17/282-07
КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
29.01.08 р. № 17/282-07
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Фаловська І.М.
Судді :
Агрикова О.В.
Жук Г. А.
при секретарі судового засідання –Лисунь Г.Д.,
за участю представників сторін:
від позивача: Яременко С.С. –представник за дов. № 2104 від 08.10.07 р.;
від відповідача : Бойко Ю.А. –представник за дов. № 39 від 16.01.08 р.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківводоканал»на рішення господарського суду Київської області від 26.11.2007 року,
у справі № 17/282-07 (суддя Суховий В.Г.)
за позовом відкритого акціонерного товариства «Білоцерківсільмаш», м. Біла Церква,
до комунального підприємства Київської обласної ради
«Білоцерківводоканал», м. Біла Церква
про стягнення 191 351,13 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від 26.11.2007 року у справі № 17/282-07 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача - Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Київоблводоканал»на користь відкритого акціонерного товариства «Білоцерківсільмаш»(далі –позивач, ВАТ «Білоцерківсільмаш») 185367,34 грн. основного боргу, 2925,24 грн. пені, 2595,14 грн. інфляційних витрат, 463,41 грн. 3% річних та судові витрати: 1913,51 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням відповідач подав апеляційну скаргу від 14.12.2007 року вх.№ 2-04/1/996/3120 з проханням скасувати вказане рішення повністю, як таке, що прийняте у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що 11.10.2004 року господарським судом Київської області винесено рішення у справі № 185/7-04/12 (а.с. 82-87), яке набрало законної сили 08.06.2005 року, згідно з яким між сторонами вважається укладеним договір оренди мереж водопостачання та водовідведення (каналізації) з 19.06.2005 року. Однак, як зазначає відповідач в апеляційній скарзі, позивач не виконав п.п.1.1, 1.2 укладеного між сторонами договору в частині передачі майна за актом-прийому передачі та відповідних до нього схем мереж, технічної документації для експлуатації, а тому відповідач юридично не отримав в тимчасове користування мережі водопроводу та каналізації, отже останній не вбачає підстав для сплати орендної плати за вищеперераховані об'єкти.
Відповідач під час розгляду справи в апеляційній інстанції подав клопотання про заміну його правонаступником в зв'язку з його реорганізацією, а тому суд на підставі ст. 25 ГПК України, здійснив заміну Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Київоблводоканал»його правонаступником комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківводоканал»(далі –відповідач).
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу від 28.01.2008 року вх.№2-05/1/236/71 в якому вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, позивач, на вимоги ухвали апеляційного суду подав обґрунтований розрахунок стягуваної суми боргу, який судом разом з відзивом залучений до матеріалів справи.
Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.10.2004 року господарським судом Київської області винесено рішення у справі № 185/7-04/12 (а.с. 82-87), яке відповідно до постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року набрало законної сили. Згідно з рішенням, між сторонами укладений договір оренди мереж водопостачання та водовідведення (каналізації) з 19.06.2005 року (далі –Договір).
Як вірно зазначив місцевий суд, вказаним рішенням затверджені умови договору оренди з додатком № 1 (Перелік об'єктів та розрахунків амортизаційних відрахувань мережі водопроводу і каналізації по ВАТ «Білоцерківсільмаш», а.с. 88-89) та додатком № 2 (Розрахунок орендної плати за користування КОКП ВКГ «Київоблводоканал»мережами водопостачання та водовідведення, що належать ВАТ «Білоцерківсільмаш»а.с. 90).
Відповідно до п. п. 4.1., 4.2 Договору оренди відповідач (орендар) сплачує позивачу (орендодавцю) орендну плату згідно додатку № 2, а також відшкодовує позивачу суму амортизаційних відрахувань від залишкової вартості майна, що орендується, за рік. Орендна плата та відшкодування амортизаційних відрахувань сплачується відповідачем щорічно в безготівковому порядку на розрахунковий розрахунок позивача не пізніше 10 числа місяця, що іде за минулим роком, згідно розрахунків в додатках № 1, № 2, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Таким чином, згідно з п. п. 4.1., 4.2 Договору та додатку № 2 до нього (а.с. 90) орендна плата складає 15 447,20 грн. (з ПДВ) на місяць або 185 367,34 грн. (з ПДВ) на рік, сплачується за рік та повинна бути перерахована на рахунок позивача не пізніше, 10 числа місяця, що іде за минулим роком.
Отже, місцевим судом вірно встановлено у рішенні, що оскільки договір оренди вважається укладеним з 19.06.2005 року, то орендна плата за період (рік) з 19.06.2006 року по 19.06.2007 рік повинна бути сплачена відповідачем не пізніше 10 числа місяця, що іде за минулим роком, тобто до 10.07.2007 року.
Проте, як вірно вказано судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідач, в порушення умов Договору, орендну плату позивачу станом на час розгляду справи за період з 19.06.2006 року по 19.06.2007 року не сплатив, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 185 367,34 грн.
25.06.2007 року позивач звернувся до відповідача з листом № 109 (а.с. 32) щодо сплати заборгованості у сумі 185 367, 34 грн., що утворилась за Договором оренди станом на 25.06.2007 року. Однак відповіді відповідачем надано не було.
Таким чином, заборгованість відповідача на час розгляду справи по Договору оренди за період з 19.06.2006 року по 19.06.2007 рік становить - 185 367,34 грн.
За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, колегія апеляційного суду вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в частині орендної плати за період з 19.06.2006 року по 19.06.2007 рік згідно Договору оренди у сумі 185 367,34 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського Кодексу України (далі –ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 8.2. договору оренди, відповідач у випадку прострочення по сплаті орендних платежів несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення.
Як вбачається з розрахунку позивача, ним правильно нарахована відповідачу пеня з урахуванням обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою, встановленого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
З урахуванням наведеного, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 2 925,24 грн., нарахованих на суму заборгованості 185 367,34 грн. за період з 11.07.2007 року по 15.08.2007 рік (36 днів).
Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Тому господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 595,14 грн. –інфляційних, нарахованих за липень 2007 року та 3% річних у розмірі 463,41 грн. за період з 11.07.2007 року по 15.08.2007 рік.
Необґрунтованим є посилання відповідача, як на підставу своїх заперечень проти позову на те, що позивач не звертався до відповідача з питань підписання сторонами договору оренди, акту прийому-передачі, технічної документації тощо, оскільки, як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, позивач неодноразово письмово звертався до відповідача з пропозиціями як укласти договір оренди, так і підписати акти прийому передачі споруд, які протягом тривалого часу експлуатувалися відповідачем без правових підстав. Такі обставини справи встановлені господарськими судами і в інших справах між тими ж сторонами, предметом яких було зобовязання укласти вищевказаний Договір (рішення господарського суду Київської області від 11.10.2004 року у справі № 185/7-04/12 та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року у цій же справі) та стягнення за цим Договором заборгованості по орендній платі (рішення господарського суду Київської області від 23.10.2006 року у справі № 311/13-06, яке не оскаржувалось відповідачем та виконано ним у повному обсязі).
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).
За таких обставин, твердження, викладені апелянтом в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення» зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду відповідає зазначеним вимогам повністю.
Виходячи з наведеного судове рішення у справі має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 25, 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Здійснити заміну відповідача –Київського обласного комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Київоблводоканал»його правонаступником –Комунальним підприємством Київської обласної ради «Білоцерківводоканал».
2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківводоканал»на рішення господарського суду Київської області від 26.11.2007 року у справі № 17/282-07 залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Київської області від 26.11.2007 року у справі № 17/282-07 залишити без змін.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківводоканал»(09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 14, ідентифікаційний код 35615226) зайве сплачене мито за подання апеляційної скарги у розмірі 956,75 грн., згідно платіжного доручення № 3650-б від 03.12.2007 р., яке знаходиться в матеріалах справи.
5. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий Фаловська І.М.
Судді :
Агрикова О.В.
Жук Г. А.
Суд | Київський міжобласний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.01.2008 |
Оприлюднено | 20.03.2008 |
Номер документу | 1448952 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський міжобласний апеляційний господарський суд
Гаврилюк О.М.
Господарське
Київський міжобласний апеляційний господарський суд
Фаловська І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні