Постанова

від 05.02.2008 по справі 13/355-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/355-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

05.02.08 р.                                                                                                    № 13/355-07                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                 Писана  Т.О

Судді :                                                                                          

                                                                                                                 Мостова  Г. І.

                                                                                                                 Фаловська  І.М.

при секретарі судового засідання  Рустам'яні Е.А.,

за участю представників сторін:

від позивача:  Афанасьєва М.В. –представник за дов. від 03.09.2007р.,

від відповідача:  Бойчук Д.Л. –представник за дов. від 07.03.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі»на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2007року

у справі  №13/355-07 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Портмарін Груп», м. Одеса,

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі», смт. Іванків, Іванівський район, Київська область,

про           стягнення 8489,38 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Портмарін Груп»звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі»про стягнення 8489,38 грн. на підставі договору №ПГ/В-2901 від 29.01.2007р., що був укладений між позивачем (експедитором) та відповідачем (клієнтом) про транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгових вантажів.

Заявою №Ю-2/19/11/07 від 19.11.2007р. позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 16586,86 грн.

Рішенням від 17.12.2007р. господарський суд Київської області частково задовольнив позовні вимоги, стягнув з ТОВ «Воталі»на користь ТОВ «Портмарін Груп»5000 грн. основного боргу, 480 грн. 97 коп. пені, 107 грн. 48 коп. 3% річних, а також судові витрати: 2439 грн. 38 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 55 грн. 89коп. державного мита та 57 грн. 57 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката, ТОВ «Портмарін Груп»звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 17.12.2007року у справі № 13/355-07 скасувати в частині стягнення з відповідача 2439,38 грн. витрат на оплату послуг адвоката, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в цій частині.

Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає матеріалам справи.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.01.2007р. між позивачем (експедитором) та відповідачем (клієнтом) був укладений договір №ПГ/В-2901 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгових вантажів (далі –договір). Предметом договору є надання експедитором за винагороду та за рахунок клієнта послуг з перевезення вантажів.

Господарським судом вірно встановлено, що позивач з 21.03.2007р. по 26.03.2007р. надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги, що підтверджено міжнародними товарно-транспортними накладними CMR.

14.03.2007р. позивач направив факсимільним зв'язком на адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-107 на суму 31814,30 грн. Відповідач, в порушення умов договору, виставлений позивачем рахунок у повному обсязі не оплатив. Після часткової сплати у сумі 26814,30 грн. заборгованість відповідача перед позивачем становить 5000,00грн. Позовні вимоги у цій частині суд першої інстанції визнав обґрунтованими та задовольнив.

Відповідно до п. 4.1.4 договору експедитор має право на утримання чи затримку вантажу з метою сплати клієнтом виставлених рахунків та понесених витрат. Скориставшись таким правом, враховуючи несплату відповідачем боргу у сумі 5000,00 грн., позивач свідомо затримав відвантаження перевезеного вантажу. У зв'язку з затримкою відвантаження, позивач поніс витрати перед третіми особами: МП «Юг транс ЛТД»ТОВ –за простій його автотранспорту та ТОВ «Міжнародний експедиторський центр»- за наднормативне використання його контейнеру.

Враховуючи наведене, позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь 1792,73грн. згідно рахунку-фактури №СФ-143 та 3489,38грн. згідно рахунку-фактури №СФ-140, тобто суми, які були сплачені третім особам. Названі суми позивач просив стягнути на його користь, як основний борг за договором №ПГ/В-2901 від 29.01.2007р., оскільки простій автотранспорту та наднормативне використання контейнеру - міри, які передбачені умовами договору. Суд відмовив позивачу в цій частині позовних вимог, оскільки за своєю правовою природою названі суми згідно рахунку-фактури №СФ-143 та згідно рахунку-фактури №СФ-140 не є основним боргом по договору №ПГ/В-2901 від 29.01.2007р. Умовами цього договору не передбачено відповідальності відповідача у вигляді відшкодування витрат позивача по іншим договорам з третіми особами, що можуть виникнути у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов договору. Тому такі витрати можуть бути розцінені лише як збитки. Проте позивач не довів наявність у діях відповідача усіх елементів складу правопорушення, а саме наявність причинно-наслідкового зв'язку між несплатою відповідачем заборгованості та простоєм транспорту та понаднормовим використанням контейнеру. Дані наслідки не були невідворотними для позивача та цілком залежали від його волі.

Враховуючи наведені фактичні обставини, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача  5000,00грн. основного боргу, 480,97грн. пені, 107,48грн. 3% річних. Також судовим рішенням стягнуто з відповідача судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач вважає необґрунтованим задоволення позову щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2439,38 грн. Скаржник вважає таку суму неспіврозмірно великою по відношенню до суми та предмету позову. Також, скаржник вважає, що квитанція, на підставі якої суд задовольнив вимоги про відшкодування адвокатських витрат, не є доказом здійснення господарської операції по перерахуванню коштів, оскільки не відповідає типовій формі та не містить інформації про перерахування ТОВ «Портмарін Груп»суми 5000,00грн. Крім того, квитанція без книги обліку готівкових коштів та видаткового касового ордеру на зазначену суму, за оцінкою скаржника, не підтверджує отримання грошових коштів адвокатом Афанасьєвою М.В.

Згідно квитанції від 05.11.2007р. (а.с. 57) позивач перерахував 5000грн. за послуги адвоката згідно договору №3-09 від 03.09.2007р., що укладений між адвокатом –фізичною особою-підприємцем Афанасьєвою М.В. та ТОВ «Портмарін Груп»

Суд першої інстанції, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягнув з відповідача суму витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених вимог - 2439,38 грн.

          Колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно та обґрунтовано стягнув з відповідача 2439,38 грн., як відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у зв'язку з наступним.

          Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому ЗУ «Про адвокатуру». Посилань на інші нормативно-правові акти ГПК України та ЗУ «Про адвокатуру»не містить, тому колегія суддів вважає, що визначення витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката у господарському процесі має відбуватись виключно у порядку, встановленому ЗУ «Про адвокатуру».

          Згідно 12 ЗУ «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

          Підпункт 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства передбачає свободу договору.

          Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

          Пунктом 3.1 договору №3/09 від 03.09.2007р. (а.с. 51-53), що укладений між адвокатом –фізичною особою-підприємцем Афанасьєвою М.В. та ТОВ «Портмарін Груп», визначено що сторони домовились про те, що вартість послуг правової допомоги становить 5000,00грн.

          Враховуючи, що адвокат та позивач у даній справі за взаємною згодою домовились про вартість послуг у розмірі 5000,00 грн., суд першої інстанції правомірно виходив саме з цієї суми при вирахуванні коштів, що підлягають відшкодуванню. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відшкодовуючи вартість послуг адвоката у сумі пропорційній задоволеним вимогам, не порушив жодної норми законодавства. Господарський суд керувався ст. 49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову пропорційно розміру задоволених вимог.

          Таким чином, посилання скаржника на неспіврозмірність суми позову з сумою відшкодованої за послуги адвоката є необґрунтованим.

          У доводах апеляційного оскарження відповідач стверджує, що позивач не надав суду обґрунтований розрахунок суми витрат за послуги адвоката, посилаючись при цьому на п.5 ч.2 ст.54 ГПК України. Колегія суддів не бере до уваги таке посилання скаржника, оскільки названа стаття вимагає від позивача надавати обґрунтований розрахунок оспорюваних чи стягуваних сум, але не судових витрат, до яких відносяться витрати на оплату послуг адвоката.

          Також колегія суддів не бере до уваги та вважає необґрунтованими посилання скаржника на те, що квитанція, на підставі якої суд задовольнив вимоги про відшкодування адвокатських витрат, не є доказом здійснення господарської операції по перерахуванню коштів. Таке твердження скаржник обґрунтовує нормами Наказу Міністерства статистики України від 15.02.1996р. №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Проте названі нормативно-правові акти не підлягають застосування у даному випадку, оскільки їх дія не поширюється на фізичних осіб-підприємців чи адвокатів.

          Відповідно до п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»відшкодування витрат на оплату послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

          Враховуючи наявність договору №3/09 від 03.09.2007р. про надання правової допомоги та квитанції від 15.11.2007р. про сплату 5000,00грн. за послуги адвоката згідно договору №3-09 від 03.09.2007р., що укладений між адвокатом –фізичною особою-підприємцем Афанасьєвою М.В. та ТОВ «Портмарін Груп», суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано визнав витрати позивача на оплат послуг адвоката документально підтвердженими та стягнув їх з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.  

Колегія суддів, на підставі наявних в справі матеріалів, дійшла до висновку що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Воталі»на рішення господарського суду Київської області від 17.12.2007року по справі №13/355-07   залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 17.12.2007 року по справі № 13/355-07    залишити без змін.

3.          Матеріали справи повернути до господарського суду  Київської області.

Головуючий                                                                                      Писана  Т.О

Судді :                                                                                

                                                                                                                   Мостова  Г. І.

                                                                                                                   Фаловська  І.М.