору вимог ст.5 Закону України "Про іпотеку". Стверджує, що є власником майна, переданого ТзОВ "Гостинне" в заставу Відповідачу-2 по оспорюваному договору.

          Закон України “Про іпотеку” є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна –іпотеки.  Статтею 5 Закону України “Про іпотеку” визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, зокрема, що таке майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Згідно ч.1 ст182 Цивільного кодексу України,  право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Як передбачено ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»- речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому Законом.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно,  затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5 в додатку №1 визначено перелік  правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється реєстрація прав власності на нерухоме майно. Згідно п.3.8 Тимчасового положення - після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа.

Судом встановлено, що станом на 02.09.2005 р. (день укладання оспорюваного правочину), право власності на нерухоме майно, що становить предмет іпотеки згідно Договору  №600Z137, було зареєстровано за Відповідачем-1 –ТзОВ «Гостинне». Дана обставина підтверджена належними і допустимими доказами у справі, зокрема, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно  від 22.08.2005р., виданим Дулібською сільською радою  на підставі рішення виконкому №64 від 29.07.2005р., Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8133691 від 23.08.2005р., виданим Стрийським ДКП МБТІ. Таким чином, на момент укладення спірного договору, власником нерухомого майна за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н., с.Дуліби, вул.Шевченка, 2, являлося ТзОВ «Гостинне». У відповідності до частини 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  Згідно ст.319 Цивільного кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Враховуючи наведене ТзОВ «Гостинне», як власник нерухомого майна, мало право вчиняти щодо належного йому нерухомого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі, передавати його в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язань, що свідчить про відсутність встановлених законом підстав для визнання даного договору недійсним.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність Українською державною інноваційною компанією своїх прав на спірне нерухоме майно. Представлені Позивачем копії Договору купівлі-продажу №5і від 28.05.2003р., укладеного з ПП ТКФ «Аякс-Віт»на придбання обладнання по заморозці овочів та фруктів, Договору фінансового лізингу №15-21/30/09/03 від 30.09.2003р., посилання на Договір страхування майна №72.201-0900.001 від 06.02.2006р. не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вказані договори не є правовстановлюючими документами, які в силу встановлених чинним законодавством вимог, підтверджують право власності на нерухоме майно.

Крім того, суд вважає підставним посилання ВАТ «Укрексімбанк»та ТзОВ «Карпати-Еко»на те,  що згідно положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути лише об'єкти нерухомого майна.  Згідно ст.181 Цивільного кодексу,   до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Предметом вищевказаних договорів купівлі-продажу та фінансового лізингу, об'єктом страхування за договором страхування майна, на які посилається Позивач, є обладнання, перелік якого зазначено у відповідних договорах, тобто – рухоме майно, яке взагалі не може бути предметом іпотеки.

Судом також встановлено, що перелік майна, вказаний у доданих Позивачем до матеріалів справи копіях документів, не співпадає з описом предмету іпотеки по договору №600Z137 від 02.09.2005р., за яким ТзОВ "Гостинне" передало ВАТ «Укрексімбанк»в заставу комплекс холодильно-заморожувальних складів для довготривалого зберігання сільськогосподарських продуктів, загальною площею 1993,7 кв.м.

Апеляційний суд вважає безпідставними твердження Скаржника про те, що рішення суду першої інстанції винесено при неповному з'ясуванні обставин справи. Клопотання позивача про витребування Акта ревізії ГКРУ України «Про результати ревізії Української державної інноваційної компанії»,  матеріалів  кримінальної справи, порушеної за фактом незаконних дій посадових осіб ТзОВ «Гостинне», виклик в судове засідання власників ТзОВ «Гостинне»не стосуються предмету доказування у даній справі та не можуть підтвердити прав позивача на нерухоме майно. Таким чином, розглянувши подані Позивачем клопотання, та встановивши, що такі клопотання заявлено щодо неналежних та недопустимих доказів у справі, суд правомірно відмовив у їх задоволенні.

Враховуючи наведене,  судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що згідно ст. Господарського процесуального кодексу є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України,  Львівський апеляційний господарський суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Української державної інноваційної компанії в особі Львівського регіонального відділення відхилити, рішення господарського суду Львівської області від 04.10.2007 року у справі №1/509-19/95  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                                       Якімець Г.Г.

Судді:                                                                                                                Дубник О.П.

                                                                                                                           Дух Я.В.