Постанова

від 05.03.2008 по справі 8/249-07(39/471-06)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/249-07(39/471-06)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2008                                                                                   Справа № 8/249-07(39/471-06)  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя   Герасименко І.М. (доповідач)    

суддів: Голяшкін О.В., Пруднікова В.В.,

секретар судового засідання: Корх  Д.В.

за участю представників сторін:

представник позивача: Клименко С.А.;

представник відповідача-2: Мороз Л.Я.;

представник відповідача-1: в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Красноармійський динасовий завод”, м. Красноармійськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від  19.12.2007 року

у справі № 8/249-07(39/471-06)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Механізатор”,  м. Дніпропетровськ

до відповідача–1: закритого акціонерного товариства торговельно –енергетичної компанії “Дніпроенергоресурс”, м. Дніпропетровськ

    відповідача–2: відкритого акціонерного товариства “Красноармійський динасовий завод”, м. Красноармійськ

про  стягнення 51 878 грн. 62 коп., інфляційних втрат та 3% річних

 В С Т А Н О В И В :

           До господарського суду Дніпропетровської області звернулось з позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Механізатор”, м. Дніпропетровськ до відповідача-1 закритого акціонерного товариства торговельно –енергетичної компанії “Дніпроенергоресурс”,                    м. Дніпропетровськ та відповідача-2 відкритого акціонерного товариства “Красноармійський динасовий завод”, м. Красноармійськ про стягнення 51 878 грн. 62 коп.: 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих до відсотків за переказними векселями, стягнутих за постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2003р.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.07 р. по справі № 39/471-06, за участю тих самих сторін, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.07 р. було скасоване, справу № 39/471-06 було передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2007р. (суддя –доповідач І.Ю. Дубінін) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 1 солідарно на користь позивача 44 604 грн. 34 коп. – втрат від інфляції, 446 грн. 04 коп. - витрати по сплаті держмита, 101 грн. 47 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з відповідача 2 солідарно на користь позивача 44 604 грн. 34 коп. –втрат від інфляції, 446 грн. 04 коп. - витрати по сплаті держмита, 101 грн. 47 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.                     

          Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської  області від 19.12.2007 р., відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення інфляційних та винести нове, яким відмовити позивачу про стягнення інфляційних у розмірі 44 604 грн. 34 коп. Вказує,  що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду  представник відповідача-2 просить рішення суду скасувати; представник позивача заперечує проти апеляційній скарги. Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи попереджений належним чином.

Заслухавши доповідь судді –доповідача,  дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і не перевіряє законність і обґрунтованість рішення у повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.03 р. по справі №25/211, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.07.03 р., з відповідачів, на користь позивача було солідарно стягнуто 900 000 грн. заборгованості за векселями № 653056553559953, № 653056553559954, № 653056553559955, № 653056553559956, №653056553559960, № 653056553559967, № 653056553559968, № 653056553559971, №653056553559972, а також 5 250 грн. процентів.

Додатковою постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.03 р. на користь позивача було додатково стягнуто 29 250 грн. процентів, нарахованих за вищенаведеними векселями.

Платіжним дорученням № 957 від 13.05.04 р., на виконання постанови від 26.03.03 р., відповідачем-2 по справі було перераховано на користь позивача суму 907 918 грн.

Зобов'язання по оплаті процентів за векселями в сумі 29 250 грн., присуджене за додатковою постановою від 18.04.03 р. і відповідачами не виконано.

Як вбачається з постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.03 р. по справі № 25/211 та додаткової постанови цього ж суду від 18.04.03 р., які набрали законної сили, приймаючи вказані судові рішення суд керувався приписами Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі” та Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про обіг векселів в Україні” законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвекції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон, з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції, та із Женевської конвекції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прости векселі. Женевської конвекції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів. Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, Закону України “Про приєднання України до Женевської конвекції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”, Закону України “Про приєднання України до Женевської конвекції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів”, цього Закону та інших, прийнятих згідно з ними, актів законодавства України.

Згідно зі ст. 7 Закону України “Про правонаступництво України” Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки. Постановою Верховної Ради України “Про застосування векселів в господарському обороті України” в Україні було введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселя відповідно до Женевської конвекції 1930 року.

Отже з урахуванням положень Закону України “Про правонаступництво України” до ратифікації Україною Женевської конвекції 1930 року вексельний обіг в Україні регулювався як безпосередньо нормами Уніфікованого закону з урахуванням обумовлених СРСР застережень, так і Положенням про переказний та простий вексель, яке повністю відтворює текст Уніфікованого закону, за виключенням статей 31, 38, 48, в яких знайшли відображення вказані у Додатку ІІ до Женевської конвекції 1930 року застереження, з урахуванням яких СРСР приєднався до Конвекції 25.11.1936р.

Згідно ст. 48 Уніфікованого закону, держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені та відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

На вимогу п. 5 ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні”, відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Таким чином, вексельним законодавством, а саме: Уніфікованим законом та Законом України “Про обіг векселів в Україні” встановлено можливість стягнення з боржника за векселем відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також визначено їх розмір.

Відповідно практики Верховного суду України, а також враховуючи, що спеціальними нормами вексельного законодавства врегульовано питання щодо стягнення з боржника за векселем відсотків за користування чужими грошовими коштами (які до того ж були стягнуті вищевказаними постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду), до спірних правовідносин сторін не застосовуються загальні норми цивільного законодавства, зокрема –ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України –в частині стягнення з відповідачів 3% річних.

          Відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказаного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так  і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказаного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

          Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону).

          Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Зважаючи на те, що строк платежу за даними векселями настав з моменту опротестування векселів 10.07.2002р., то він скінчився 10.07.2005р.

          Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від  заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб, тому не можуть нараховуватись і штрафні санкції.

          В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, позов також не підлягає задоволенню тому, що норми Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до вексельних правовідносин лише в тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселя і прості векселя векселедержатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: суму неоплаченого векселя з відсотками, відсотки у розмірі шести від дати настання терміну платежу, витрати, пов'язані з протестом і пересилкою повідомлень, а також інші витрати. Даною статтею встановлений вичерпаний перелік штрафних санкцій.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по оплаті векселів №653056553559953, №653056553559954, №653056553559955, №653056553559956, №653056553559960, №653056553559967, №653056553559968, №653056553559971, №653056553559972, на підставі ст. 625 ЦК України, не підлягають задоволенню, оскільки правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем носять вексельний характер, що регулюється не загальними нормами цивільного права, а положеннями вексельного права.

Таким чином, рішення суду необхідно повністю скасувати, так як судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103 - 105  Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,  

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Красноармійський динасовий завод”, м. Красноармійськ, – задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2007 року

у справі № 8/249-07(39/471-06)  –скасувати.

          В задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю “Механізатор”,                 м. Дніпропетровськ до відповідача–1 закритого акціонерного товариства торговельно –енергетичної компанії “Дніпроенергоресурс”, м. Дніпропетровськ та відповідача–2 відкритого акціонерного товариства “Красноармійський динасовий завод”,                                       м. Красноармійськ про  стягнення 51 878 грн. 62 коп. - відмовити.

Головуючий                                                                                              І.М. Герасименко

Судді                                                                                                          О.В. Голяшкін

                                                                                                                    В.В. Прудніков

З оригіналом згідно.

         Провідний спеціаліст                О.В. Кадникова