Постанова

від 12.03.2008 по справі 10/88-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/88-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 березня 2008 р.                                                                                    № 10/88-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуприватного підприємця Цінченка Романа Віталійовича

на постановуКиївського міжобласного апеляційногогосподарського суду від 21.11.2007 р.

у справі№ 10/88-06

господарського судуПолтавської області

за позовомприватного підприємця Цінченка Романа Віталійовича

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро"

третя особа:Зінківська районна державна адміністрація

простягнення 62 456,10 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Цінченко Р.В.;

відповідача:Кривенкова М.В., дов. № б/н від 06.12.2005 р;

третьої особи:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У березні 2006 р. приватний підприємець Цінченко Роман Віталійович (далі –Підприємець) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат-Агро" (далі –Товариство) вартість неодержаної сільськогосподарської продукції та сіна у розмірі 39 485,92 грн., вартість сільськогосподарського циклу робіт з проведення залуження земельної ділянки площею 21,2 га у розмірі 12 970,40 грн. та 10 000,00 грн. у якості компенсації моральної шкоди.

Позовні вимоги Підприємець обґрунтовував тим, що він на підставі договору оренди земельних ділянок № 97 від 25.10.2002 р., укладеному з Зінківською районною державною адміністрацією Полтавської області, є користувачем земельних ділянок загальною площею 83,86 га, проте у 2005 р. частина з них була самовільно зайнята Товариством, внаслідок чого йому було завдано збитків та моральної шкоди, які у відповідності до норм Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України підлягають відшкодуванню.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.10.2007 р. (суддя Георгієвський В.Д.) позовні вимоги Підприємця задоволено частково: з Товариства стягнуто 18 932,88 грн. збитків (неотриманого прибутку), а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2007 р. (колегія суддів: Андрейцева Г.М., Агрикова О.В., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду Полтавської області від 05.10.2007 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що:

– розмір збитків, завданих Товариством Підприємцю, виходячи з вимог Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України  від 19.04.1993 р. № 284, складає 18 932,88 грн.;

– Підприємець не довів, що дії Товариства з самовільного зайняття земельних ділянок призвели до спричинення йому моральної шкоди, яка проявилась у приниженні ділової репутації, честі і гідності.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2007 р. і рішення господарського суду Полтавської області від 05.10.2007 р. у частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким вказані вимоги задовольнити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує тим, що місцевим та апеляційними господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових актів було неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано ст. 225 Господарського кодексу України.

Товариство та Зінківська районна державна адміністрація не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Підприємця до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п. 4 частини другої ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Підприємець довів, що діями Товариства з самовільного зайняття належних йому на праві користування земельних ділянок було порушено його права, однак не довів, що цими ж діями йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації.

Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Посилання Підприємця у касаційній скарзі на листи господарюючих суб'єктів, які на його думку свідчать про те, що йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності та ділової репутації, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки, виходячи із наданих господарському суду касаційної інстанцій ст. ст. 1115 та 1117 Господарського процесуального кодексу України повноважень, він не може давати оцінку доказам, а повинен на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевірити застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підприємець не оскаржує постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2007 р. та рішення господарського суду Полтавської області від 05.10.2007 р. в частині розгляду позовних вимог про стягнення з Товариства вартості неодержаної сільськогосподарської продукції та сіна у розмірі 39 485,92 грн. та вартості сільськогосподарського циклу робіт з проведення залуження земельної ділянки площею 21,2 га у розмірі 12 970,40 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши вказані рішення та постанову у відповідній частині, не знаходить підстав для їх скасування, оскільки вони прийняті з урахуванням положень ст. ст. 95, 124, 156, 157, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 18 та 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 225 Господарського кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України  від 19.04.1993 р. № 284.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємця не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємця Цінченка Романа Віталійовича залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.11.2007 р. у справі № 10/88-06 господарського суду Полтавської області –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало