Постанова

від 29.01.2008 по справі 13/701пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/701пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.01.2008  року                                                            Справа № 13/701пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Бойченка К.І.

суддів          Єжової С.С.

          Журавльової Л.І.

секретар

судового засідання:                                Наумов Б.Є.

за участю представників:

від  позивача:                               -Дейнегіна М.В., ліквідатор, постанова господарського

суду Луганської області від 19.04.07 у справі №20/79б;

від  відповідача:                                -Попов О.М., представник за дов. №6 від 18.01.07;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Відкритого акціонерного товариства

„Луганськнафтопродукт”, м. Луганськ

на рішення          

господарського суду                    Луганської області

від                                                  20.12.07

по справі                                        №13/701пд (суддя –Яресько Б.В.)

за позовом:                                        Дочірнього підприємства „Старобільська нафтобаза”

відкритого акціонерного товариства

„Луганськнафтопродукт”, с. Чмирівка,

Старобільський район Луганської області  

до відповідача:                              Відкритого акціонерного товариства

„Луганськнафтопродукт”, м. Луганськ

про                                                  визнання недійсним договору користування майном

та застосування наслідків нікчемної угоди

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2007 року Дочірнє підприємство „Старобільська нафтобаза” відкритого акціонерного товариства „Луганськнафтопродукт”, с. Чмирівка, Старобільський район Луганської області  (далі за текстом - позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про визнання договору №11 від 31.12.96 користування майном та Доповнення до цього договору, які укладені між позивачем та Відкритим акціонерним товариством „Луганськнафтопродукт”, м. Луганськ (далі за текстом - відповідач), недійсними (нікчемними) як мнимі угоди та повернення майна.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.07 у справі №13/701пд позов задоволено повністю, а саме: визнано договір №11 від 31.12.96 користування майном та Доповнення до згаданого договору недійсними; зобов'язано відповідача повернути позивачу майно, яким він користувався на підставі договору №11 від 31.12.96 користування майном та Доповнення до згаданого договору; з відповідача на користь позивача стягнуто державне мито у сумі 22581 грн. 97 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у сумі 118 грн. 00 коп.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції  рішенням, подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу №388 від 27.12.07, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що на його думку, при винесенні  оскаржуваного рішення судом першої інстанції були неправильно застосуванні норми матеріального права, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають дійсності.

              Позивач за відзивом №24 від 29.01.08 заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, рішення господарського суду Луганської області від  20.12.07 у справі №13/701пд вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

               Згідно зі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.01.08 для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Луганськнафтопродукт”, м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 20.12.07 у справі №13/701пд була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., суддя –          Єжова С.С., суддя –Журавльова Л.І.

          Згідно з ч. 2 ст. 99  Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення та доводи   представників сторін у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

                 Суд першої інстанції встановив, що 31.12.96  між сторонами у даній справі був укладений договір №11 (далі за текстом - договір №11) користування майном, згідно якого відповідач передає позивачу у тимчасове користування майно загальною вартістю 6574142 грн. 00 коп., а позивач  - приймає вказане майно за переліком, зазначеним в акті прийому-передачі від 31.12.96 (далі за текстом - Акт №1).

              На момент укладення договору, майно було закріплено за позивачем на праві повного господарського відання, з користування позивача не вибувало, знаходилося на його балансі та користуванні.

             Згідно Акту повернення основних засобів від 01.07.01 (далі за текстом - Акт №2) позивач передав з балансу підприємства на баланс відповідача основні засоби залишковою вартістю 2469813 грн. 00 коп. Повернення майна було здійснено відповідно до умов укладеного у 2001 році Доповнення до договору №11 від 31.12.96. Згідно умов цього Доповнення передбачалося виключення зі складу майна, переданого відповідачем позивачу на підставі  Договору №11 майна, зазначеного у Доповненні до договору №11 та Акті №2.

              Керуючись ч. 2 ст. 58 Цивільного кодексу УРСР, який був чинний на момент укладення договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що дану угоду було укладено без наміру створити юридичні наслідки, а тому визнав договір №11 та Доповнення до договору №11 недійсними як мнимі.

                Такий висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам даної справи та приписам законодавства, оскільки позивач –Дочірнє підприємство „Старобільська нафтобаза” створено на базі структурного підрозділу відповідача згідно наказу Фонду Держмайна України від 17.12.96 №51-ДАТ. Статут Дочірнього підприємства „Старобільська нафтобаза” зареєстровано у Старобільської районної державної адміністрації  27.12.96 за рішенням № 540.

    Згідно статуту позивач є юридичною особою, а також правонаступником прав та обов'язків, пов'язаних з діяльністю Старобільської нафтобази, що була структурним підрозділом відповідача.  

                Згідно зі ст. 6 Закону України „Про власність”, власник засобів виробництва та іншого майна має право створити у встановленому законом порядку підприємство, що є юридичною особою. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном власника відповідно до свого статуту.

Законом України „Про підприємства в Україні”, у редакції станом на  момент створення Дочірнього підприємства „Старобільська нафтобаза”, визначалося, що майно підприємства належить йому на праві власності, повного господарського відання, а  також на праві оперативного управління. Право визначення правового режиму майна, яке закріплюється за підприємством, надається власнику майна. Згідно законодавству (ст. 37, ст. 48.Закону України „Про власність”, ст. 136 Господарського кодексу України) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання, оперативного управління застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання або оперативного управління має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Майно підприємства –основні фонди та оборотні засоби, відповідно до статуту Дочірнього підприємства „Старобільська нафтобаза”, було  закріплено власником майна (ВАТ „Луганськнафтопродукт”) за Дочірнім підприємством на умовах оперативного управління, а з 2000 року –на праві повного господарського відання та відображалося у самостійному балансі позивача. Знаходження майна на балансі позивача підтверджується наданими ним  доказами ( балансами за відповідні періоди).

               Таким чином, судова колегія вважає, що передача майна відповідачем у тимчасове користування позивачу згідно договору №11 за Актом №1 фактично не відбувалася, оскільки це майно з моменту створення Дочірнього підприємства „Старобільська нафтобаза” та реєстрації його статуту 27.12.96 вже було закріплено за позивачем та знаходилося у його володінні та користуванні. Відповідно, укладення Доповнення до договору №11 та повернення майна позивачем відповідачу за Актом №2 було здійснено без законних на це підстав.   

             Згідно зі ст. 58 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент укладення спірної угоди, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Тобто, суд першої інстанції обґрунтовано визнав договір №11 та Доповнення до договору №11 недійсними, та повернув позивачу майно, яке вибуло з його володіння та користування без законних на те підстав.

               За таких обставин, посилання відповідача на ст. 153 Цивільного кодексу України та на акт повернення від 01.07.01 не може бути прийнято до уваги апеляційною інстанцією, оскільки майно на момент укладення спірної угоди фактично з володіння позивача не вибувало, знаходилося на його балансі та у користуванні та було передано (повернуто) відповідачу по Акту №2 без законних на те підстав.

               Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 20.12.07 у справі №13/701пд –без змін.

Оскільки відповідач – Відкрите акціонерне товариство „Луганськнафтопродукт”,         м. Луганськ, при поданні до Луганського апеляційного господарського суду апеляційної скарги не доплатив витрати по сплаті державного мита у сумі 42 грн. 50 коп., судова колегія вважає за необхідне стягнути з апелянта в дохід Державного бюджету України ці недоплачені витрати.

        Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 11290 грн. 99 коп. за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги (відповідача у справі) –Відкрите акціонерне товариство „Луганськнафтопродукт”, м. Луганськ.

          У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

                    1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Луганськнафтопродукт”,   м. Луганськ, №388 від 27.12.07 на рішення господарського суду Луганської області від 20.12.07 у справі №13/701пд залишити без задоволення.

          2.Рішення господарського суду Луганської області від 20.12.07 у справі №13/701пд залишити без змін.

          3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Луганськнафтопродукт”, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни, 3”а”, м. Луганськ, 91016, ідентифікаційний код №05481582, в дохід Державного бюджету України, рахунок №31118095700006, банк –ГУ ДКУ У Луганській області, МФО 804013, код –24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, код бюджетної класифікації –22090200, символ звітності банку –095, державне мито у сумі 42 грн. 50 коп. за апеляційною скаргою.

          4.Витрати по сплаті державного мита у розмірі 11290 грн. 99 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на заявника скарги (відповідача у справі) –Відкрите акціонерне товариство „Луганськнафтопродукт”.    

          Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

          Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                             К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова

Суддя                                                                                Л.І. Журавльова